Висновки
Проведений аналіз свідчить, що останнім часом спостерігається підвищення інтересу до проблематики державного ладу як з боку науковців, так і практичних працівників. Посилення уваги до вивчення цього питання детерміновано глибокими трансформаційними змінами в політичній, соціально-економічній, культурній та інших сферах.
У правовій науці існують різноманітні підходи до визначення поняття «державний лад», що дає можливість розглядати їх під різними кутами зору, вивчати та аналізувати їх особливості. Такий стан речей потребує системного підходу, що дозволить впорядкувати науковий матеріал з метою створення цілісної концепції державного ладу.
Наукове опрацювання досліджуваної проблематики дозволило, з одного боку, констатувати неоднозначну варіативність визначення поняття «державний лад» як у загальнотеоретичному, так і галузевому вимірах, з іншого - визначити пріоритетні орієнтири наукового пошуку, сформулювати узагальнені теоретико-методологічні положення й практичні рекомендації, що заслуговують на пріоритетну увагу, здійснити спробу авторської інтерпретації проблематики державного ладу. Реалізовані мета і завдання цього дослідження надали можливість зробити наступні висновки.
1. Ґрунтовний аналіз співвідношення та міжгалузевий, міждисциплінарний взаємозв’язок правової категорії «державний лад» з категоріями «державність» «конституційний лад», «суспільний лад», «політична система», «тип держави», «форма держави», комплексне вивчення теоретичних підходів до змісту поняття «державний лад» дозволили сформулювати його авторське визначення. Державний лад України - це нормативно впорядкована (у нормована) система суспільних відносин, гарантованих Конституцією та законами України, з організації і діяльності державі і та її основних інституцій, детермінованих синтезом історичних умов, закономірностей, традицій, новацій і тенденцій сучасного демократичного розвитку
2. Історичне осмислення становлення і розвитку державного ладу дозволяє визначити основні вектори розвитку правової думки та практики сучасних державотворчих процесів. Розроблена авторська періодизація основних етапів розвитку державного ладу України. Цими етапами є: 1) перший етап - 1990-1995 рр. - етап проголошення незалежності України (прийняття Декларації про державний суверенітет України, Акта проголошення незалежності України) і внесення відповідних змін до чинної на той час Конституції України 1978 р., обумовлених зміною державного ладу України; 2) другий етап - 1995-1996 рр. - етап розбудови державного ладу України, закріплений Конституційним Договором між Верховною Радою України і Президентом України; 3) третій етап - 1996-2004 рр. - етап становлення й розвитку державного ладу, передбаченого чинною Конституцією України, яка закріпила якісно новий державний лад; 4) четвертий етап - 2004 р. - донині - етап внесення змін до чинної Конституції України та їх реалізації, які обумовлюють трансформацію окремих інститутів існуючого державного ладу України.
3. Наукове розуміння сутності, ознак і змісту принципів державного ладу має як теоретичне, так і практичне значення й концентрує сучасні соціально-політичні аспекти юридичної науки. Принципи державного ладу є критерієм оцінки ефективності діяльності держави, її органів, методологічною основою подальшого вдосконалення держави.
Принципами державного ладу є фундаментальні, відправні ідеї, які виражають найважливіші закономірності розвитку державного ладу, мають політико-правовий, програмний, імперативний характер, юридичне верховенство щодо інших нормативних положень і відповідають об'єктивній необхідності розбудови демократичної держави. До ознак принципів державного ладу належать наступні: основоположне, фундаментальне, узагальнююче значення; політико-правовий та програмний характер; нормативність і загальнообов’язковість; визначеність і категоричність; юридичне верховенство щодо інших положень Конституції і всіх інших нормативних актів держави; постійний характер дії; загальновизнаність (на відміну від інших ідеологічних настанов); цілісність; стислий і сконцентрований характер викладення; стійкість і відповідно особливий порядок зміни.Проведений аналіз проблематики державного ладу дозволив визначити систему основних принципів державного ладу України, до яких належать: 1) принцип суверенності і незалежності держави; 2) принцип демократизму держави; 3) принцип правової держави; 4) принцип соціальної держави; 5) принцип унітарності Української держави; 6) принцип республіканської форми правління.
4. Одним із невирішених питань теоретико-правової моделі державного ладу є проблема його гарантування. Створення незалежної, правової, соціальної держави із демократичним державним ладом є першочерговим завданням на шляху до стабільності, а наявність ефективних гарантій є обов'язковою умовою його існування.
Уперше розроблена концепція гарантій державного ладу України, сформульовано поняття, визначені ознаки, розкриті критерії класифікації та види гарантій державного ладу.
На підставі комплексного аналізу наукових підходів до розуміння поняття гарантій державного ладу сформульовано його авторське визначення. Гарантії державного ладу України - це система загальних умов і спеціальних (нормативно-правових та організаційно-правових) засобів, що забезпечують існування та дієвість інститутів державного ладу.
Наукове опрацювання цієї проблематики дозволило виокремити наступні ознаки гарантій державного ладу: нормативність, системність, цілеспрямованість, процесуальність, матеріальність, постійний характер дії гарантій та детермінованість повноважень суб’єктів державного ладу, ефективність, адекватність гарантій (зорієнтованість на реальний рівень розвитку суспільних відносин).
Аналіз гарантій державного ладу з позиції! системного підходу дозволяє виділити такі класифікаційні критерії та види гарантій державного ладу:
- залежно від змісту та виду суспільної діяльності: загальні та спеціальні (юридичні) гарантії;
- загальні гарантії за сферами державного ладу доцільно поділити на: економічні, політичні, соціальні, ідеологічні та культурні (духовні) гарантії;
- спеціальні (юридичні) гарантії за способом забезпечення поділяються на дві групи: нормативно-правові та організаційно-правові гарантії.
Нормативно-правові гарантії державного ладу можна класифікувати: за змістом регулюючого впливу: матеріальні та процесуальні гарантії; за формою об'єктивації: конституційні та галузеві (кримінальні, адміністративні, цивільні, кримінально-процесуальні, адміністративно- процесуальні тощо) гарантії.
У свою чергу, організаційно-правові гарантії державного ладу доцільно класифікувати за такими критеріями:
- за способом створення гарантів: державні та недержавні;
- залежно від сфери дії: національні (внутрішньодержавні) і міжнародні;
- за характером діяльності: органи-гаранти загальної компетенції та органи-гаранти спеціальної компетенції;
-за територією поширення компетенції органів-гарантів: центральні та місцеві;
- за функціональним призначенням: організаційно-політичні, організаційно-економічні, організаційно-соціальні, організаційно- культурні та організаційно-ідеологічні.
Для розвитку теорії гарантій державного ладу та практичного забезпечення їх реалізації важливе значення має класифікація цих гарантій також за іншими критеріями:
- за характером правових норм: матеріальні та процесуальні гарантії;
-за сферою дії: внутрішньодержавні (національні) та міжнародно-
правові;
-за суб'єктом реалізації: парламентські, президентські, судові, прокурорські, адміністративні (управлінські), контрольні тощо;
- за суб’єктом гаранту вання: державні, міжнародні та гарантії, які забезпечу ються державою за участю відповідних об'єднань громадян (політичні партії, профспілки тощо);
- за функціональною спрямованістю: гарантії реалізації, гарантії охорони, гарантії захисту;
- за найближчими цілями на: превентивні (попереджуючі), запобіжні, карані. Найбільш обґрунтованим і доцільним є поділ гарантій державного ладу України за змістом на три великі групи: організаційно- правові, нормативно-правові, міжнародно-правові.
Наукова класифікація, що взята за основу, дозволила послідовно дослідити складний, багаторівневий і різноаспектний механізм гарантування державного ладу, не порушуючи цілісності критеріїв.
5. Характер державного ладу завжди відображається саме у функціях держави, комплексний та ґрунтовний аналіз яких має велике наукове і пізнавальне значення не тільки для юридичної науки, але й для політології, соціології, філософії, історії тощо.
Перехідний етап чітко позначився й на функціону ванні Української держави. Це виражається насамперед у трансформації змісту її функцій, у якому зростає значимість загальносоціальних, загальнодемократичних і гуманістичних засад.
У результаті проведеного наукового аналізу сформульовано авторське визначення функцій держави. Фу нкції Української держави - це об’єктивно необхідні, взаємопов'язані напрями та види її діяльності, спрямовані на реалізацію завдань, досягнення відповідної мети в конкретних формах за допомогою спеціальних методів, які виражають сутність, соціальне призначення держави, роль та місце її в суспільстві на конкретному етапі розвитку.
Основними ознаками, що опосередковують сутність та зміст функцій держави, є: 1) загальний, предметний, об'єктивно необхідний характер; 2) найбільш повне відображення сутності й соціального призначення держави; 3) співвідношення функцій держави, функцій державної влади і функцій державних органів як співвідношення загального, особливого й часткового в діяльності держави; 4) спрямованість на виконання основних завдань і досягнення цілей, які формуються на кожному конкретному історичному етапі розвитку; 5) постійний, стійкий характер; 6) структурованість та взаємозв'язок елементів; 7) здійснення їх у певних формах та конкретними методами.
6. Концептуальне узагальнення функцій держави дозволило виділити класифікаційні критерії та відповідні види функцій Української держави (виходячи із ступеня їх суттєвості й об'єктивного характеру):
1) за об’єктами (сферами) діяльності держави - об'єктні (лінійні): внутрішні і зовнішні функції держави. Внутрішні: політична, економічна, соціальна, екологічна, культурна; зовнішні: оборонна, зовнішньополітична, зовнішньоекономічна, зовнішньокультурна (гуманітарна);
2) за способами діяльності держави - технологічні (владні, процесуальні, організаційні): законодавча (правотворча), виконавча, судова, контрольна;
3) за тривалістю дії (за умовами діяльності держави): постійні, тимчасові; 4) за суб'єктами діяльності: загальнодержавні, функції суб'єктів федерації (у федеративних державах), функції органів державної влади тощо.
7. У роботі детально проаналізовані об'єктні функції сучасної Української держави, досліджені їх місце і роль у системі функцій держави, висвітлені їх конституційно-правові основи тощо. Ґрунтовний аналіз змісту основних об'єктних функцій Української держави дозволив сформулювати такі їх визначення.
Політична функція Української держави - це нормативно визначені напрями та види її діяльності з регулювання сфери політичних відносин, вироблення й реалізації внутрішньої і зовнішньої політики, створення умов та інститутів для розвитку народовладдя й політичної стабільності та забезпечення національної безпеки з метою формування громадянського суспільства.
Економічна функція Української держави - це об’єктивно необхідні, нормативно визначені, конкретні напрями і види її діяльності в економічній сфері з правової регламентації економічних процесів (формування рамкових умов функціонування економіки (державна економічна політика)), створення організаційних передумов, необхідних для економічної діяльності, реалізації соціально-економічних проектів і програм та забезпечення економічної безпеки.
Соціальна функція Української держави - це об’єктивно необхідні, нормативно регламентовані напрями та види її діяльності із забезпечення й гарантування гідних умов існування, створення рівних і справедливих можливостей для розвитку кожної людини, формування ефективного механізму соціального захисту з метою досягнення в суспільстві соціальної злагоди і співробітництва на основі сталих процесів соціальної структурованості.
Екологічна функція Української держави - це об’єктивно необхідні, нормативно регламентовані напрями та види її діяльності із забезпечення раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища й екологічної безпеки.
Культурна функція Української держави - це об’єктивно необхідні, нормативно регламентовані напрями та види діяльності держави щодо створення правових, економічних, матеріальних, фінансових, соціальних, організаційних засад розвитку та забезпечення оптимального рівня функціону вання культури, науки, освіти, мистецтва й інших духовно-культурних галузей суспільства.
У монографії констатовано, що успішна всебічна реалізація кожної функції держави можлива лише за наявності міцної правової бази у вигляді окремої галузі або сукупності галузей права або законодавства. У сучасних умовах конституційної та політичної реформ першочерговим завданням є аналіз та вдосконалення саме конституційно-правових основ функцій Української держави, аналіз українського законодавства, що регулює діяльність держави з точки зору його цілісності, повноти, обґрунтованості, співвідношення із законодавством інших країн, відповідності потребам реформування.
8. Модифікація функціонального призначення держави відображається у формах реалізації її функцій. Форми реалізації функцій держави є об'єктивацією (зовнішнім виразом) практичної діяльності держави щодо здійснення її функцій у конкретних умовах.
Конкретним результатом дослідження форм реалізації функцій держави є виокремлення двох підходів щодо їх трактування. Згідно з першим підходом, форми реалізації функцій держави є діяльністю основних складових механізму держави, специфічними видами державної діяльності. Такими формами є: 1) законодавча, 2) виконавча, 3) судова,
4) контрольно-наглядова діяльність. Згідно з другим підходом, форми реалізації функцій держави - це однорідна за характером та змістом діяльність органів держави щодо здійснення її функцій. Відповідно до такого підходу, форми можна поділити на правові: правотворча, правозастосовча, правовиконавча, правоохоронна, договірна; та організаційні (фактичні): організаційно-регламентуюча, організаційно-економічна (організаційно-господарська), організаційно-ідеологічна.
Форми реалізації функцій держави нерозривно пов'язані із методами їх реалізації. Методи реалізації функцій держави в роботі визначені як система засобів, способів і прийомів здійснення напрямів та видів її діяльності.
Наукове опрацювання різних підходів щодо розуміння методів реалізації функцій держави дозволило здійснити їх класифікацію за таким критерієм, як особливості прояву волі держави (владно-організуючого впливу) при здійсненні функцій держави. Вони поділені на: загальні (загальнофункціональні) методи - переконання, стимулювання, примус; спеціальні - методи, необхідні для здійснення конкретно визначеної функції держави (наприклад, для економічної функції - прогнозування, економічне програмування тощо, для екологічної - кадастровий облік, моніторинг та ін.).
9. В умовах проведення конститу ційної, політичної та адміністративної реформ особливої актуалізації набуває дослідження механізму Української держави як інституціонального елементу державного ладу.
Ґрунтовне вивчення наукових підходів до проблеми визначення поняття механізму сучасної Української держави дозволили сформулювати його авторське визначення. Механізм Української держави - це нормативно визначена ієрархічна система державних інститутів - органів, підприємств, установ та інших структур, забезпечених необхідними організаційними, матеріально-технічними та фінансовими засобами з метою практичної реалізації функцій держави.
Автором виокремлено чотири складові у змісті правової категорії «механізм держави»: 1) правова - сукупність правових норм, що визначають систему державних інституцій, їх повноваження, форми і методи діяльності, способи реалізації завдань і функцій держави; 2) структурна - сукупність державних організацій: органів держави, державних підприємств, державних установ; 3) функціональна - система визначених функцій, для реалізації яких створені відповідні державні організації; 4) інструментальна - система визначених законодавством повноважень, способів, методів, прийомів і засобів реалізації державних функцій. Вони знаходяться у взаємозв'язку і взаємозалежності.
10. Ознаками механізму Української держави є наступні: 1) правова регламентованість; 2) єдність завдань, цілей і принципів організації та функціонування; 3) цілісність, ієрархічність, взаємодія і функціональна визначеність елементів; 4) системність та структурованість; 5) спрямованість на практичну реалізацію функцій Української держави; 6) стабільність і динаміка; 7) наявність процесуальної форми механізму Української держави; 8) обумовленість державного управління діяльністю конкретних індивідів; 9) забезпеченість організаційними, матеріально- технічними, фінансовими засобами, а в необхідних випадках примусовим впливом; 10) соціальна спрямованість функціонування.
Проведений аналіз дозволив визначити принципи організації та функціонування державного механізму як найбільш важливі фундаментальні засади, ідеї і вимоги, що лежать в основі його побудови і діяльності, розкривають сутність, соціальний зміст, призначення, основні цілі і завдання.
У результаті дослідження сформована цілісна система принципів, які є основою модернізації державного апарату та механізмів (форм) взаємодії його основних структурних елементів. Принципами побудови та функціонування механізму Української держави є: 1) демократизм; 2) верховенство права, законність; 3) поділ влади; 4) народовладдя, представництво інтересів громадян у всіх ланках державного апарату;
5) гласність і відкритість; 6) субординація та координація; 7) професіоналізм та компетентність; 8) гуманізм.
11. Комплексний аналіз наукових праць та синтез основних висновків щодо теорії державного органу дозволили сформулювати авторське визначення терміна «державний орган». Державний орган - це структурно відокремлена, внутрішньо організована, юридично оформлена частина державного апарату, яка є колективом громадян (громадянином), має державно-владні повноваження та необхідні правові, матеріально- фінансові засоби для реалізації завдань і функцій держави, використовує правові й організаційні форми та методи діяльності. Ознаками органу держави є наступні: 1) структурна відокремленість; 2) внутрішня організованість; 3) юридична оформленість; 4) наявність державно-владних повноважень; 5) наявність правових, матеріально-фінансових засобів;
6) спрямованість на реалізацію завдань і функцій держави; 7) використання правових і організаційних форм та методів діяльності.
Систематизація різноманітних точок зору науковців щодо цієї проблематики дозволила здійснити класифікацію державних органів за певними критеріями з метою забезпечення всебічного, цілісного уявлення про систему органів держави. Такими критеріями є наступні: 1) принцип поділу державної влади; 2) характер і зміст діяльності; 3) спосіб (форма) створення; 4) час функціонування (дії); 5) кількісний склад; 6) спосіб прийняття рішень; 7) широта компетенції; 8) територіальна ознака, тобто за територією, на яку поширюються повноваження; 9) правові форми діяльності.
12. Дослідження теоретико-правових основ системи органів держави дозволило констатувати, що всі державні органи в сукупності складають єдину, цілісну систему органів держави, основне соціально-політичне призначення яких полягає у здійсненні в межах повноважень, визначених Конституцією і законами України, завдань і функцій держави. Повноцінне й ефективне оновлення системи державних органів потребує консолідації суспільства, переважної більшості політичних сил щодо змісту здійснюваних реформ. При цьому потреба реформування системи органів держави повинна бути не тільки обґрунтована й доведена фахівцями, а й перш за все усвідомлена суспільством, підтримана пересічними громадянами, інакше будь-які реформи приречені на невдачу.
Основним завданням конституційної та політичної реформ є розробка оптимальної моделі організації і функціонування державної влади в Україні, яка дозволила б узгодити два фундаментальних конституційних принципи цілісності й поділу державної влади. Такою моделлю є модель паритетної взаємодії гілок державної влади, яка виходить із загального визначення державної влади як цілісної системи взаємодіючих органів з чітко розподіленими функціями задля унеможливлення неправомірного втручання одних органів держави в діяльність інших.
Сьогодні важливим є вироблення загальних підходів у вирішенні проблематики державного ладу України, особливо в сучасних кризових умовах, коли державно-правова практика, правосвідомість, правова культура, конкретно-соціологічні дослідження свідчать про значне зниження ефективності функціонування держави та її інститутів.
Відповідно вітчизняна правова доктрина має становити інтелектуальне підґрунтя державного ладу суверенної України, повинна відображати не тільки національні особливості державно-правової дійсності, але й прогресивні елементи державного і правового буття та свідомості, притаманні як окремим країнам, так і міжнародній спільноті, що об’єднує все людство в процесі історичного суспільного розвитку.
Запропоновані висновки мають сприяти послідовному, комплексному і системному реформуванню сучасного державного ладу України, формуванню нового праворозуміння у процесі розвитку й еволюціонування державного ладу, демократизації практики сучасного державотворення, вдосконалення державних і недержавних інституцій, підвищення рівня правової й політичної культури посадових і службових осіб державного апарату, населення, а також схваленню державної стратегії розвитку, зокрема, політичної, економічної і правової систем України. До того ж результати проведеного дослідження можуть бути використані в теоретико-методологічному аспекті, тобто як засоби вироблення нових знань, розвитку теорії та методології держави і права, галузевих юридичних наук.
Запропонована теоретична модель державного ладу є важливою для наукового забезпечення практики здійснення державних перетворень в Україні, зокрема в контексті процесу оптимізації інституціональних, організаційних та структурно-функціональних взаємозв’язків органів державної влади.
Еще по теме Висновки:
- §3. Оцінка та використання висновку експерта у кримінальному процесі
- § 4. Оцінка та використання висновку експерта у кримінальному процесі
- Висновки
- висновки
- Висновки до другого розділу
- Висновки до розділу 4
- Висновки до розділу 3
- Висновки до розділу 2
- Висновки до розділу 1
- Висновки до першого розділу
- Висновки до третього розділу
- Висновки по розділу для України
- Висновки по розділу для України
- Висновки по розділу для України