Розділ 21. ЗАКОННІСТЬ І ПРАВОПОРЯДОК
Законність — це принцип, метод і режим суворого, неухильного дотримання і виконання нормативно-правових актів усіма учасниками суспільних відносин (державою, її органами, суспільними й іншими організаціями, трудовими колективами, посадовими особами, громадянами).
Суть і зміст законності полягають у ступені реальності права, рівні дотримання законів та підзаконних актів, ефективності гарантування прав і свобод особи, високому рівні правосвідомості та правової культури в суспільстві.Принципи законності — це ідейні вимоги, на яких ґрунтується цей режим суспільного життя.
• Загальність законності полягає в її обов'язковості, що поширюється на всіх без винятку незалежно від станови ща, чину і рангу.
• Єдність законності полягає в поширенні цієї вимоги на всю без винятку територію держави, на всі її складові.
• Верховенство закону означає, що в системі нормативно- правових актів закон має найвищу юридичну силу. З верховенством закону пов'язано питання конституційної законності, що охоплює такі вимоги: Конституція є Основним Законом, що має найвищу юридичну силу у правовій системі; принципи і норми Конституції мають пряму дію; Конституція діє на всій території держави; засобом забезпечення верховенства Конституції є консти туційний контроль, що здійснюється Конституційним Судом.
• Невідворотність реалізації законності означає припи нення будь-яких порушень закону, від кого б вони не ви ходили, невідворотність відповідальності за ці порушення.
• Неприпустимість протиставлення законності й доціль ності: законність є вищою доцільністю.
• Єдність права і законності означає, що законодавство по винно ґрунтуватись на вимогах правової держави, в якій закон має правовий характер: відбиває ідеї справед ливості, гуманізму, рівності, пріоритетності прав людини.
122
• Єдність законності й демократії полягає в активній участі громадян у справах суспільства і держави, насам перед у демократичній процедурі прийняття законів та інших нормативних актів. Це є запорукою того, що прийняті закони будуть сприйняті абсолютною більшіс тю. Демократія, у свою чергу, забезпечує заінтересова ність людей у виконанні законодавства і підконтроль- ність діяльності державного апарату.
• Забезпечення прав, свобод і законних інтересів особистос ті: метою законності є охорона і захист прав, свобод і за конних інтересів особистості, сприяння їх реалізації.
Гарантії законності — це система засобів, способів, прийомів і методів забезпечення законності, що сприяють безперешкодній реалізації норм права.
• Економічні (матеріальні) гарантії — це насамперед ма теріальні умови життя суспільства, основою яких є соці ально-економічний устрій суспільства, що ґрунтується на багатоманітності й рівноправності форм власності, госпо дарській самостійності суб'єктів.
• Соціальні гарантії — це комплекс профілактичної діяль ності громадськості з попередження правопорушень.
• Політичні гарантії — це демократизм державного і сус пільного ладу, політичний плюралізм, реальний поділ влади, спрямування на розбудову правової держави.
• Ідеологічні гарантії — це ідеї панування права, верхо венства правового закону, домінування загальнолюдсь ких цінностей, соціальної справедливості, пріоритетнос ті прав людини.
• Юридичні гарантії — це система спеціальних правових засобів зміцнення законності. До спеціальних юридичних засобів насамперед належать норми права, в яких вира жені вимоги законності. Юридичні гарантії законності поділяються за такими критеріями: за суб'єктами засто сування — парламентські, президентські, судові, проку рорські, адміністративні, міжнародно-правові та ін.; за видами правових норм — конституційні, галузеві, мате ріальні та процесуальні; за характером юридичної діяль ності — правотворчі, правозастосовні, правореалізаційні, правоохоронні. Крім того, до гарантій законності нале жать спеціальні засоби виявлення правопорушень; засо-
123
би попередження і припинення правопорушень; заходи захисту і відновлення порушених прав.
Правопорядок — це заснована на праві й законності організація правового життя, що відбиває якісний фактичний стан врегульованих правом суспільних відносин на певному етапі розвитку суспільства. Правопорядок — це підсумок правового регулювання, його реалізована мета. Міцність, стабільність і непорушність правопорядку забезпечується не формальною, а реальною законністю.
Суспільний порядок — це стан урегульованості суспільних відносин, що ґрунтується на реалізації соціальних норм та принципів і забезпечується переважно силою суспільного впливу.
Співвідношення законності й правопорядку — це їх взаємозв'язок, взаємовплив і взаємозумовленість. Законність — це засіб встановлення правопорядку, а правопорядок — результат здійснення права і законності. Міцність і ефективність правопорядку залежить від законності. Правопорядок — це реалізована законність.
Шляхи зміцнення законності й правопорядку — це основні напрями діяльності держави, пов'язані зі зміцненням законності й правопорядку: переконання, правове виховання, профілактика правопорушень, вплив на правопорушників і застосування до них примусових заходів, підвищення ролі громадянського суспільства в забезпеченні законності й правопорядку, а також забезпечення законності в діяльності державного апарату.
Еще по теме Розділ 21. ЗАКОННІСТЬ І ПРАВОПОРЯДОК:
- Розділ 21. ЗАКОННІСТЬ І ПРАВОПОРЯДОК
- Законність
- Правопорядок
- 4. Правопорядок и его соотношение с законностью
- Правопорядок
- § 3. Правопорядок: понятие, признаки, принципы и сущность
- 3.Правопорядок.
- § 4. Правопорядок и общественный порядок
- До розділу 4: Кодекс адміністративного провадження Республіки Польща1 ЧАСТИНА І. Загальні правила Розділ 1. Сфера дії
- Тема 19. Законность и правопорядок
- 23.1 Право, законность, правопорядок: их соотношение
- Тема 22. Законность и правопорядок