<<
>>

Лекція 2. 1. Поняття як форма мислення.

1.

2. Загальна характеристика поняття.

3. Ознаки поняття.

4. Логічна характеристика поняття: зміст і обсяг. Закон оберненого відношення між змістом і обсягом поняття.

5. Види понять.

Ключові слова: поняття, ім’я, істотні та неістотні ознаки; обсяг поняття, елемент обсягу, зміст поняття, родові та видові поняття, одиничні, загальні, нульові (пусті) та збірні поняття, конкретні та абстрактні, відносні та безвідносні, позитивні та негативні поняття.

Оволодіння будь-якою наукою неможливе без опанування системою понять цієї науки.

Поняття – це форма мислення, в якій відображається сутність предметів і явищ в їхніх істотних, необхідних ознаках.

Кожне поняття – це думка про окремий предмет або явище природи або суспільства, окремі властивості цих предметів чи явищ, окреме слово чи групу слів. Поняття можуть утворюватись і про неіснуючі, нематеріальні предмети, адже навіть коли об’єкт нашої думки уявний, він все одно існує як предмет нашої думки. Таким чином, предмети у логіці – це не лише матеріальні речі, але й живі істоти, їх властивості, відношення між ними, знаки й знакові системи, які їх позначають і заміщають у процесі мислення.

В мові поняття виражається одним словом або словосполученням, тобто ім’ям. Ім’я – це мовний вираз, що означає предмет або множину предметів. Розуміння імені означає утворення думки про основні ознаки названих предметів, а також про клас цих предметів.

Думаючи про якийсь предмет або явище ми одночасно подумки охоплюємо властивості цього предмета чи явища. Кожен предмет має величезну кількість властивостей. Думка в кожному окремому випадку відображає лише частину цих властивостей. Думка про властивості предмета називається ознакою.

Ознаки бувають істотними та неістотними. Істотними є ті ознаки, кожна з яких необхідна, а їхня сукупність достатня для того, щоб дати відповідь на запитання: що це таке? Таким чином, істотні – це ті ознаки , котрі необхідно належать предмету, виражають його сутність. Істотні ознаки обов’язково належать кожному із предметів, сукупність яких утворюють певне поняття. Неістотні – це ті ознаки, які можуть належати, але можуть і не належати предмету і які не виражають його сутності. Неістотні ознаки характеризують кожний із існуючих предметів.

Істотність цих ознак є дещо відносне, що залежить від точки зору на предмет. Залежно від мети, що ставиться, одні й ті самі ознаки одного й того ж предмету є в одному випадку істотними, а іншому – неістотними. наприклад, колір шкіри для утворення поняття про людську расу – істотна ознака, а для утворення поняття про податківця – неістотна.

Логічними характеристиками поняття є його зміст та обсяг. Зміст поняття – це сукупність істотних ознак предмета або множини однорідних предметів, відображених у цьому понятті. Наприклад змістом поняття „корупція” є сукупність двох істотних ознак:

1) „поєднання державних структур зі структурою злочинного світу у сфері економіки”;

2) „підкуп і продажність суспільних і політичних діячів, державних чиновників та посадових осіб”.

Щоб вказати істотні ознаки поняття, необхідно порівняти між собою цілий ряд предметів.

Порівняння показує, які ознаки необхідні і достатні для того, щоб відрізнити цей предмет від інших.

Звідси випливає, що в кожному понятті крім думки про його зміст слід вирізняти думку про сукупність тих предметів, які охоплюються цим поняттям.

Предмети, схожі між собою, складають сукупності однорідних предметів, котрі називаються класами (множинами). Отже, обсяг (об’єм) поняття – це певна сукупність, множина, кількість, клас предметів, кожен з яких має ознаки, відображені у змісті. Наприклад, під обсягом поняття „товар” передбачається множина усіх матеріальних виробів, що пропонуються ринку зараз. в минулому або в майбутньому.

Кожен із предметів, що мислиться в понятті, називається елементом його обсягу. Елемент обсягу – це окремий предмет, що має усі ознаки, включені у зміст даного поняття. Або, простіше кажучи, кожен предмет, до якого можемо віднести ім’я, що виражає це поняття. Обсяг поняття може входити в обсяг іншого поняття і складати при цьому лише його частину. Наприклад, обсяг поняття „податкова служба” повністю входить в обсяг іншого, більш широкого поняття „служба”, але цілковито його не вичерпує.

Обсяг поняття на відміну від змісту, ми можемо зображати графічно – за допомогою так званих кругів Ейлера (Ейлер – математик, що запропонував позначати множини круговими схемами) – кожен круг показує обсяг одного поняття.

Зміст та обсяг поняття тісно пов’язані між собою і залежать одне від одного. Ця залежність виражається законом зворотного відношення між обсягом та змістом поняття:

чим більший обсяг поняття, тим менший його зміст.

Або ми можемо сказати, із збільшенням змісту поняття, зменшується його обсяг і навпаки – зменшення змісту поняття призводить до збільшення його обсягу.

Цей закон свідчить про те, що менша інформація про предмети, що охоплюється певним поняттям, дозволяє включати в його обсяг більшу кількість предметів і робить менш визначеним склад цієї множини (наприклад, „банк”) і навпаки , чим більше інформації в понятті (наприклад, „комерційний український банк”), тим вужчим і більш визначеним є коло предметів.

Родовим буде таке поняття, обсяг якого ширший і повністю включає в себе обсяг іншого поняття (видового). Видовим буде таке поняття, обсяг якого складає лише частину обсягу родового поняття.

Поняття можна класифікувати за обсягом та за змістом.

За обсягом поняття поділяють на:

Одиничні – це поняття обсяг яких складає один єдиний предмет. Наприклад, „Київ”, „автор „Кобзаря”, „перший ректор Академії державної податкової служби України”.

Загальні – це поняття, в обсязі яких існує більше, ніж один предмет. Наприклад, „юрист”, „бізнесмен”, „податок”, „Шевченко”.

Пусті (нульові) – це такі поняття, що мають зміст, але в обсязі таких понять немає жодного реального предмету. Наприклад, „інопланетянин”, „вічний двигун”, „гіркий цукор” тощо.

Збірні поняття відображають ознаки певної сукупності однорідних предметів, що мисляться як одне ціле. Предмети, які входять у цю сукупність існують окремо і самостійно, але, перебуваючи між собою у певних відношеннях утворюють особливий, збірний індивідуальний предмет. Наприклад, „навчальна група”, „злочинне угруповання”, НАТО, „торговий дім”.

За змістом поняття бувають: конкретні та абстрактні.

Конкретними називають поняття, в яких відображаються окремі предмети або їх множини. До них, наприклад, відносяться, „продукція”, „менеджер”, „закон” .

Абстрактними називаються поняття, в яких мислиться предмет не в цілому, а будь-яка із властивостей предмета, що розглядається окремо від самого предмета. Наприклад, „платоспроможність”, „дієздатність”, „чесність”. Абстрактні поняття крім окремих властивостей предметів відображають і відношення між предметами („нерівність”, „подібність”).

Відносні та безвідносні поняття. Відносні – це такі поняття, в яких мисляться предмети, існування одного з яких передбачає існування іншого. Наприклад, „керівник” – „підлеглий”, „злочин” – „покарання”, „верх” – „низ”.

Безвідносні – це такі поняття, в яких мисляться предмети, які існують самостійно, без залежності від іншого предмета („купюра”, „бухгалтерія”).

Позитивні та негативні. Позитивні – це поняття, що вказують на наявність у предмета певної властивості, якості („кваліфікований працівник”, „порядність”, „гарний вчинок”).

Негативні поняття вказують на відсутність певної якості у предмета чи явища („некваліфікований працівник”, „неправда”, „безкоштовно”).

Контрольні запитання

1. Чи може один і той же обсяг поняття співвідноситься з різним змістом?

2. Чи може виникнути поняття без істотних ознак?

Література

Гетманова А. Д. Логика: Учеб. для студентов пед.вузов. — М.: Высшая шк.,1995.—Гл. II.

Жеребкін В.Є. Логіка. Підручник для студентів юридичних факультетів. Харків, 1998.

Кириллов В.Й., Старченко А.А. Логика. — М.: Высшая шк., 1995. — Гл. II, III.

Марценюк С.Ф. Логіка: Курс лекцій. — К.: Вища шк., 1993. — Розд. 2, 3.

Формальная логика /Под ред. Й.Я.Чупахина, Й.Н. Бродского. — Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1977.— Гл. І.

Мельников В.Н. Логические задачи. — Одесса: Вища шк., 1989. — Предисловие.

Сборник упражнений по логике. — Минск: Изд-во Минск. ун-та, 1991.—Гл.2.

Тофтул М.Г. Логіка: Посібник для студетів — К.: Академія, 1999. — С. З—12,295—327.

<< | >>
Источник: І.В. ВІЛЕНТА. ЛОГІКА навчальний посібник для студентів Національної Академії ДПС усіх спеціальностей. 2005

Еще по теме Лекція 2. 1. Поняття як форма мислення.:

  1. Лекція 3.1. Судження як форма мислення
  2. Лекція 5.1. Умовивід як форма мислення. Безпосередні умовиводи
  3. Т. 2.1. Поняття як форма мислення
  4. Семінар № 1 (2 год.) по темі 2.1. Поняття як форма мислення
  5. Лекція 2.3. ЛОГІЧНІ ДІЇ З ПОНЯТТЯМИ
  6. Поняття мислення
  7. Лекція 2.2. Логічні відношення між поняттями
  8. Лекція 6.1. Поняття та види доведення
  9. § 1. Економічне мислення: поняття, місце в економічній структурі суспільства
  10. Тема 5.1. Умовивід як форма мислення
  11. Тема 3.1. Судження як форма мислення
  12. Опорний конспект лекцій Лекція 1.1. Логіка як наука.
  13. Алпатова О.В.. Вікова психологія: Конспект лекцій. 2007, 2007
  14. Мислення і мова
  15. Поняття справедливості потрібно відрізняти від поняття права
  16. РОЗДІЛ ІV. Основні закони правильного мислення
  17. Лекція 5.2. Простий категоричний силогізм як вид опосередкованого умовиводу.
  18. Лекція 5.3. Умовні та розділові умовиводи