Формальна логіка

досліджує форми мислення як форми відтворення відносно постійних, якісно визначених предметів і явищ, стійких зв’язків і відносин. Вона вивчає структуру готових, що вже склались, форм думок, відокремлюючись від процесу їх формування і розвитку.

Формальна логіка, вивчаючи мислення з боку його логічної структури, відокремлюється від конкретного змісту думки. Але формальна логіка не може ігнорувати зміст думки повністю: вона досліджує логічні форми як змістовні, а не „чисті” форми. Формальна логіка абстрагується від конкретного змісту, щоб виявити структуру логічних форм, розкрити закони побудови та зв’язків думки. У самому ж процесі мислення закони і правила формальної логіки настільки тісно пов’язані з конкретним змістом, що ми не можемо перевірити їхню дію, не звертаючись до конкретного змісту думки.

Між думками існують зв’язки, що залежать тільки від їхніх логічних форм. Такі зв’язки мають місце і між поняттями, і між судженнями, і між умовиводами. Так, між думками логічних форм „всі S є Р” та „деякі S є Р” існує наступний зв’язок: якщо істинна перша з цих думок, то істинна й інша, незалежно від того, який нелогічний зміст цих думок.

Тепер ми можемо сформулювати найголовніше положення формальної логіки, відкрите більше, ніж 2,5 тисячі років „батьком логіки” – Аристотелем, котрий перший побудував логічну систему. Отже, відкриття Аристотеля:

правильність міркування залежить лише від форми цього міркування.

А, отже, не залежить від змісту. Цю дивовижну закономірність нашого розуму і помітив видатний мислитель Давньої Греції. З неї випливає, що якщо ми самі довільно прийняли два судження за істинні, то вимушені прийняти і третє судження, яке пов’язане з двома першими.

Досягнення сучасної логіки використовуються майже в усіх галузях знання, бо вона досліджує загальні засади правильного міркування, зв’язки між засновками та висновками незалежно від того, з якої сфери пізнання взяті ці засновки.

Стосовно кожної людини, логіка сприяє підвищенню загальної інтелектуальної культури, формуванню логічно правильно мислення, основними рисами якого є чітка визначеність. послідовність, несперечливість та доказовість.

Освоєння основ логіки дасть можливість свідомо будувати правильні міркування, відрізняти їх від неправильних, уникати логічних помилок, вміло і ефективно обґрунтовувати істинність думок, захищати свої погляди і переконливо спростовувати хибні думки та неправильні міркування опонентів.

Знання логіки є невід’ємною частиною правників. Це зумовлено специфікою їхньої діяльності (будь то прокурор, суддя, слідчий, адвокат, юрисконсульт, вчений-правознавець, законотворець тощо), що полягає в постійному застосуванні особливих логічних прийомів і методів (визначень і класифікацій, доведень і спростувань). Знання логіки допомагає юристу підготувати логічно струнку, аргументовану промову, визначити протиріччя в показах потерпілого, свідка чи обвинуваченого; побудувати судову версію; послідовно та обґрунтовано скласти офіційні документи (протоколів допиту, огляду місця злочину, обвинувальних висновків, рішень. постанов, рапортів).

Останнім часом виник розділ логіки, названий логікою норм. Логіка норм дозволяє спростити вирішення багатьох питань права, наприклад. легко знаходити протиріччя в кодексах чи інших нормативних актах, з’ясовувати, чи випливає ця норма з інших норм і чине є її включення в нормативний акт непотрібним, чи робить знову прийнятий нормативний акт зайвим раніше прийнятий нормативний акт чи доповнює його тощо.

Людина, що оволоділа логічною культурою вміє міркувати швидко і правильно, а, отже, переконливо і красиво. Логічна культура – це не природжена властивість. Нею не тільки можливо, але й потрібно оволодівати.

Значення вивчення логіки не зводиться тільки до підвищення культури мислення. Той факт. що логіка першою з усіх наук оформилася в якості строгої системи наукового знання. указує на потребу людства не тільки вирішувати конкретні пізнавальні проблеми прикладного, практичного характеру. але й осмислювати сам феномен пізнання і на цій основі встановлювати правила, норми й ідеали для раціональних пізнавальних процедур.

Контрольні запитання

1. Що таке логічна культура? Чи може вона сформуватись самопливом, стихійно?

2. Обґрунтуйте необхідність знання логіки.

3. Як ви розумієте внутрішню логіку будь-якої науки?

4. Що є предметом вивчення логіки?

5. Що таке логічна форма?

6. Як визначалась логіка в історії її розвитку?

Література

Гетманова А.Д. Логика: Учеб. для студентов пед. вузов. — М.: Высшая шк., 1995. —Гл.1.

Грядовой Д.И., Малахов В.П., Шергалина В.А. Логика в предпринимательской деятельности и деловом общении.Уч.пособие.– М.: ”Щит-М”,1998.С. 3-13.

Марценюк С.Ф. Логіка: Курс лекцій. — К.: Вища шк., 1993, — Розд. І.

Кириллов В.Й., Старченко А.А. Логика. — М: Высшая шк., 1995. — Гл. 5.

Мельников В.Н. Логические задачи. — Одесса: Вища шк., 1989. —Предисловие.

Петров Ю.А. Азбука логического мышления. — М.: Изд-во Моск. ун-та,1991, —Введение.

Краткий словарь по логике. — М.: Просвещение, 1991.

Хайдеггер М. Что значит мыслить // Разговор на проселочной дороге. – Москва: Высшая школа, 1991. С.134-146.