<<
>>

Лекція 2.2. Логічні відношення між поняттями

1.

2. порівняні і непорівнянні поняття.

3. Види сумісних понять.

4. Види несумісних понять.

5. Кругові схеми Ейлера як засіб зображення відношень між поняттями.

Ключові слова: порівнянність, сумісність, рівнозначність (тотожність), підпорядкування, перетин (переріз), несумісність, співпідпорядкування, протилежність, суперечність.

У процесі розвитку науки і практики створено величезну кількість понять. Логіка зводить їх до обмеженого числа відношень. Важливу роль у встановленні відношень між поняттями відіграє порівняння, яке є важливим методом пізнання. На основі порівняння змісту та обсягу їх поділяють на дві великі групи: порівняні та непорівнянні.

Порівняними є ті поняття, що відносяться до одного універсуму, тобто логічно порівняні в межах одного універсального класу (поняття). Наприклад, порівняні поняття – „комерсант” і „спонсор”.

Ті з понять, о відображають предмети різних, віддалених предметних галузей називають непорівнянними. У змісті цих понять немає спільних ознак, крім тих, які через крайню загальність можуть належати чи не всім без виключення предметам.

Порівняні поняття можуть бути за змістом або сумісними між собою або несумісними.

Сумісними поняттями називають такі два поняття А і В, якщо їхні обсяги мають хоча б один спільний елемент. У змісті таких понять немає ознак, що виключають можливість повного, або часткового співпадання обсягів цих понять.

Відношення сумісності. Вирізняють три види відношення сумісності: рівнозначність, підпорядкування та переріз (перетин).

Рівнозначними вважаються поняття, обсяги яких повністю співпадають. Якщо поняття А і В рівнозначні, то кожен предмет, позначений іменем А, позначається іменем В і навпаки, кожен предмет, позначений іменем В, позначається іменем А (наприклад, „гривня” і „розрахункова грошова одиниця України”).

У відношенні підпорядкування перебувають такі два поняття, обсяг одного з яких повністю включається в обсяг іншого, але не вичерпує його. Якщо поняття А підпорядковується поняттю В, то кожен предмет, позначений іменем А, одночасно позначається іменем В, але не навпаки. В такому випадку поняття А називається підпорядкованим поняттю В, а поняття В називається підпорядковуючим по відношенню до поняття А. Наприклад, „податковий злочин” і „злочин”, „студент Академії ДПС” і „студент”.

Перехресними називаються поняття, обсяги яких частково співпадають. Якщо поняття А і В знаходяться у відношенні перетину, то тільки деякі предмети, позначені іменем А, позначаються іменем В, і навпаки. Наприклад, „банкір” і „батько”; „податківець” і „киянин”.

Відношення несумісності.

Несумісними поняттями називають такі два поняття А і В, якщо їхні обсяги не мають жодного спільного елемента. У змісті таких понять є ознаки, що виключають можливість не тільки повного, але й часткового співпадання обсягів цих понять. До несумісних належать поняття. які перебувають у відношеннях спів підпорядкування, протилежності або суперечності.

У відношенні співпідпорядкування перебувають поняття, обсяги яких не збігаються входять у більш широке родове поняття, якому вони однаковою мірою підпорядковуються. Множини співпорядкованих понять не мають спільних елементів. Так, поняття „капітан податкової міліції”(А) і поняття „майор податкової міліції”(В) є співпорядкованими поняттю „офіцер податкової міліції” (С). Це відношення зображається у вигляді великого круга, який означає обсяг родового поняття (С), і менших кругів, що знаходяться усередині цього круга, не перетинаючись між собою.

У відношенні протилежності (супротивності або контрарності) перебувають два поняття, обсяги яких входять до обсягу підпорядковуючого, але повністю йог не вичерпують. Зміст цих понять має спільну родову ознаку. а видові ознаки кожного із понять виключають зміст протилежного йому поняття. Між протилежними поняттями можливе третє. Наприклад, „поганий” – „хороший”, „працелюбний” – „ледачий”.

У відношенні суперечності перебувають такі два несумісні поняття, кожне з яких виключає зміст іншого. Обсяги їхні не збігаються і водночас вичерпують обсяг родового поняття. між ними неможливе трете поняття. Тобто відношення суперечності має місце між іменами виду А і не-А. Наприклад, „законний” – „незаконний”, „чесний” – „нечесний”.

Література

Гетманова А. Д. Логика: Учеб. для студентов пед.вузов. — М.: Высшая шк.,1995.—Гл. II.

Кириллов В.Й., Старченко А.А. Логика. — М.: Высшая шк., 1995. — Гл. II, III.

Марценюк С.Ф. Логіка: Курс лекцій. — К.: Вища шк., 1993. — Розд. 2, 3.

Формальная логика /Под ред. Й.Я.Чупахина, Й.Н. Бродского. — Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1977.— Гл. І.

Мельников В.Н. Логические задачи. — Одесса: Вища шк., 1989. — Предисловие.

Сборник упражнений по логике. — Минск: Изд-во Минск. ун-та, 1991.—Гл.2.

Тофтул М.Г. Логіка: Посібник для студетів — К.: Академія, 1999. — С. З—12,295—327.

<< | >>
Источник: І.В. ВІЛЕНТА. ЛОГІКА навчальний посібник для студентів Національної Академії ДПС усіх спеціальностей. 2005

Еще по теме Лекція 2.2. Логічні відношення між поняттями:

  1. Лекція 2.3. ЛОГІЧНІ ДІЇ З ПОНЯТТЯМИ
  2. 2) Відношення між судовим рішенням і застосовуваними загальними правовими нормами
  3. Лекція 2. 1. Поняття як форма мислення.
  4. Тема 2.3. Логічні дії з поняттями
  5. Лекція 6.1. Поняття та види доведення
  6. Опорний конспект лекцій Лекція 1.1. Логіка як наука.
  7. Лекція 3.1. Судження як форма мислення
  8. Лекція 5.3. Умовні та розділові умовиводи
  9. Алпатова О.В.. Вікова психологія: Конспект лекцій. 2007, 2007
  10. Лекція 3.2. Складні судження та їх види
  11. Поняття справедливості потрібно відрізняти від поняття права
  12. Розділ VІ. Логічні основи теорії аргументації
  13. Розділ 4. Основні формально-логічні закони
  14. Розділ 6. Логічні основи теорії аргументації
  15. Т. 2.1. Поняття як форма мислення
  16. §4. Особисті та майнові відносини між подружжям