РЕЗЮМЕ ДО РОЗДІЛУ 2

Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», цінні папери ‑ документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

За порядком розміщення (видачі) цінні папери поділяються на емісійні та неемісійні. Емісійні цінні папери ‑ цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов’язання (емітент). До них належать: 1) акції; 2) облігації підприємств; 3) облігації місцевих позик; 4) державні облігації України; 5) іпотечні сертифікати; 6) іпотечні облігації; 7) сертифікати фондів операцій з нерухомістю (сертифікати ФОН); 8) інвестиційні сертифікати; 9) казначейські зобов’язання України.

За формою існування цінні папери поділяються на документарні та бездокументарні. За формою випуску цінні папери бувають: 1) на пред’явника (права належать пред’явникові цінного паперу; 2) іменні (права належать особі, які зазначена у цінному паперу); 3) ордерні (права належать особі, яка зазначена у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу).

В Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів: 1) пайові; 2) боргові; 3) іпотечні; 4) приватизаційні; 5) товаророзпорядчі; 6) похідні.

Акції ‑ іменні цінні папери, що посвідчують майнові права їх власників (акціонерів), ‑ право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством ‑ а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України «Про акціонерні товариства», що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Акція є неподільною, мінімальна номінальна вартість акції не може бути меншою, ніж 1 (одна) копійка. Емітентом акцій є акціонерне товариство. Акціонерне товариство може розміщувати тільки іменні акції. Частка привілейованих акцій у статутному капіталі акціонерного товариства не може перевищувати 25 (двадцяти п’яти) відсотків.

Облігації (корпоративні облігації, облігації підприємств) ‑ цінні папери, що посвідчують внесення їх власниками грошей, визначають відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджують зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення. Облігації випускаються у документарній або бездокументарній формі. Відповідно до законодавства в Україні можуть розміщуватись відсоткові, цільові та дисконтні облігації. Мінімальна номінальна вартість облігації не може бути меншою ніж 1 (одна) копійка. Юридична особа має право розміщувати облігації на суму, яка не перевищує трикратного розміру власного капіталу або розміру забезпечення, що надається їй з цією метою третіми особами.

Інвестиційні сертифікати ‑ цінні папери, які розміщуються інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчують право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді.

Ощадні (депозитні) сертифікати – цінні папери, емітентами яких виступають банківські установи. Ощадний (депозитний) сертифікат підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання після встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.

Вексель ‑ цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

В Україні, відповідно до законодавства, до державних цінних паперів належать державні облігації та казначейські зобов’язання. Державні цінні папери можуть бути: 1) довгострокові (понад п’ять років); 2) середньострокові (від одного до п’яти років); 3) короткострокові (до одного року).

Облігації внутрішніх державних позик України розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов’язання України щодо відшкодування пред’явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.

Цільові облігації внутрішніх державних позик України є джерелом фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та в межах граничного розміру державного боргу.

Облігації зовнішніх державних позик України ‑ державні боргові цінні папери, що розміщуються на міжнародних фондових ринках і підтверджують зобов’язання України відшкодувати пред’явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Казначейські зобов’язання України ‑ державні цінні папери, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчують факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов’язання України, дають власнику право на отримання грошового доходу та погашаються відповідно до умов розміщення казначейських зобов’язань України.

Емісія державних цінних паперів є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню ДКЦПФР.

Облігації місцевих позик – відповідно до законодавства, можуть розміщуватись облігації внутрішніх та зовнішніх місцевих позик.

Товаророзпорядчі цінні папери ‑ цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Складські свідоцтва ‑ товаророзпорядчі складські документи на пред’явника або іменні, що посвідчують право власності на товар, який зберігається на сертифікованому складі. Виділяють 2 (два) види складських свідоцтв: 1) просте складське свідоцтво; 2) подвійне складське свідоцтво.

Просте складське свідоцтво видається на пред’явника. Подвійне складське свідоцтво складається з двох частин ‑ складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта), які можуть бути відокремлені одне від одного. Подвійне складське свідоцтво є іменним.

Іпотечні цінні папери ‑ цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів належать: а) іпотечні облігації; б) іпотечні сертифікати; в) заставні.

Заставна ‑ це борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов’язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов’язання ‑ право звернути стягнення на предмет іпотеки. Заставна оформлюється, якщо її видача передбачена іпотечним договором. Заставна не є емісійним цінним папером. Заставна складається в письмовій формі в 1 (одному) примірнику на бланку стандартної форми, яка встановлюється ДКЦПФР. Заставні можуть забезпечувати випуск іпотечних цінних паперів ‑ іпотечних облігацій і іпотечних сертифікатів.

Іпотечні облігації ‑ облігації, виконання зобов’язань емітента за якими забезпечене іпотечним покриттям. Іпотечні облігації – іменні цінні папери. Іпотечне покриття ‑ іпотечні активи, а також інші активи, які відповідно до законодавства, проспекту емісії та реєстру іпотечного покриття забезпечують виконання зобов’язань емітента за іпотечними облігаціями. Іпотечний актив ‑ право вимоги за забезпеченим іпотекою грошовим зобов’язанням боржника. Видами іпотечних облігацій виступають: 1) звичайні іпотечні облігації; 2) структуровані іпотечні облігації.

Іпотечний сертифікат ‑ іпотечний цінний папір, забезпечений іпотечними активами або іпотеками. Кредитодавець, який є власником іпотечних активів, має право випустити іпотечні сертифікати відповідно до вимог законодавства. Іпотечні сертифікати мають строк обігу, сертифікати з фіксованою дохідністю ‑ номінальну вартість, сертифікати участі ‑ частку консолідованого іпотечного боргу, що припадає на один сертифікат. Номінальна вартість та строк обігу сертифікатів одного випуску мають бути однаковими. Номінальна вартість може бути встановлена в національній валюті з урахуванням інфляційного застереження.

Похідні цінні папери ‑ цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів. У більшості нормативно-правових актах України для позначення похідних цінних паперів використовується термін дериватив. Дериватив - стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов’язання придбати чи продати у майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах.

До деривативів належать: 1) своп; 2) опціон; 3) форвардний контракт; 4) ф’ючерсний контракт (ф’ючерс). Своп - цивільно-правова угода про здійснення обміну потоками платежів (готівкових або безготівкових) чи іншими активами, розрахованими на підставі ціни (котирування) базового активу в межах суми, визначеної договором на конкретну дату платежів (дату проведення розрахунків) протягом дії контракту.

Форвардний контракт - цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов’язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов’язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором.

Ф’ючерсний контракт (ф’ючерс) - стандартизований строковий контракт, за яким продавець зобов’язується у майбутньому в установлений строк (дата виконання зобов’язань за ф’ючерсним контрактом) передати базовий актив у власність покупця на визначених специфікацією умовах, а покупець зобов’язується прийняти базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену сторонами контракту на дату його укладення.

Опціон - цивільно-правовий договір, згідно з яким одна сторона контракту одержує право на придбання (продаж) базового активу, а інша сторона бере на себе безумовне зобов’язання продати (придбати) базовий актив у майбутньому протягом строку дії опціону чи на встановлену дату (дату виконання) за визначеною під час укладання такого контракту ціною базового активу. За умовами опціону покупець виплачує продавцю премію опціону. Опціони поділяються на: 1) опціон на купівлю (опціон «колл») ‑ опціон, згідно з яким покупець має право придбати базовий актив у продавця, а продавець бере на себе зобов’язання продати базовий актив та/або здійснити взаєморозрахунки; 2) опціон на продаж (опціон «пут») ‑ опціон, згідно з яким покупець опціону має право продати базовий актив продавцю, а продавець бере на себе зобов’язання придбати базовий актив та/або здійснити взаєморозрахунки.

Депозитарні розписки (Depository Receipts) – цінні папери, що випускаються депозитарною установою й засвідчують право власності інвестора на визначену кількість цінних паперів іноземного підприємства-емітента, депонованих у такій депозитарній установі.