Розділ 7. ФОРМА ДЕРЖАВИ

Форма держави — це сукупність основних характеристик держави, що розкривають організацію державної влади, її устрій, особливості територіального поширення і методи здій­снення.

Форма державного правління — це організація верховної державної влади, вищих і центральних її органів, що розкри­ває їх структуру, компетенцію, порядок утворення, тривалість повноважень, відносини з населенням, ступінь участі населен­ня в їх формуванні та функціонуванні.

Монархія — це форма державного правління, при якій вищі повноваження державної влади здійснює одноосібно правитель, який отримує владу у спадок, здійснює її довічно і не несе юридичної відповідальності за власні політичні дії.

Абсолютна (необмежена) монархія — це різновид монархіч­ної форми правління, за якої державну (законодавчу, виконав­чу, судову) і духовну (релігійну) владу юридично і фактично здійснює монарх.

Конституційна (обмежена) монархія — це особливий різно­вид монархічної форми правління, за якої влада монарха обме­жена конституцією, існують виборний законодавчий орган — парламент і незалежні суди. Розрізняють конституційну мона­рхію дуалістичну і парламентську.

• Дуалістична монархія — це форма конституційної обме­ женої монархії, при якій влада монарха обмежується конституцією і парламентом, але монарх фактично збері­ гає багато повноважень у сфері виконавчої влади.

• Парламентська монархія — це форма монархічного правління, при якій монарх є номінальним главою дер­ жави, посадовою особою, що не має реальних владних повноважень, а фактичні повноваження державної влади здійснюють парламент і утворюваний ним уряд.

Республіка — це форма державного правління, для якої ха­рактерні виборність глави держави (поряд з ним функції дер-

68

жавного управління виконують й інші органи влади), колегіа­льність, поділ державно-владних повноважень, відповідаль­ність за політичні рішення, відносна короткостроковість вико­нання повноважень.

• Президентська республіка — це різновид форми держав­ ного правління, що характеризується чітким розмежу­ ванням повноважень між законодавчою і виконавчою гілками влади. Обидві ці гілки влади у президентській республіці формуються безпосередньо народом. Главою виконавчої влади є президент, що поєднує виконавчі по­ вноваження з функціями глави держави, не несе полі­ тичної відповідальності перед парламентом. В уряді міні­ стри кожний окремо підпорядковані президенту.

• Парламентська республіка — це різновид форми держав-

ного правління, що характеризується верховенством па­рламенту в системі органів державної влади, перед яким уряд несе політичну відповідальність. Парламент формує уряд і обирає президента, який виконує переважно пред­ставницькі функції.

• Змішана республіка — це різновид форми державного правління, що поєднує ознаки президентської і парла­ ментської республік. Розрізняють парламентсько-прези­ дентську і президентсько-парламентську республіки.

Форма державного устрою — це характеристика форми дер­жави, що розкриває особливості територіального поширення державної влади, співвідношення складових держави з її центром.

Унітарна форма державного устрою вирізняється політич­ною єдністю, неподільністю, однаковим юридичним статусом усіх адміністративно-територіальних одиниць, єдиним грома­дянством, єдністю системи законодавства, єдиною судовою си­стемою.

• Централізована унітарна держава не має у своєму складі автономних утворень.

• Децентралізована унітарна держава характеризується на­ явністю адміністративної автономії.

Федерація — це форма державного устрою, що характеризу­ється наявністю у складі держави суб'єктів федерації — дер-

69

жавних утворень з ознаками суверенності, а також двох рівнів державного апарату і системи законодавства, подвійного гро­мадянства, двох рівнів судової системи. Федерації поділяють­ся на національно-державні та адміністративно-територіальні.

• В основу національно-державної федерації покладено на­ ціональні фактори, і тому така форма устрою існує в ба­ гатонаціональній державі. Для такої федерації характер­ ні республіки, що входять у неї, автономні форми державності та ін. До її складу можуть входити також культурні автономії.

• В основу адміністративно-територіальної федерації, як правило, покладено економічні, географічні, транспортні й інші територіальні фактори.

Міждержавні об'єднання — це форми добровільного об'єд­нання кількох держав зі збереженням їх суверенітету у повно­му обсязі.

• Особиста унія — це форма міждержавного об'єднання, що виникає як наслідок здобуття монархом права на ко­ рону іншої держави.

• Реальна унія — це правовий союз держав на основі ство­ рення спільного інституту глави держави — монарха й інших спільних органів державної влади.

• Співдружність — це форма міждержавного об'єднання, створеного державами, що мають спільні ознаки, певний ступінь однорідності, спільність економічних інтересів, спільні мову, історію, культуру і релігію. Співдружність націй — це міжнародно-правовий союз, до складу якого входять Великобританія і суверенні держави — її коли­ шні колонії. Співдружність Незалежних Держав утвори­ лась після розпаду СРСР.

• Протекторат — це правовий союз між державами, за яко­ го одна держава подає зовнішньополітичну і військову допомогу іншій, певною мірою залежній від неї державі. Протекторат можливий на початковому етапі відносин між колишніми колоніями і їх метрополією.

• Конфедерація — це міждержавне об'єднання кількох держав на договірній основі, створене для досягнення спільних зовнішньополітичних цілей.

70

• Співтовариство — це форма міждержавного об'єднання, спрямована на зміцнення інтернаціональних економіч­ них зв'язків держав, що об'єдналися, за допомогою лік­ відації митних кордонів, введення спільної валюти і ство­ рення системи наддержавних органів.

Державний режим — це характеристика форми держави, що вказує на сукупність методів, прийомів, способів і засобів, якими здійснюється влада в державі. В основу типології режи­мів покладено такі критерії: ступінь урахування інтересів на­роду при здісненні державної влади; ступінь участі народу в державному управлінні; ступінь колегіальності у прийнятті офіційних рішень; ступінь політичного та ідеологічного плюра­лізму й існування опозиції владі; ступінь обмеження виявів протиправного насильства з боку держави стосовно громадян; ступінь забезпечення прав і свобод людини й громадянина та ін. Державні режими поділяються на демократичні та недемо­кратичні.

• Демократичний режим — це вид державного режиму, що ґрунтується на визнанні принципів рівності та свободи, соціальної справедливості, в якому державна влада здій­ снюється від імені і в інтересах народу, що визнається єдиним джерелом державної влади, а права людини все­ бічно забезпечені.

До основних недемократичних режимів належать тоталі­тарний і авторитарний.

• Тоталітарний режим — це різновид недемократичного державного режиму, що характеризується всеохоплюю- чим контролем держави над суспільством, наявністю єдиної загальнообов'язкової ідеології, репресивними ме­ тодами здійснення державної влади, однопартійною полі­ тичною системою, центром якої є "вождь", грубими ма­ совими порушеннями прав людини.

• Авторитарний режим — це різновид недемократичного державного режиму, для якого характерні надмірна кон­ центрація державної влади у політичної номенклатури, переважне застосування в державному управлінні приму­ сових методів, формальна участь народу в управлінні державою, боротьба з інакодумцями.

71