Розділ 7. Рішення
Стаття 104. §1. Орган публічної адміністрації вирішує справу через видання рішення, якщо приписи кодексу не передбачають іншого.
§2. Рішенням вирішується справа стосовно її суті цілком, або у частині, або справа в інший спосіб закінчується в цій інстанції.
Стаття 105. §1. Коли провадження з будь-якої причини стало безпредметним, орган публічної адміністрації видає рішення про закриття провадження.
§2. Орган публічної адміністрації може закрити провадження, якщо за те виступає сторона, на вимогу якої розпочато провадження, а інші сторони не заперечують цьому, а також, коли це не суперечить суспільному інтересу.
Стаття 106. §1. Якщо припис закону ставить видання рішення у залежність від зайняття позиції іншим органом (висловлення думки або згоди або висловлення позиції в іншій формі), рішення видається після визначення позиції тим органом.
§2. Орган, який улагоджує справу, звертаючись до іншого органу стосовно позиції, повідомляє про те сторону.
§3. Орган, до якого звертаються стосовно зайняття позиції, зобов'язаний надати її негайно, але не пізніше, ніж у строк до двох тижнів від дня вручення йому вимоги, якщо інший строк не передбачено законом.
§4. Орган, зобов'язаний до зайняття позиції, може, в разі потреби, провести з'ясувальне провадження.
§5. Висловлення позиції тим органом відбувається шляхом постанови, на яку сторона може подати скаргу.
§6. У разі невисловлення позиції у строк, визначений у §3, застосовуються відповідним чином приписи ст. 36-38.
Стаття 107. §1. Рішення повинне містити: найменування органу публічної адміністрації, дату видання, найменування сторони або сторін, посилання на правову підставу, вирішення, фактичне й юридичне обґрунтування, пояснення чи може бути подано і в якому порядку апеляцію на нього, підпис з зазначенням імені і прізвища, а також посади службової особи, уповноваженої на видання рішення. Рішення стосовно якого може бути внесено позов у звичайний суд або скарга до адміністративного суду, повинна містити, крім того, роз'яснення про допустимість внесення позову або скарги.
§2. Спеціальні приписи можуть визначати також інші складові, які має містити рішення.
§3. Фактичне обґрунтування рішення повинне зокрема містити зазначення фактів, які орган визнав доказаними, доказів, на які він спирався, а також причини, через які іншим доказам відмовлено в вірогідності і доказовій силі, а обґрунтування юридичне — з'ясування правової підстави рішення з цитуванням правових приписів.
§4. Можна відступити від обґрунтування рішення, якщо воно враховує цілком вимогу сторони; проте це не стосується рішень, що улагоджують спірні інтереси сторін, а також рішень, виданих внаслідок апеляції.
§5. Орган може відступити від обґрунтування рішення також у випадках, у яких з попередніх приписів випливала можливість відходу або обмеження обґрунтування з огляду на інтерес безпеки Держави або громадського порядку.
Стаття 108. §1. Рішенню, на яке може бути подано апеляцію, може бути надано режиму невідкладного виконання, коли це необхідно з огляду на охорону здоров'я або життя людей або для забезпечення народного господарства від тяжких втрат або також з огляду на інший суспільний інтерес або виключно важливий інтерес сторони. У цьому останньому випадку орган публічної адміністрації може шляхом постанови вимагати від сторони відповідного забезпечення.
§2. Режим невідкладного виконання може бути наданий рішенню також після його видання. У цьому випадку орган видає постанову, на яку може бути подано скаргу.
Стаття 109. §1. Рішення вручається сторонам в письмовій формі.
§2. У випадках зазначених у ст. 14 §2 рішення може бути оголошене сторонам усно.
Стаття 110. Орган публічної адміністрації, який видав рішення, є зобов'язаний ним від моменту його вручення або оголошення, якщо кодексом не встановлено інакше.
Стаття 111. §1. Сторона може у строк до чотирнадцяти днів від дня вручення або оголошення рішення вимагати його доповнення щодо вирішення або щодо права апеляції, внесення щодо рішення позову в загальний суд або скарги в адміністративний суд або відміни розпоряджень, що містяться в рішенні з тих питань.
§2. У випадках, зазначених в §1, для сторони перебіг строку для внесення апеляції, позову або скарги починається від дня вручення їй відповіді.
Стаття 112. Помилкове роз'яснення в рішенні щодо апеляції або внесення позову в загальний суд або скарги в адміністративний суд не може шкодити стороні, яка скористалася цим роз'ясненням.
Стаття 113. § 1. Орган публічної адміністрації може за належністю або на вимогу сторони виправляти шляхом постанови помилки в тексті й розрахунках, а також інші очевидні помилки в виданих тим органом рішеннях.
§2. Орган, який видав рішення, роз'яснює шляхом постанови на вимогу виконавчого органу або сторони сумніви щодо змісту рішення.
§3. На постанову в справі виправлення або роз'яснення може подаватися скарга.
Еще по теме Розділ 7. Рішення:
- Розділ 10. Рішення по суті справи та інші рішення
- Розділ 13. Скасування, зміна та визнання рішення недійсним
- Стаття 50. Оскарження рішення загальних зборів
- § 7. Тактичне рішення.
- §4. Оскарження та виконання судового рішення
- ВИЗНАННЯ НЕДІЙСНИМ РІШЕННЯ ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРІВ УЧАСНИКІВ
- Як приймають рішення на загальних зборах акціонерів
- Поділ згідно з рішенням судового чи компетентного органу
- Стаття 42. Порядок прийняття рішень загальними зборами
- Хто і коли приймає рішення про зміну розміру статутного капіталу
- До розділу 4: Кодекс адміністративного провадження Республіки Польща1 ЧАСТИНА І. Загальні правила Розділ 1. Сфера дії
- 2) Відношення між судовим рішенням і застосовуваними загальними правовими нормами
- § 6. Постановлення судового рішення про визнання боржника банкрутом