Розділ 2. Скарги

Стаття 227. Предметом скарги може бути, зокрема, недогляд або несум­лінне виконання функцій компетентними органами або їхніми працівниками, порушення законності або інтересів скаржників, а також тяганина та бюрок­ратичне вирішення справ.

Стаття 228. Скарги подаються до органів, компетентних їх розглядати.

Стаття 229. Якщо спеціальні приписи не називають інших компетентних органів для розгляду скарг, то органом, компетентним розглядати скаргу, яка стосується функцій або діяльності, є щодо:

—ради гміни, ради повіту і сеймика воєводства — воєвода, а справах фі­нансових — регіональна рахункова палата;

—виконавчих органів територіального самоврядування в справах, що на­лежать до сфери урядової адміністрації — воєвода;

—війта (бурмістра або президента міста) і керівників організаційних оди­ниць гміни, за винятком справ, зазначених у пункті 2 — рада гміни;

— уряду повіту або старости, а також керівників повітових служб, інспек­цій, стражи й інших організаційних одиниць, за винятком справ зазначених в пункті 2 - сеймик воєводства;

— уряду і маршалка воєводства, за винятком справ зазначених в пункті 2 - сеймик воєводства;

— воєводи у справах, що підлягають розглядові відповідно до положень ко­дексу, — відповідний міністр, а у інших справах — Голова Ради Міністрів;

— іншого місцевого органу урядової адміністрації, органу державного під­приємства або іншої державної організаційної одиниці — орган вищого рівня або орган, який здійснює безпосередній нагляд;

—міністра — Голова Ради Міністрів;

—центрального органу і його керівника — орган, якому він підпорядкова­ний.

Стаття 230. Розгляд скарг, які стосуються завдань і діяльності громадсь­кої організації, належить до компетенції органу вищого рівня цієї організації, а стосовно керівного органу організації — Голова Ради Міністрів або міністр до компетенції якого належить здійснення нагляду за цією діяльністю цієї ор­ганізації.

Стаття 231. Якщо орган, який отримав скаргу, не є компетентним її роз­глядати, він зобов'язаний без зволікань, але не пізніше, ніж у семиденний строк, передати її до компетентного органу, одночасно повідомляючи про це скаржника, або вказати йому компетентний орган.

Стаття 232. §1. Орган, компетентний розглядати скаргу, може передати її для вирішення органові нижчого рівня, якщо скарга не містить зауважень щодо діяльності цього органу.

§2. Скаргу на працівника можна передати для виконання також його на­чальникові по службі, з обов'язковим повідомленням про спосіб її вирішення той орган, до компетенції якого належить розгляд цієї скарги.

§3. Про передачу скарги одночасно повідомляють також скаржника.

Стаття 233. Скарга в індивідуальній справі, яка не була і не є предметом адміністративного провадження, спричиняє початок провадження, якщо вона була подана стороною. Якщо така скарга походить іншій особі, вона може спри­чинити початок адміністративного провадження за належністю, за винятком випадків, коли приписи вимагають, щоб провадження починалося на вимогу сторони.

Стаття 234. У справі, по якій іде адміністративне провадження:

1) скарга, внесена стороною, підлягає розглядові у процесі провадження відповідно до положень кодексу;

2) скарга, яка подана іншими особами, становить матеріал, який органом, що здійснює провадження, повинен розглянути за належністю.

Стаття 235.

§2. У випадках, зазначених в §1, вимога буде задоволена, якщо виникають обставини, передбачені кодексом для поновлення провадження, визнання рі­шення недійсним або його скасування чи зміни.

Стаття 236. У випадках, зазначених у ст. 233 і 234, органом, компетен­тним розглядати скарги, є орган, уповноважений розпочинати провадження, або орган, який здійснює провадження, а у випадках, зазначених у ст. 235, ор­ган, компетентний поновлювати провадження, визнавати рішення недійсним або його скасовувати чи змінювати.

Стаття 237. §1. Орган, компетентний розглядати скарги, повинен виріши­ти скаргу без непотрібної затримки, але не пізніше, ніж протягом місяця.

§2. Депутати Сейму, сенатори і члени рад, які подали скаргу від свого імені або передали на вирішення скаргу від іншої особи, мають бути повідомлені про спосіб вирішення скарги, а якщо для її вирішення необхідно зібрати дока­зи, інформацію чи роз'яснення, також і про стан розгляду скарги, найпізніше протягом чотирнадцяти днів від дати її подачі або передачі.

§3. Про спосіб вирішення скарги повідомляється скаржник.

§4. У випадку невирішення скарги у строк, вказаний в §1, застосовуються приписи ст.36-38.

Стаття 238. §1. Повідомлення про спосіб вирішення скарги повинно місти­ти: назву органу, від якого йде повідомлення, інформацію про те, яким чином скарга вирішена, а також підпис з вказаним прізвищем, ім'ям та службовою посадою особи, уповноваженої вирішувати скарги. Повідомлення про відмову у вирішенні скарги повинно, крім того, містити фактичне і правове обґрунту­вання.

§2. У повідомленні, про яке йшлося у §1, виконаному в організаційному підрозділі відомства народної оборони, можна випустити ім'я та прізвище осо­би, уповноваженої вирішувати скарги.

Стаття 239. §1. У випадку, коли в результаті розгляду скарга була визнана безпідставною і її безпідставність викладено у відповіді на скаргу, а скаржник поновив скаргу без наведення нових обставин, орган, компетентний її розгля­дати, може у відповіді на цю скаргу підтвердити свою попередню позицію.

§2. Про вирішення поданої повторно скарги способом, вказаним у §1, ор­ган, який вирішує цю скаргу, повідомляє орган вищого рівня; це не стосується скарг, які вирішуються керівними органами.

Стаття 240. Якщо скарга стосується справи, яка не підлягає розглядові відповідно до приписів кодексу (ст.З §1 і 2) або не належить до компетенції ор­ганів публічної адміністрації, приписи ст.233-239 застосовуються, відповідно, із застереженням, що замість решти приписів кодексу застосовуються припи­си того провадження, до компетенції якого належить ця справа.