3.3. Системи публічної служби

Системи публічної служби є доволі умовними поділами, які, те дають комплексне уявлення про сутність правового регу­лювання публічно-службових відносин. 1) За критерієм способів набору та просування по публічній службі у світі склались дві системи публічної служби: система кар'єри і система посад.

Система кар'єри характеризується, головним чином тим, що публічні службовці, прийняті на роботу на нижчих шаб­лях кар'єри, просуваються по службі, отримуючи підвищення та збільшення платні відповідно до норм закону. У просуванні по службі тут можна відзначити певну автоматичність. Публіч­ні службовці отримують право постійного перебування на служ­бі після певної навчальної підготовки і/або випробувального терміну. Умови роботи, заробітна платня і пенсійне забезпечен­ня встановлені законами, інструкціями та іншими рішеннями владних органів, які юридично не зобов'язані розробляти від­повідні угоди з профспілками. До системи кар'єри відносять Францію, Німеччину, Бельгію, Ірландію, Іспанію.

Головним принципом системи посад є те, що публічних служ­бовців приймають не на певну кар'єру, а на визначену посаду. Для того, щоб бути прийнятим на службу, претендент повинен відповідати низці вимог, які встановлено уповноваженим орга­ном і не обов'язково проходити нижчі щаблі — прийом на роботу можливий і на посади середнього рівня. Постійна робота на пев­ній посаді не надається і публічний службовець не просувається в межах встановленої законом системи просування по службі. Умови праці, заробітна платня і пенсійне забезпечення головним чином закріплено в колективних угодах, які укладають з профс­пілками. Умови контракту прийому на службу є гнучкими, щоб задовольнити індивідуальні інтереси і потреби як адміністрації наймача, так і державного службовця в межах колективних угод- Роботу в системі посад легко порівняти з роботою у приват­ну секторі. До системи посад належать Скандинавські країни, Велика Британія та країни Східної Європи.

Дедалі більшій кількості країн-членів Європейського Союзу зростає тенденція до комбінування типових елементів обох систем. Деякі країни-члени скасували різні рівні в кар'єру публічних службовців і відповідну чітку градацію рівнів опла­ти праці. Інші зберегли ці щаблі кар'єри, але усунули велику кількість встановлених законом інструкцій щодо роботи, опла­ти і умов пенсійного забезпечення. Ці моделі могли б називатись змішаними системами, коли обидві моделі досягають рівноцінності у формуванні корпусу публічної служби76.

2) За критерієм впливу політичних факторів на зайняття по­сад на публічній службі виділяють також дві системи: заслуг і здобичі, хоча й остання на сьогоднішній день практично відмер­ла у розвинутих країнах.

Система здобичі полягала в тому, що партія, яка перемогла на виборах, розподіляла окремі посади на публічній службі се­ред своїх людей як премії чи нагороди. Позитивом цієї системи вважалась передбачувана відданість службовців програмі полі­тичної партії — переможця, що мала б покращувати ефектив­ність діяльності службовців. Проте очевидним негативом тут є втрата загального рівня професіоналізму публічних службов­ців, адже досвід роботи на багатьох посадах формується протя­гом тривалого часу, а політична відданість здебільшого не може його замінити.

Система заслуг визріла в ході удосконалення адміністрації та адміністративного права протягом останніх століть. За цієї системи при поступленні на публічну службу пріоритет надають професійним здібностям. При наборі проводяться конкурсні екзамени, забороняється дискримінація за партійною належ­ністю, а публічна служба є політично нейтральною. На сьогодні система заслуг застосовується в демократичних державах прак­тично повсюдно.

Тут необхідно відзначити, що система здобичі усе-таки збе­регла свій незначний вплив, який, проте, стосується порядку зайняття посад патронатних службовців, тобто, невеликого кола осіб, що виконують функції радників та консультантів при керівниках адміністративних структур, які виключені із за­гального порядку доступу до публічної служби і призначаються на розсуд керівника.