РЕЗЮМЕ ДО РОЗДІЛУ 7

Кожний цінний папір, що котирується на фондовому ринку, може мати 2 (дві) основні характеристики ‑ рівень прибутку й відповідний йому ризик. Ризик ‑ це термін для позначення мінливості й невизначеності, пов’язаної з вартістю інвестицій наприкінці періоду, для позначення непевності й невизначеності одержання доходу від цих інвестицій.

Аналіз ризиків можна класифікувати на 2 (два) основних види: 1) кількісний аналіз дозволяє оцінити чисельне значення розмірів окремих ризиків і ризику проекту або конкретного цінного паперу; 2) якісний аналіз дозволяє оцінити фактори ризику, ризик етапів, робіт і операцій, при виконанні яких ризик виникає, тобто виділити потенційні області й дії ризику.

Будь-який фінансовий ризик складається із 2 (двох) компонентів: 1) систематичний ризик; 2) несистематичний ризик. Систематичний (недиверсифіковаиий) ризик показує, у якому ступені проявляється ризик, який пов’язаний із загальним характером поведінки ринку, це ризик падіння ринку цінних паперів у цілому (зниження цін на ньому). Несистематичний (диверсифікований) ризик ‑ це ризик, який пов’язаний із володінням цінним папером конкретного емітента, його називають неринковим ризиком. Цей вид ризику властивий конкретному об’єкту інвестування або діяльності конкретного інвестора.

Розглядаючи вартість грошей у часі прийнято використовувати два основних поняття ‑ майбутня вартість грошей і теперішня вартість грошей. Існує інвестування під прості й складні відсотки. При інвестуванні під простий відсоток процентний дохід на отримані (або нараховані) відсотки не нараховується. Процес нарахування відсотків не лише на основну суму інвестицій, а й на відсотки, отримані в попередні періоди, називається капіталізацією відсотків.

Основними принципами визначення дисконтної ставки (експертний метод) виступають: 1) із двох майбутніх платежів більш високу ставку має той, що надійде пізніше; 2) чим нижче певний рівень ризику, тим нижча ставка дисконту призначається. За західними нормами прийнято приблизно таку відповідність ризику й дисконтних ставок: високому ризику відповідає дисконтна ставка 19% і більше, середньому ризику ‑ 10%, низькому рівню ризику відповідає дисконтна ставка 5%; 3) якщо загальні процентні ставки на ринку зростають, то зростають дисконтні ставки.

Компонування ‑ це нарахування складних відсотків частіше, ніж один раз на рік. При цьому якщо складний відсоток нараховується частіше, ніж один раз на рік, то дійсна вартість суми падає.

Грошовий потік (cash flow) ‑ показник, що характеризує ефект інвестицій у вигляді грошових коштів, які повертають інвесторові. Грошовий потік надходить у вигляді додаткового чистого прибутку.

Основні методи розрахунків для визначення доцільності інвестицій: 1) визначання періоду окупності; 2) розрахунок середньої ставки доходу (середньої норми прибутку; ROI-аналіз); 3) визначення чистої наведеної (дійсної) вартості та внутрішньої норми прибутку; 4) визначення індексу рентабельності.

В аналізі інвестиційного проекту з використанням методики чистої дійсної вартості потрібно враховувати такі основні дані: 1) початкові витрати (інвестиції); 2) чисті грошові потоки; 3) життєвий цикл інвестицій; 4) вартість капіталу; 5) часткова амортизація основних фондів.

Чиста дійсна (наведена) вартість майбутніх грошових потоків – 1) дійсна вартість майбутніх грошових потоків від проекту (доходів) мінус дійсна вартість початкових інвестицій у проект (витрат); 2) різниця між ринковою вартістю проекту й витратами на його реалізацію.

При визначенні чистої дійсної вартості, виникають 3 (три) випадки: 1) ЧДВ (NPV) < 0 (значення ЧДВ негативне ‑ проект рекомендується відхилити); 2) ЧДВ (NPV) > 0 (значення ЧДВ позитивне ‑ проект приймається); 3) ЧДВ (NPV) = 0. Значення дисконтної ставки, за якої ЧДВ дорівнює нулю, називається внутрішньою нормою дохідності (внутрішньою нормою прибутку). Внутрішня норма дохідності (IRR) інвестиційного проекту (внутрішня норма прибутку) ‑ це ставка дисконту, за якої дійсна вартість грошових потоків дорівнює інвестиціям і дійсна вартість інвестиційного проекту дорівнює нулю.

Ануїтет ‑ серія платежів, зроблена у фіксовані інтервали часу за певну кількість періодів. Ануїтетні платежі можуть бути: 1) щорічними; 2) піврічними; 3) щоквартальними; 4) за інші проміжки часу. Таку систему платежів ще називають рентою. Платежі за ануїтетом можуть бути: 1) звичайні (відстрочені, постнумерандо) – надходять наприкінці кожного періоду; 2) авансовані (пренумерандо) – надходять на початку періоду. Майбутня вартість ануїтету визначається як сума майбутніх вартостей усіх виплат за певну кількість періодів. Майбутня вартість ануїтету показує, який розмір матиме капітал, що внесено у вигляді членів ануїтету (серії платежів) через рівні проміжки часу протягом строку ануїтету разом із нарахованими відсотками. Дійсна вартість ануїтету визначається як сума дійсних вартостей виплат за ануїтетом за певну кількість періодів. Дійсна вартість ануїтету показує, яку суму варто було б мати спочатку, щоб, розділивши її на рівні внески, можна було забезпечити одержання майбутньої вартості ануїтету, за умови, що на ці рівні внески (платежі) весь строк нараховувалися б установлені відсотки.

Вічний ануїтет (вічна рента) ‑ визначена сума грошей, що надходить постійно з регулярною періодичністю. Відомими прикладами вічної ренти виступають: 1) консоль ‑ вічна облігація, що була понад 200 років тому випущена британським урядом для консолідації старих боргів і донині обертається на ринку; 2) дивіденди за привілейованими акціями.

Ставка прибутковості (прибутковість) ‑ процентна зміна добробуту інвестора протягом періоду від початку до кінця року.

Ринкова (курсова) ціна акції ‑ це ціна, за якою акція продається на вторинному ринку. Існує також така категорія, як справедлива ринкова вартість. Курс акції – відношення ринкової ціни акції до номіналу у відсотках. Розмір курсу вимірюється в процентних пунктах. Внутрішня вартість акції розглядається як дійсна (наведена) вартість усіх майбутніх потоків коштів, які, ймовірно, отримає власник цього цінного паперу за найближчі кілька років.

Для обчислення внутрішньої (дійсної) вартості акцій враховуються 3 (три) величини: 1) очікувана ціна продажу акцій наприкінці інвестиційного періоду (фундаментальний аналіз); 2) дивіденди за певний інвестиційний період (як правило, максимальний строк – 5 (п’ять років); 3) ставка дисконтування.

Показник капіталізованої вартості акцій (показник капіталізації) ‑ сумарна ринкова вартість акцій корпорації при їх поточній ринковій (курсовій) ціні. Капіталізація ‑ це показник, який характеризує обсяг капіталу компанії у вигляді ринкової оцінки її акцій. Дохід (прибуток) на акцію ‑ це прибуток (чистий дохід, як уважається за західними нормами) у розрахунку на одну просту акцію в обігу, що залишається в розпорядженні компанії після відрахування всіх витрат, податків і дивідендів за привілейованими акціями і є максимальною сумою, що може бути виплачена як дивіденд на просту акцію за звітний рік. Зростання прибутку на одну акцію забезпечує інвесторам зростання доходу й капіталу, заради чого й купуються акції.

Коефіцієнт ціна-дохід (Р-Е Ratio) (мультиплікатор доходу) встановлює зв’язок між ринковою (курсовою) ціною акції й розміром чистого доходу компанії, що припадає на одну її акцію. Величина чистого доходу компанії (Earnings per Share) визначається шляхом розподілу чистого доходу компанії на кількість акцій компанії, що перебувають в обігу.

Номінальна вартість облігації (Maturity Value, Face Value) ‑ це основна сума боргу за облігаціями або сума її погашення. Купонна прибутковість (Coupon) ‑ це норма відсотка, що зазначена на купонній облігації й (або) обговорена умовами випуску, яку емітент зобов’язується сплатити за кожним купоном. Строк до погашення (Term to Maturity) ‑ період після закінчення якого емітент облігації зобов’язаний повністю виплатити отриманий за облігацією кредит (звичайно номінал облігації) і зробити останній процентний платіж.

Погашення випуску облігацій може здійснюватися одночасно в зазначену дату, або протягом певного періоду. Дисконтні (безкупонні) облігації ‑ облігації, за якими протягом усього строку до погашення не провадиться купонних виплат (виплата доходу здійснюється при погашенні). Ринкова (курсова ціна) ‑ це ціна, за якою облігація котирується на ринку. Курс облігації ‑ відношення ринкової ціни облігації до її номінальної вартості, що виражається у відсотках. Курс облігації підраховується у відсотках, але, як правило, знак відсотків не ставиться й ця величина виражається в процентних пунктах.

Для того щоб визначити ймовірну вартість облігації з урахуванням майбутніх купонних платежів і погашення номіналу, використовується дисконтний грошовий потік і як дисконтна ставка застосовується значення необхідного рівня прибутковості. Вартість купонної облігації дорівнює сумі: 1) дійсної вартості всіх купонних виплат, які будуть отримані до моменту погашення або дострокового викупу (якщо це передбачено умовами емісії); 2) дійсної вартості номіналу, що буде отриманий у момент погашення (дострокового викупу).

Ризик процентної ставки ‑ ризик, що виникає для власників облігацій через коливання ринкових процентних ставок. Зміна рівня цього ризику й при рівності інших показників: 1) чим довше строк до дати погашення, тим більше ризик процентної ставки; 2) чим нижче купонна ставка, тим більше ризик процентної ставки. Ціна облігації та її прибутковість завжди змінюються в протилежних напрямах; ціна слугує головним показником, який приводить поточну прибутковість відповідно до загального рівня процентних ставок і відповідно до прогнозу їх зміни.