<<
>>

§ 2. Правонаступництво. Загальна характеристика реорганізації господарського товариства

Правонаступництво є переходом прав і обов’язків від однієї особи до іншої. У корпоративному праві допускається правонаступництво лише майнових прав та обов’язків. Право господарського товариства на найменування, ділову репутацію та інші особисті немайнові права до правонаступників не переходять і припиняються.

Слід зазначити, що найпоширенішими випадками правонаступництва є реорганізація господарських товариств. Під час реорганізації до правонаступника/ів переходять усі права та обов’язки господарського/их товариства — попередника/ів, саме тому правонаступництво в цих випадках є універсальним.

Реорганізація (франц. reorganisation — перетворення) означає перетворення, зміну структури чи організаційно-правової форми юридичної особи, припинення певних суб’єктів права і виникнення нових суб’єктів права з відповідним обсягом прав та обов’язків.

Чинне законодавство передбачає п’ять форм реорганізації: поділ, виділення, злиття, приєднання та перетворення. Проте припинення юридичної особи характерне для чотирьох форм реорганізації — злиття, поділу, приєднання та перетворення. Під час виділення жодна з юридичних осіб не припиняється. Саме тому більш виправдано говорити про припинення господарського товариства шляхом універсального правонаступництва, ніж про припинення господарського товариства шляхом реорганізації.

Реорганізація характеризується:

— універсальним правонаступництвом;

— зміною складу учасників та обсягу належних їм корпоративних прав реорганізованої юридичної особи;

— відсутністю правового зв’язку між реорганізованою юридичною особою та юридичними особами, створеними внаслідок реорганізації;

— відсутністю зобов’язальних відносин між правонаступником і реорганізованою юридичною особою[§§§§].

Злиття передбачає припинення двох чи більше юридичних осіб і перехід усього їхнього майна, прав та обов’язків до однієї новоствореної юридичної особи. Злиття належить до форм економічної концентрації і повинно проводитися з дотриманням вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції». Концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього отримання дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, коли сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 12 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, встановленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, і при цьому:

• вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів, у тому числі за кордоном, не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року у кожного;

• вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Україні, хоча б одного учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року.

Отримання дозволу також необхідно, якщо частка на певному ринку товару будь-якого учасника концентрації або сукупна частка учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує 35 %, та концентрація відбувається на цьому чи суміжному з ним ринку товару.

До того ж сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації не враховуються.

Слід звернути увагу, що велике практичне значення має правильне визначення обсягу реалізації товарів учасників концентрації. Розрахунок обсягів реалізації товарів учасників концентрації відбувається шляхом вирахування із суми доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) сум податку на додану вартість, акцизного збору, інших податків або зборів, базою для оподаткування в яких є оборот, за останній фінансовий звітний рік, що передував поданню заяви до Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України. При проведенні розрахунків слід пам’ятати, що не враховуються кошти, отримані від реалізації товарів у межах однієї групи суб’єктів господарювання, пов’язаних відносинами контролю (якщо такий облік ведеться).

Суб’єкти господарювання мають право здійснити концентрацію тільки після одержання дозволу на її здійснення. До надання такого дозволу учасники концентрації зобов’язані утримуватися від дій, які можуть призвести до обмеження конкуренції та неможливості відновлення початкового стану.

Слід зазначити, що Антимонопольний комітет України чи адміністративна колегія Антимонопольного комітету України надають дозвіл на концентрацію у разі, якщо вона не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині.

Якщо Антимонопольний комітет України не надав дозволу на концентрацію, Кабінет Міністрів України може дозволити її, якщо позитивний ефект для суспільних інтересів зазначеної концентрації переважає негативні наслідки обмеження конкуренції. До того ж Кабінет Міністрів України не надає дозвіл, якщо обмеження конкуренції, зумовлені концентрацією, не є необхідними для досягнення мети концентрації або становлять загрозу системі ринкової економіки.

Поділ передбачає передання двом чи більше новоствореним юридичним особам майна, прав та обов’язків юридичної особи, що припиняється.

Наступним способом реорганізації є приєднання, яке характеризується тим, що в результаті цього не виникає новий суб’єкт права, майно, права та обов’язки однієї чи кількох юридичних осіб, що припиняються, переходять до юридичної особи, яка існувала та продовжує існувати.

Перетворенням ст. 108 ЦК України називає зміну організаційно-правової форми юридичної особи.

Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, — за рішенням суду або відповідних органів державної влади — органів Антимонопольного комітету.

Зазначимо, що згідно із Законом про акціонерні товариства акціонерне товариство припиняється в результаті ліквідації або ж в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим підприємницьким товариствам — правонаступникам.

<< | >>
Источник: Мельник О.О.. Корпоративне право: Навчальний посібник. 2009

Еще по теме § 2. Правонаступництво. Загальна характеристика реорганізації господарського товариства:

  1. § 1. Характеристика осіб, які можуть виступати учасниками господарського товариства. Право на участь у господарському товаристві
  2. § 1. Формування майна господарського товариства. Статутний капітал господарського товариства
  3. § 2. Характеристика органів управління господарського товариства
  4. § 1. Поняття та загальна характеристика повного товариства
  5. § 1. Поняття та загальна характеристика командитного товариства
  6. Переваги акціонерних товариств у порівнянні з іншими формами господарських товариств
  7. § 4. Ліквідація господарського товариства
  8. § 3. Порядок злиття, поділу, приєднання та перетворення господарського товариства
  9. § 1. Поняття господарського товариства
  10. § 1. Створення господарських товариств: основні положення
  11. Розділ ІІ ОСОБЛИВА ЧАСТИНА (ПРАВОВИЙ СТАТУС ОКРЕМИХ ВИДІВ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ) Глава 9. АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО: ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ
  12. § 5. Внесення змін до установчих документів господарського товариства
  13. § 2. Система господарських товариств
  14. § 5. Обов’язки учасників господарського товариства
  15. Роль нотаріуса при створенні господарських товариств
  16. Право на вихід із господарського товариства
  17. 1.10 Види господарських товариств
  18. 5. Контроль за фінансово-господарською діяльністю товариства
  19. § 4. Найменування та місцезнаходження господарського товариства
  20. § 3. Правосуб’єктність господарського товариства