7.4 Оцінювання вартості цінних паперів

Визначення вартості акцій

Найважливішою характеристикою акції є її ринкова ціна (ринкова вартість ‑ Market Value, MV). Ринкова (курсова) ціна акції ‑ це ціна, за якою акція продається на вторинному ринку.

Внутрішня вартість акції розглядається як дійсна (наведена) вартість усіх майбутніх потоків коштів, які, ймовірно, отримає власник цього цінного паперу за найближчі кілька років. Внутрішня вартість акції є орієнтиром для визначення оптимальної ціни купівлі цієї акції. Вважається, що поточна ринкова вартість цінного паперу згодом обов’язково має наблизитися до внутрішньої вартості. Якщо є можливість придбати акцію за курсом нижче, ніж отримана в результаті розрахунку внутрішня вартість, то інвестиції можуть уважатися вигідними. Якщо за акцію потрібно заплатити дорожче, то частина інвестицій не буде відшкодована майбутніми потоками коштів і вкладання коштів недоцільне.

Для обчислення внутрішньої (дійсної) вартості акцій враховуються 3 (три) величини:

1) очікувана ціна продажу акцій наприкінці інвестиційного періоду (фундаментальний аналіз);

2) дивіденди за певний інвестиційний період (як правило, максимальний строк – 5 (п’ять років);

3) ставка дисконтування.

Оцінка акцій на підставі прибутків і дивідендів. Основною моделлю оцінки простих (звичайних) акцій є модель дисконтування грошових потоків, або дивідендів (Dividend Discount Model ‑ DDM). За простими акціями грошові потоки формуються з очікуваних дивідендів і очікуваної ціни продажу акцій у майбутньому.

Оцінка акцій, за якими виплачуються постійні дивіденди

У випадку, якщо компанія виплачує за акціями постійні дивіденди (наприклад, привілейовані акції), то акціонер одержує постійний дохід і цей випадок можна розглядати як вічний ануїтет, тому розрахунок здійснюється за такою формулою (формула 7.17):

^(7.17)

де P₀ ‑ внутрішня вартість привілейованої акції;

Div ‑ величина постійного дивіденду;

r ‑ необхідна норма прибутковості інвестицій (дисконтна ставка).

Оцінка акцій із дивідендами, що зростають постійними темпами

Головна перевага оцінки акцій із дивідендами, що зростають постійними темпами, полягає в простоті існуючої методики. Компанія розглядається як вічно діюче підприємство, й акції оцінюються на основі постійно зростаючого потоку майбутніх дивідендів. Для визначення вартості акції темп приросту дивідендів обчислюється на підставі даних із виплати дивідендів за попередні роки й на підставі припущення про те, що цей очікуваний темп зростання надалі збережеться.

Наведена (дійсна) вартість потоку дивідендів, що зростають постійними темпами, визначає внутрішню вартість акції й визначається за моделлю постійного зростання (Constant Growth Model) за такою формулою (формула 7.18):

^(7.18)

де P₀ ‑ внутрішня вартість акції, за якою виплачуються постійно зростаючі дивіденди;

Div₀ ‑ величина поточного дивіденду (останнього фактично виплаченого);

r ‑ необхідна норма прибутковості інвестицій у капітал даної компанії (з урахуванням рівня ризику);

g ‑ темп зростання дивідендів.

За останнім виплаченим дивідендом можна визначити розмір очікуваного дивіденду за поточний рік, який розраховується таким чином (формула 7.19):

^(7.19)

де Div₁ ‑ величина очікуваного дивіденду.

Таким чином, формула визначення вартості акції набуває такого вигляду (формула 7.20):

^(7.20)

Модель постійного зростання дивідендів може використовуватися для визначення вартості акції не лише в даний момент часу, а й у будь-який момент.

У загальному вигляді вартість акції в момент часу t дорівнює (формула 7.21):

^(7.21)

Ринкові коефіцієнти

В економічній статистиці фондового ринку всіх країн широко застосовуються певні коефіцієнти, індекси й показники, які дозволяють визначити величину й ступінь використання акціонерного капіталу, ефективність вкладення коштів у цінні папери й інші характеристики. Знання цих показників дозволяє грамотно підходити до вибору цінних паперів для інвестицій і навіть будувати певні плани для поводження на ринку.

Показник капіталізованої вартості акцій (показник капіталізації, Market Capitalization) ‑ сумарна ринкова вартість акцій корпорації при їх поточній ринковій (курсовій) ціні. Капіталізація ‑ це показник, який характеризує обсяг капіталу компанії у вигляді ринкової оцінки її акцій, який розраховується за такою формулою (формула 7.22):

^(7.22)

де C_m – ринкова капіталізація компанії;

n – кількість акцій;

P_t – курсова ціна однієї акції.

Дохід (прибуток) на акцію (Earnings per Share, EPS) ‑ це прибуток (чистий дохід, як уважається за західними нормами) у розрахунку на одну просту акцію в обігу, що залишається в розпорядженні компанії після відрахування всіх витрат, податків і дивідендів за привілейованими акціями і є максимальною сумою, що може бути виплачена як дивіденд на просту акцію за звітний рік.

Зростання прибутку на одну акцію забезпечує інвесторам зростання доходу й капіталу, заради чого й купуються акції. Розрахунок даного коефіцієнта здійснюється таким чином (формула 7.23):

^(7.23)

де E – прибуток після сплати податків і виплати привілейованих дивідендів;

n – середньорічна кількість простих акцій в обігу.

При розрахунку показника EPS замість чистого доходу може використовуватися величина чистого прибутку компанії за останній рік. Прибуток приймається за календарний рік, але іноді чистий прибуток береться за біржовий рік (підсумовується прибуток за останні чотири квартали) Можливий також варіант розрахунку із прийняттям прогнозу прибутку за поточний рік. Тоді аналіз акцій за цим показником означає проведення аналізу бухгалтерської звітності, побудову прогнозів на підставі всіх отриманих даних, порівняння з галузевими звітами.

На підставі прогнозу прибутків на акцію EPS, у наступному році можливе наближене визначення поточної вартості акції за такою формулою (формула 7.24):

^(7.24)

де r ‑ необхідна ставка прибутковості.

Коефіцієнт ціна-дохід (Р-Е Ratio) (мультиплікатор доходу) встановлює зв’язок між ринковою (курсовою) ціною акції й розміром чистого доходу компанії, що припадає на одну її акцію. Величина чистого доходу компанії (Earnings per Share) визначається шляхом розподілу чистого доходу компанії на кількість акцій компанії, що перебувають в обігу.

Коефіцієнт ціна-дохід (Р/Е) визначається в такий спосіб (формула 7.25):

^(7.25)

де P₁ – остання ринкова ціна акції;

EPS – річний дохід корпорації на одну акцію.

Дивідендна віддача акцій (поточна дивідендна прибутковість, прибутковість на базі дивіденду) (Stock Yield) дозволяє визначити зв’язок між величиною дивідендів і ціною акції. Звичайно зростання цього показника свідчить про успішні результати діяльності емітента й безпосередньо впливає на оцінку ринком акцій компанії. Дивідендна віддача акцій розраховується за такою формулою (формула 7.26):

^(7.26)

де SY – дивідендна віддача акцій;

Div ‑ величина поточного дивіденду;

P₁ – поточна курсова ціна акції.

Оцінка вартості облігацій

Номінальна вартість облігації (Maturity Value, Face Value) ‑ це основна сума боргу за облігаціями або сума її погашення. Купонна прибутковість (Coupon) ‑ це норма відсотка, що зазначена на купонній облігації й (або) обговорена умовами випуску, яку емітент зобов’язується сплатити за кожним купоном.

Строк до погашення (Term to Maturity) ‑ період після закінчення якого емітент облігації зобов’язаний повністю виплатити отриманий за облігацією кредит (звичайно номінал облігації) і зробити останній процентний платіж.

Погашення випуску облігацій може здійснюватися одночасно в зазначену дату, або протягом певного періоду. Дисконтні (безкупонні) облігації ‑ облігації, за якими протягом усього строку до погашення не провадиться купонних виплат (виплата доходу здійснюється при погашенні). Ринкова (курсова ціна) ‑ це ціна, за якою облігація котирується на ринку.

Курс облігації ‑ відношення ринкової ціни облігації до її номінальної вартості, що виражається у відсотках. Курс облігації визначається за такою формулою (формула 7.27):

^(7.27)

де P_k – курс облігації;

P_k – ринкова ціна облігації;

F – номінальна вартість облігації.

Курс облігації підраховується у відсотках, але, як правило, знак відсотків не ставиться й ця величина виражається в процентних пунктах.

Вартість купонної облігації

Для того щоб визначити ймовірну вартість облігації з урахуванням майбутніх купонних платежів і погашення номіналу, використовується дисконтний грошовий потік і як дисконтна ставка застосовується значення необхідного рівня прибутковості. Формула визначення вартості купонної облігації має такий вигляд (формула 7.28):

^(7.28)

де Р ‑ вартість купонної облігації (виплата купонного доходу один раз на рік);

r ‑ необхідна ставка прибутковості (дисконтна ставка);

с ‑ купонний платіж за облігаціями в грошових одиницях (руб., грн. тощо);

t ‑ строк, на який випущена облігація;

F ‑ номінальна вартість облігації, яка виплачується при погашенні.

У випадку виплати купонного доходу 2 (два) рази на рік формула набуває такого вигляду (формула 7.29):

^(7.29)

де Т ‑ загальне число купонних виплат від дати розрахунку до погашення.

При виплаті два рази на рік, а це дуже розповсюджена схема виплат, число купонних виплат дорівнює подвоєному числу років до погашення.

Ціна облігації показує те, як інвестори оцінюють належний за цим інструментом в майбутньому потік процентних платежів разом з підсумковим поверненням номіналу

При необхідній ставці прибутковості вище ставки купона облігації продаються за ціною нижче номіналу.

При необхідній ставці прибутковості нижче ставки купона облігації продаються за ціною вище номіналу.

Отже, вартість купонної облігації дорівнює сумі:

1) дійсної вартості всіх купонних виплат, які будуть отримані до моменту погашення або дострокового викупу (якщо це передбачено умовами емісії);

2) дійсної вартості номіналу, що буде отриманий у момент погашення (дострокового викупу).

Вартість дисконтної облігації

За облігаціями з нульовим купоном грошові надходження протягом усього періоду обігу облігації, за винятком моменту її погашення, відсутні (дорівнюють нулю). Тому вартість такої облігації визначається з урахуванням відсутності процентних платежів за такою формулою (формула 7.30):

^(7.30)

де Р – вартість дисконтної облігації;

r ‑ необхідна ставка прибутковості (дисконтна ставка);

F ‑ номінальна вартість облігації, яка виплачується при погашенні;

t – кількість періодів;

Якщо строк обігу (строк до погашення) дисконтної облігації менше 1 (одного) року, то її вартість визначається за такою формулою (формула 7.31):

^(7.31)

де F ‑ номінал облігації (ціна погашення);

t ‑ кількість днів до погашення.

Чим менше строк до погашення дисконтної облігації, тим ближче її вартість до номіналу.

Ризик процентної ставки ‑ ризик, що виникає для власників облігацій через коливання ринкових процентних ставок. Зміна рівня цього ризику й при рівності інших показників:

ü чим довше строк до дати погашення, тим більше ризик процентної ставки;

ü чим нижче купонна ставка, тим більше ризик процентної ставки.

Прибутковість облігації вимірюється у відсотках, а зміна прибутковості часто вимірюється в базисних пунктах (BP). Наприклад, якщо прибутковість упала з 18,4% до 17,9%, то можна сказати, що вона впала на 50 базисних пунктів (Basis Point).

Очікувана прибутковість за дисконтними облігаціями визначається за такою формулою (формула 7.32):

^(7.32)

де r_обл – прибутковість за дисконтними облігаціями;

Р – ціна купівлі дисконтної облігації;

F ‑ номінал облігації;

n ‑ кількість років до погашення.

Прибутковість дисконтної облігації зі строком до погашення менше року визначається за такою формулою (формула 7.33):

^(7.33)

де t ‑ кількість днів до погашення.

Поточна прибутковість облігації (Current Yield) характеризує виплачуваний річний відсоток на суму, яка виплачується при придбанні облігації, тобто на вкладений у цей момент капітал. Поточна прибутковість облігації розраховується за такою формулою (формула 7.34):

^(7.34)

де c – купонний платіж.

Ціна облігації та її прибутковість завжди змінюються в протилежних напрямах; ціна слугує головним показником, який приводить поточну прибутковість відповідно до загального рівня процентних ставок і відповідно до прогнозу їх зміни.