§ 1. Формування майна господарського товариства. Статутний капітал господарського товариства

Господарське товариство як юридична особа характеризується майновою відокремленістю. Товариство відповідає за своїми зобов’язаннями всім належним йому майном.

У товаристві з обмеженою відповідальністю, товаристві з додатковою відповідальністю та акціонерному товаристві за рахунок вкладів учасників формується статутний капітал, а в повному товаристві та командитному товаристві — складений капітал.

Господарське товариство, згідно із законом, є власником:

1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу товариства;

2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

3) одержаних доходів;

4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Джерелами формування майна господарських товариств можуть бути також кредити банків та інших кредиторів, безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян тощо.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі (рухоме та нерухоме майно) або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку (права інтелектуальної власності, право користування майном, природними ресурсами), якщо інше не встановлено законом.

Формуючи статутний капітал грошовими коштами, слід пам’ятати про те, що учасники можуть вносити свої грошові вклади лише у безготівковій формі.

Якщо учасником господарського товариства є фізична чи юридична особа — нерезидент, то вклади до статутного (складеного) капіталу виступатимуть іноземними інвестиціями.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.96 № 93/96-ВР (далі — Закон про режим іноземного інвестування), іноземні інвестиції можуть здійснюватися, зокрема, у формах:

— часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки підприємств;

— створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю.

Слід зазначити, що внесення коштів і майна до статутного фонду (статутного капіталу) господарського товариства в обмін на корпоративні права, емітовані цим товариством, є прямою інвестицією.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України.

Положення про порядок іноземного інвестування в Україну, затверджене постановою правління Національного банку України від 10.08.05 № 280 передбачає, що іноземні інвестиції в Україну в грошовій формі здійснюються іноземними інвесторами у вигляді іноземної валюти, яка згідно з Класифікатором іноземних валют та банківських металів, затвердженим постановою правління Національного банку України від 04.02.98 № 34 (у редакції постанови правління Національного банку України від 02.10.02 № 378), визнається вільно конвертованою, широко використовується для платежів за міжнародними операціями та продається на головних валютних ринках світу і дозволяється для здійснення інвестицій в Україну (1-ша група Класифікатора).

Іноземні інвестиції у валюті України можуть здійснюватися при реінвестиціях в об’єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об’єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи).

Також слід пам’ятати, що певні об’єкти не можуть виступати вкладом до статутного (складеного) капіталу. Так, наприклад, згідно із Законом України «Про обіг векселів в Україні», векселі не можуть бути вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства; заборонено використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.

Слід зазначити, що учасники можуть передати майно товариству не лише у власність, а й у користування. В останньому випадку господарському товариству передаватимуться майнові права.

Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю товариства або передане йому в користування, несе товариство, якщо інше не передбачено установчими документами.

Закон передбачає, що статутний капітал господарського товариства має бути поділений на частки. Часткою учасника у статутному капіталі є вклад, оцінений у гривнях.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачає випадки обов’язкової оцінки майна, до яких належить визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника зі складу такого товариства.

Право власності на вклади учасників переходить до господарського товариства з моменту його державної реєстрації. Учасники товариства, що внесли свої вклади, одержують корпоративні права.

Чинне законодавство для окремих видів господарських товариств передбачає мінімальний розмір статутного капіталу товариства. Так, в акціонерному товаристві статутний капітал не може бути меншим ніж 1250 мінімальних заробітних плат, у товаристві з обмеженою відповідальністю та товаристві з додатковою відповідальністю — 100 мінімальних заробітних плат. При обчисленні фактичного розміру статутного капіталу товариства слід керуватися ставкою мінімальної заробітної плати, діючою на момент створення товариства.

До моменту державної реєстрації учасники товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю мають внести не менше 50 % суми своїх вкладів, засновники акціонерного товариства до моменту державної реєстрації мають розподілити між собою всі акції.

Остаточно статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю має бути сформований протягом 1 року з моменту державної реєстрації господарського товариства, якщо більш короткі строки не визначені у статуті. До того ж учасника товариства з обмеженою відповідальністю не може бути звільнено від обов’язку внести вклад до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.

Порядок формування і строки внесення вкладів учасників повного та командитного товариства визначаються в засновницькому договорі. Цивільний кодекс України передбачає, що сукупний розмір вкладів вкладників командитного товариства не повинен перевищувати 50 % складеного капіталу командитного товариства. До моменту державної реєстрації вкладники командитного товариства мають внести не менше 25 % суми своїх вкладів.

У разі формування статутного капіталу грошима, засновники мають відкрити в установі банку рахунок для формування статутного капіталу.

Для відкриття поточного рахунка для формування статутного або складеного капіталу господарського товариства до банку необхідно подати:

— заяву про відкриття поточного рахунка, що підписана уповноваженою засновниками (учасниками) особою;

— один примірник оригіналу установчого документа або його копія, засвідчена нотаріально. У разі відкриття рахунка для формування статутного фонду (статутного капіталу) акціонерного товариства замість установчого документа подається договір про створення акціонерного товариства або його копія, засвідчена нотаріально;

— рішення засновників (учасників) про визначення особи, якій надається право розпорядчого підпису під час проведення грошових операцій за цим рахунком, яке оформляється у формі довіреності, засвідченої нотаріально (якщо хоча б одним із засновників [учасників] є фізична особа). Замість оригіналу довіреності до банку може бути подана її копія, засвідчена нотаріально;

— картку зі зразками підписів і відбитка печатки, в якій наводиться зразок підпису особи, якій засновниками (учасниками) надано право розпорядчого підпису. Картка приймається без відбитка печатки та засвідчується підписом уповноваженого працівника банку.

Якщо засновником господарського товариства є одна особа, для відкриття поточного рахунка для формування статутного або складеного капіталу необхідно подати:

— заяву про відкриття поточного рахунка. Інформація про те, що рахунок відкривається для формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу) господарського товариства, засновником (учасником) якого є одна особа, зазначається в рядку «Додаткова інформація» заяви про відкриття поточного рахунка;

— один примірник оригіналу установчого документа або його копія, засвідчена нотаріально;

— картка зі зразками підписів і відбитка печатки. Картка приймається без відбитка печатки та засвідчується підписом уповноваженого працівника банку;

— довіреність або копія довіреності на ім’я особи, яка має право на відкриття та розпорядження рахунком, засвідчена нотаріально. Якщо рахунок відкривається особисто засновником (учасником), то цей документ не вимагають.

На цей рахунок зараховуються кошти засновників (учасників) для формування статутного або складеного капіталу господарського товариства до його державної реєстрації як юридичної особи.

Такий рахунок починає функціонувати як поточний тільки після одержання банком документів щодо державної реєстрації господарського товариства в установленому порядку та отримання банком повідомлення про взяття рахунка на облік органом державної податкової служби за місцезнаходженням господарського товариства.

У разі відмови в державній реєстрації господарського товариства або в інших випадках, передбачених законодавством України, на підставі листа із зазначенням причини закриття рахунка, підписаного уповноваженою засновниками (учасниками) особою, кошти повертаються засновникам (учасникам), а рахунок закривається. Якщо засновником (учасником) господарського товариства є одна особа, то лист із зазначенням причини закриття рахунка підписується цією особою або уповноваженою нею особою.

Учасниками господарського товариства можуть бути нерезиденти (юридичні особи, створені відповідно до законодавства інших країн; фізичні особи — іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені в дієздатності).

Юридичні особи-нерезиденти можуть відкривати в банках України інвестиційні рахунки для здійснення інвестицій у національній та іноземній валютах у встановленому чинним законодавством України порядку.

Відкриття інвестиційного рахунка в національній або іноземній валюті здійснюється в порядку, визначеному Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою правління Національного банку України від 12.11.03 № 492.

Особи (особа), які (яка) відкривають рахунок, мають:

1) пред’явити паспорт або документ, що його замінює, і документи, що підтверджують їх повноваження. Фізичні особи-резиденти додатково пред’являють документ, виданий відповідним органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їм ідентифікаційного номера платника податків;

2) подати документи (копії документів, засвідчені в установленому порядку):

— заяву про відкриття поточного рахунка. У заяві в рядку «Додаткова інформація» обов’язково зазначається, що рахунок відкривається з метою здійснення інвестиції в Україну;

— копію легалізованого або засвідченого шляхом проставлення апостиля витягу з торговельного, банківського або судового реєстру або реєстраційне посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію юридичної особи, засвідчену нотаріально. Від іноземного інвестора — фізичної особи цей документ не вимагається;

— копію легалізованої або засвідченої шляхом проставлення апостиля довіреності на ім’ я особи, яка має право відкривати та розпоряджатися рахунком, засвідчену нотаріально. У разі видачі іноземним інвестором — фізичною особою такої довіреності на території України подається копія цієї довіреності, засвідчена нотаріально. Якщо рахунок відкривається особисто іноземним інвестором — фізичною особою, то цей документ не вимагається;

— картку зі зразками підписів нерезидента-інвестора, засвідчену нотаріально і складену відповідно до вимог законодавства.

Між банком та особою, уповноваженою нерезидентом-інвестором, укладається в письмовій формі договір банківського рахунка.

На інвестиційний рахунок в іноземній валюті зараховуються, зокрема, кошти, перераховані з-за кордону для здійснення інвестицій в Україну відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють здійснення іноземних інвестицій в Україну.

З інвестиційного рахунка в іноземній валюті за дорученням власника рахунка здійснюються інвестиції в Україну (у тому числі реінвестиції).

Внесення вкладів учасниками до статутного капіталу господарського товариства посвід- чується відповідними документами. Так, грошові кошти вносяться на банківський рахунок для формування статутного капіталу товариства, що засвідчується довідкою банківської установи. Майно передається товариству, що посвідчується актом здачі-приймання, прибутковим ордером. Цінні папери можуть передаватися на підставі індосаменту.

При формуванні статутного капіталу господарського товариства нерухомим майном слід пам’ ятати про необхідність переоформити правовстановлюючі документи на господарське товариство.

Відповідно до пп. 6.1, 6.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.02, оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності, зокрема юридичним особам у разі внесення до статутного фонду об’єктів нерухомого майна їх засновниками.

Підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності можуть за дорученням органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації та інших органів відповідно до законодавства проводити Бюро технічної інвентаризації (БТІ).

Зазначимо, що господарське товариство може здійснювати свою господарську діяльність не лише на основі права власності, а й на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо).

Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, обігових засобів, коштів чи товарів.

Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Обіговими засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до обігових засобів.

Коштами у складі майна господарського товариства є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб’єктів з іншими суб’єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Товарами у складі майна господарського товариства визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.

Особливим видом майна господарських товариств є цінні папери.