2.2. Повноваження глав держав щодо публічної адміністрації

Глави держав — президенти та монархи — тою чи іншою мірою впливають на організацію та функціонування органів публічної адміністрації. Ступінь цього впливу, як випливає з попереднього параграфу, визначається насамперед належністю держав до тієї чи іншої форми державного правління.

Із цього загального правила винятком сьогодні є лише ок­ремі парламентські монархії. Наприклад, у Швеції король не бере участі в роботі уряду і не підписує жодних урядових постанов. Раніше до його обов'язків належало призначення прем'єр-міністра, але тепер цю функцію перебрав на себе голова риксдагу37 (шведський парламент).

Отже, повноваження глав держав щодо публічної адмініст­рації відрізняються: від фактичної відсутності таких повнова­жень в окремих парламентських монархіях, де глава держави — не більше, чим історичний символ, — до президентських рес­публік, у яких уся система органів публічної адміністрації їм підпорядковується.

Повноваження глав держав в аналізованій сфері можна умов­но розподілити на групи:

1) Кадрові.

Глави держав призначають членів уряду та публічних службовців вищих рангів. Проте навіть у президентських рес­публіках передбачена мінімальна участь парламентів у цьому процесі. Зокрема, відповідно до розділу 2 статті 2 Конституції США, Президент має право призначати керівних осіб Сполуче­них Штатів за порадою і згодою Сенату (верхньої палати амери­канського парламенту)38. У Французькій Республіці, яку від­носять до держав із змішаною формою державного правління, Президент призначає Прем'єр-Міністра, а за поданням остан­нього — й інших членів уряду та припиняє їх повноваження39. У парламентських республіках президент юридично не впливає на формування уряду, але може призначати на посади публічної служби. Зокрема, відповідно до статті 60 Основного Закону Федеративної Республіки Німеччини, Президент призначає і звіль­няє федеральних службовців, оскільки законом не встановлено інше.

Підсумовуючи, зазначимо, що кадрові повноваження глав держав є дуже значними у більшості зарубіжних держав, а особ­ливо - в президентських та змішаних республіках.

2). Організаційні.

Передусім відзначимо, що за загальним правилом глави держав не мають права визначати систему та створювати або ліквідовувати органи публічної адміністрації. Це положення стосується навіть президентських республік, в яких глави де­ржав, очолюючи виконавчу владу, мають істотні важелі впливу на усі адміністративні структури, проте створення чи ліквідація останніх є прерогативою парламентів. В законодавстві окремих держав парламентський спосіб формування органів публічної адміністрації окреслюється безпосередньо в конституціях. На­приклад, у статті 79 Конституції Чеської Республіки встановле­но, що міністерства та інші адміністративні агенції можуть бути засновані виключно законом41.

З іншого боку, глави держав безпосередньо впливають на організацію діяльності публічної адміністрації, насамперед - урядів. В першу чергу це стосується президентських республік, проте й у державах із змішаною республіканською формою прав­ління вони відіграють чималу роль у цьому напрямі. Зокрема, відповідно до статті 9 Конституції Французької Республіки Пре­зидент головує в Раді Міністрів42. Менш чітка норма міститься в статті 83 Конституції Російської Федерації, яка передбачає, що Президент має право головувати на засіданнях Уряду43.

3). Правотворчі.

Глави держав мають право приймати нормативно-правові акти, в тому числі щодо організації та функціонування органів публічної адміністрації. Проте у країнах із парламентською та змішаною формами державного правління ці акти повинні °Ути контрасигновані (також схвалені і підписані) відповідним представником уряду. Наприклад, стаття 58 Основного ЗаконуФРН передбачає, що для чинності наказів і розпоряджень Президента Республіки необхідна їх контрасигнація Федеральним канцлером або відповідним федеральним міністром44. Однак у багатьох країнах частина актів глав держав не потребує додаткового схвалення. Зокрема, у Польщі не контрасигнують рішення президента про утворення уряду і призначення його глави, про скликання засідань уряду і прийняття його відставки45.

Видається очевидним, що акти глав держав мають значно більшу вагу для органів публічної адміністрації в президентсь­ких республіках.

Підсумовуючи, зауважимо, що вплив глав держав на орга­ни публічної адміністрації є дуже істотним. В президентських республіках вони юридично, а у багатьох державах із змішаною формою державного правління - фактично очолюють систему цих органів.