Критерії класифікації правових систем

Масиви національних правових систем, об'єднаних подібними, родинними рисами, в сучасній юридичній літературі позначають по-різному: правовими колами (К.-Х. Еберт, К. Цвайгерт, Х. Кьотц), співтовариствами правових систем (Ж.

Ім'я, яким позначаються масиви правових систем, об'єднаних родинними рисами, не має принципового значення, якщо термінами не позначаються різні за обсягом та природою поняття. В цьому підручнику використовується найчастіше вживаний термін «правова сім'я», яким позначаються групи правових систем, що мають подібні юридичні ознаки, які дозволяють говорити про їх відносну єдність.

Типологія (класифікація) правових систем має відбуватися на строго визначеній основі, відповідно до певних критеріїв. Палітра точок зору щодо них досить різноманітна. Проте існує й спільне у підходах до таких критеріїв. Правові системи мають:

а) вбирати типові для них ознаки;

б) враховувати економічні, політичні, психологічні, антропологічні та інші умови, в яких функціонують правові системи;

в) мати об'єктивний характер.

Оскільки поняття об'єктивності у різних авторів далеко не однозначне, критерії об'єктивності є досить різнохарактерними - від тех- ніко-юридичних до соціально-економічних, політичних, ідеологічних, культурно-історичних, релігійно-етичних, етнографічних та філософських основ права.

Залежно від кількості і характеру критеріїв та їх співвідношення можлива найрізноманітніша класифікація правових систем, з виокремленням до двох десятків правових сімей - від єгипетської до китайської і церковної. Одна з перших класифікацій правових систем була запропонована ще на початку ХХ століття французьким правознавцем А. Есме- ном на основі історії їх розвитку, загальної структури та особливостей правової системи. Він виокремлював такі правові групи - романську (латинську), германську, англосаксонську, слов'янську та ісламську.

Попри те, що цій класифікації дорікали за нечіткість критеріїв, все ж вона виявилася, за словами К. Цвайгерта, «щасливою знахідкою» для порівняльних досліджень.

Після А. Есмена вводилися додаткові критерії класифікації відомими західними компаративістами А. Леві-Ульманом - правові джерела; А. Армінджоном, Б. Нольде і М. Вольфом - співвідношення загального і особливого в правовій системі тощо. Значний внесок у розвиток юридичної компаративістики зробив один із найвідоміших її представників Р. Давид (Франція). Він запропонував такі критерії класифікації правових систем: ідеологію (яка об'єднує релігію, філософію, економічні і соціальні погляди), юридичну техніку (нею охоплювалися також джерела права).

На основі цих критеріїв виокремлювалися такі правові сім'ї: рома- но-германська, англосаксонська, соціалістична, релігійні і традиційні системи, тобто весь інший юридичний світ, що охоплює 4/5 планети.

К. Цвайгерт і Х. Кьотц класифікують правові системи за «правовим стилем», який становлять п'ять факторів: походження і еволюція правових систем; особливості правової доктрини та своєрідність правового мислення; специфіка правових інститутів; природа джерел права та спосіб тлумачення; ідеологія.

На цій підставі вони виокремлюють романську, германську, скандинавську, англо-американську, соціалістичну правові сім'ї, право країн Далекого Сходу, ісламське право, індуське право^[117].

Сучасний український правознавець (іноземного походження) Хашматулла Бехруз пропонує такі критерії: загальноцивілізаційні, якими охоплюється ряд культурологічних і політологічних факторів; правові або техніко-методологічні критерії (праворозуміння, система джерел, структура права, юридична техніка, система юридичної освіти тощо); рівень і характер правової розвинутості.

Відповідно до них виокремлюються: романо-германська правова сім'я; сім'я загального права; змішані правові сім'ї (скандинавська і латино-американська); релігійно-традиційні правові сім'ї - ісламське право, індуське право, іудейське право, сім'я звичаєвого права, далекосхідне право^[118].

Узагальнивши позиції, які існують в літературі, можна запропонувати такі критерії класифікації правових сімей: цивілізаційно-культуро- логічні (спільність культурно-історичного розвитку, фундаментальних засад правової культури, зокрема про місце права в суспільному житті, подібність стилю юридичного мислення тощо); техніко-юридичні (схожість джерел права, його внутрішньої структури, юридичної техніки, зокрема ідентичність або подібність юридичної термінології, категорій і понять, способів викладу нормативного матеріалу); процедурно-процесуальні (схожість юридико-процесуальних форм розгляду правових спорів, судочинства, юридичної аргументації судових рішень тощо).

На основі названих критеріїв можна виокремити такі правові сім'ї: романо-германську правову сім'ю, або сім'ю континентального права; англосаксонську правову сім'ю або сім'ю загального права; далекосхідну правову сім'ю; релігійні та традиційні правові сім'ї, які охоплюють мусульманську правову сім'ю, сім'ю звичаєвого права, індуську правову сім'ю (систему).

19.4.