Право на вихід із господарського товариства

Ще одним немайновим правом учасника є право на вихід із господарського товариства. Вихід є одним із способів припинення участі у господарському товаристві за ініціативою учасника.

Учасник може реалізувати своє право на вихід із господарського товариства у будь-який момент, враховуючи вимоги закону та установчих документів.

Стаття 10 Закону про господарські товариства також передбачає право учасника у встановленому порядку в будь-який час вийти з товариства, незалежно від згоди інших учасників чи товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними. Аналіз зазначених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що на вихід учасника з товариства не вимагається згода інших учасників чи прийняття відповідного рішення зборами учасників товариства.

Вихід учасника з товариства зумовлює припинення корпоративних відносин між учасником і товариством. Правовим наслідком виходу учасника є виникнення у товариства обов’язків щодо здійснення з ним розрахунків на його вимогу.

Слід зазначити, що реалізувати право на вихід можуть учасники товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повного та командитного товариств. Процедура виходу учасника не може бути реалізована в акціонерному товаристві.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Учасник повного товариства, яке було створене на невизначений строк, може у будь-який момент вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до фактичного виходу із товариства.

Достроковий вихід учасника з повного товариства, що засноване на певний строк, допускається лише з поважних причин. Відмова від права вийти з повного товариства є нікчемною.

Слід зазначити, що чинне законодавство не регламентує порядок виходу учасника з господарського товариства. Саме тому його слід врегулювати в установчих документах.

Певну специфіку має вихід вкладника з командитного товариства. Так, згідно зі ст. 137 ЦК України вкладник командитного товариства має право після закінчення фінансового року вийти з товариства та одержати свій вклад у порядку, встановленому засновницьким договором чи меморандумом.

Учасник, який бажає вийти з господарського товариства, має подати господарському товариству заяву про вихід. Справжність підпису фізичної особи-учасника на заяві про вихід має бути посвідчена нотаріусом.

Юридична особа-учасник, яка бажає вийти з господарського товариства, має прийняти відповідне рішення про вихід і направити належним чином засвідчену копію рішення про вихід господарському товариству. Рішення про вихід має прийняти уповноважений орган чи особа учасника. Так, наприклад, рішення товариства з обмеженою відповідальністю про вихід з іншого господарського товариства приймається за загальним правилом, загальними зборами учасників та оформлюється у вигляді протоколу.

Слід зазначити, що чинне законодавство не визначило на сьогодні порядок розгляду господарським товариством заяви учасника про вихід, а також строки розгляду такої заяви.

Аналіз положень ЦК України, Законів України «Про господарські товариства», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» дає змогу дійти висновку про те, що заява має бути розглянута вищим органом управління товариством, мають бути внесені зміни до установчих документів, а також проведена державна реєстрація внесення змін до установчих документів господарського товариства, пов’язаних із виходом учасника.

Проте досить часто на практиці з об’єктивних чи суб’єктивних причин зазначені дії товариством не вживаються, у зв’язку з чим виникає ситуація, коли учасник не може належним чином реалізувати надане йому право на вихід. Тому для уникнення непорозумінь в установчих документах слід якнайдетальніше врегулювати порядок виходу учасника з товариства.