<<
>>

Ще раз про проблему визначення права

В сучасному правознавстві термін «право» вживається у декількох значеннях.

По-перше, під правом розуміють систему соціального регулювання, яка характеризується певними ознаками - нормативністю, визначеністю, забезпеченістю державою тощо.

Як правило, таке значення права вживається в словосполученнях - «національне право», «міжнародне право», «цивільне право», «кримінальне право» та ін. Право у цьому значенні за традицією, започаткованою юридичним позитивізмом, часто іменується «об'єктивним правом».

По-друге, правом називають соціально-правові домагання людей - право кожної людини на життя, право на повагу до її гідності, право на особисту недоторканність тощо. Вони обумовлені, як зазначалося, природою людини і є невідчужуваними. Іх іменують правами людини, які належать їй від народження і не залежать від волі держави. Часто до терміну «права людини» у цьому значенні додають епітети «фундаментальні» або «основоположні» чи «основні».

По-третє, терміном «право» позначається похідна від «об'єктивного права» міра поведінки окремих осіб, або ж іншими словами - набуте право, що виникає на підставі закону, іншого нормативного акта чи договору: наприклад, право на встановлені законом пільги певним категоріям населення; права, що виникають у сторін з укладеного ними договору, та ін. За тією ж позитивістською традицією таке право, на відміну від «об'єктивного права», часто іменується «суб'єктивним правом».

Другому (і частково третьому) значенню терміна «право» та його зв'язкам з першим значенням присвячений розділ 2 цього підручника. Тут же зупинимося переважно на характеристиці ознак права як регулятора суспільних відносин, тобто тих, які безпосередньо пов'язані з темою цього розділу.

Тож іще раз звернімося до експерименту, проведеного французьким журналом «Droits», про який йшлося на початку розділу.

Один із учасників експерименту, визначний французький теоретик права і конституціоналіст Ж. Ведель (Vedel), який, за його власним визнанням, після багатотижневих роздумів так і не зумів знайти однозначну відповідь на питання «що таке право» (чим порівняв себе із студентом-першокурсником), зрештою дійшов такого показового висновку: «Хоч я погано знаю, що таке право в суспільстві, думаю, що я знаю, яким би було суспільство без права»[30]. Очевидно, саме на цьому, а не на пошуках універсального визначення, доцільно зосередити зусилля загальної теорії права.

1. Давньоримський вислів зазначає: ubis societas, ibi jus - там, де є суспільство, там є і право. Тобто право - це необхідний атрибут суспільства (його субстанція). Як свідчать історичні дослідження, воно з'являється насамперед в результаті міжособового спілкування між людьми, взаємних зобов'язань, які беруть на себе члени суспільства в процесі такого спілкування, та взаємної відповідальності за їх виконання. Невиконання таких зобов'язань неминуче призводить до конфліктів, які існують в будь-якому суспільстві незалежно від рівня його розвитку.

Одна з головних функцій права полягає у запобіганні і вирішенні конфліктів через притаманні йому механізми. За відсутності права або його ігнорування такі конфлікти вирішуються за допомогою фізичної сили аж до застосування зброї та знищення однієї сторони іншою. Отже, право є цивілізованим засобом розв'язання конфліктів і спорів на основі взаємних зобов'язань і формальної рівності.

2. Право - це такий універсальний засіб комунікації, спілкування між людьми, який забезпечує упорядкованість, стабільність, безпеку, тобто створює умови, за яких тільки й можливе нормальне існування людини і суспільства.

3. Термін «право» у багатьох мовах етимологічно споріднений з латинськими словами jus, justicia, які означають справедливість, правосуддя. В українській мові термін «право» має спільний корінь також зі словом «правда». Отже, право - це не просто засіб упорядкування відносин між людьми, а їх упорядкування на засадах правди та справедливості, поваги до невідчужуваних прав і свобод людини.

4. Право - це антипод свавілля і беззаконня, засіб соціального прогресу, що забезпечує рух суспільства до свободи, утвердження статусу автономності особистості, все більшої гарантованості її прав і свобод та досягнення на цій основі соціальної злагоди.

Виходячи з названих характеристик соціального призначення права, можна запропонувати безліч коротких, операціональних визначень права. Серед них, зокрема такі:

• право - це система інституційно-нормативного, упорядкованого спілкування (взаємодії) як між людьми, так і людьми та іншими інститутами, зокрема державою;

• право - це система регулювання, основана на засадах свободи і справедливості;

• право - це загальний масштаб і рівна міра свободи людей;

• право - це система регулювання, що ґрунтується на відносинах формальної рівності;

• право - це рівний для різних людей формалізований засіб для набуття певних благ;

• право - це система цінностей, уособленням яких є загальні принципи права;

• право - це система загальнообов'язкових норм, сформульованих і забезпечених державою, що ґрунтуються на загальних принципах права;

• право - це оснований на принципах права і нормах порядок суспільних відносин, що захищається державою, тощо.

Кожне з наведених та інших можливих визначень, взятих окремо, є однобічним і неповним. Проте в своїй сукупності вони відкривають можливості для розуміння природи такого надзвичайно складного і багатомірного явища, як право.

<< | >>
Источник: М.І. Козюбра та інші. Загальна теорія права: Підручник / За заг. ред. М.І. Козюбри. - К.,2015. - 392 с.. 2015

Еще по теме Ще раз про проблему визначення права:

  1. О. В. Бабкіна, К. Г. Волинка. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА У СХЕМАХ І ВИЗНАЧЕННЯХ., 2004
  2. ♥ В связи с этим вопрос – есть ли у вас планы составить еще какую-нибудь подобную «инструкцию»? Про лекарства, про платные медуслуги вообще? Про какие-нибудь специализированные клиники? Спасибо! (Анита)
  3. ГЛАВА 2. ЛЕНИНСКОЕ ПОНИМАНИЕ ПРОБЛЕМ ГОСУДАРСТВА И ПРАВА
  4. §5. Про рецепцію римського приватного права в Україні
  5. г) Християнська церква перейняла від стоїцизму вчення про дві природи людини та про двояке природне право
  6. Андрусяк T.. Шлях до свобода (Михайло Драгоманов про права людани)., 1998
  7. Раздел VIII Экономический анализ отдельных проблем ДОГОВОРНОГО ПРАВА
  8. Розділ 8. Особливі положення для позовів про визнання ад­міністративного акта недійсним і про присудження адміністра­тивної установи прийняти адміністративний акт
  9. Конституція США 1787 року; Білль про права. Розвиток держави у 18 — 20 ст.
  10. Реєстрація звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій та отримання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій
  11. Семінар №2 (2 год.) по темі 2.3. Визначення та поділ понять
  12. Влияние теоретических аспектов конституционного принципа презумпции невиновности на решение проблем в сфере обеспечения национальной безопасности и решение проблем обеспечения и защиты прав и свобод человека Конституционным судом Российской Федерации (В. М. Абдрашитов)
  13. ♥ Про права пациентов понятно, но есть ли у пациента обязанности? Если есть, то какие? Если нет, то возможно ли в принципе иметь права, не имея обязанностей? (Марк)
  14. Становлення та еволюція вчення про юридичну аргументацію: від стародавніх філософських шкіл до складової загальної теорії права
  15. ПЕРЕЛІК НОРМАТИВНИХ АКТІВ, ЗА ЯКИМИ ЦИТУЮТЬСЯ ВИЗНАЧЕННЯ
  16. Стаття 8. Визначення ринкової вартості майна
  17. §2.1. Проблема смысла жизни и па­рал­ле­ль­нос­ть раз­ви­тия ци­ви­ли­за­ций
  18. Когда человек несколько раз повторяет одно и то же
  19. 6. Еще раз о детерминизме.