<<
>>

Розділ 21. ЗАКОННІСТЬ І ПРАВОПОРЯДОК

Законність — це принцип, метод і режим суворого, неухи­льного дотримання і виконання нормативно-правових актів усіма учасниками суспільних відносин (державою, її органами, суспільними й іншими організаціями, трудовими колектива­ми, посадовими особами, громадянами).

Суть і зміст законнос­ті полягають у ступені реальності права, рівні дотримання за­конів та підзаконних актів, ефективності гарантування прав і свобод особи, високому рівні правосвідомості та правової куль­тури в суспільстві.

Принципи законності — це ідейні вимоги, на яких ґрунту­ється цей режим суспільного життя.

• Загальність законності полягає в її обов'язковості, що поширюється на всіх без винятку незалежно від станови­ ща, чину і рангу.

• Єдність законності полягає в поширенні цієї вимоги на всю без винятку територію держави, на всі її складові.

• Верховенство закону означає, що в системі нормативно- правових актів закон має найвищу юридичну силу. З верховенством закону пов'язано питання конституційної законності, що охоплює такі вимоги: Конституція є Основним Законом, що має найвищу юридичну силу у правовій системі; принципи і норми Конституції мають пряму дію; Конституція діє на всій території держави; засобом забезпечення верховенства Конституції є консти­ туційний контроль, що здійснюється Конституційним Судом.

• Невідворотність реалізації законності означає припи­ нення будь-яких порушень закону, від кого б вони не ви­ ходили, невідворотність відповідальності за ці порушення.

• Неприпустимість протиставлення законності й доціль­ ності: законність є вищою доцільністю.

• Єдність права і законності означає, що законодавство по­ винно ґрунтуватись на вимогах правової держави, в якій закон має правовий характер: відбиває ідеї справед­ ливості, гуманізму, рівності, пріоритетності прав людини.

122

• Єдність законності й демократії полягає в активній участі громадян у справах суспільства і держави, насам­ перед у демократичній процедурі прийняття законів та інших нормативних актів. Це є запорукою того, що прийняті закони будуть сприйняті абсолютною більшіс­ тю. Демократія, у свою чергу, забезпечує заінтересова­ ність людей у виконанні законодавства і підконтроль- ність діяльності державного апарату.

• Забезпечення прав, свобод і законних інтересів особистос­ ті: метою законності є охорона і захист прав, свобод і за­ конних інтересів особистості, сприяння їх реалізації.

Гарантії законності — це система засобів, способів, прийо­мів і методів забезпечення законності, що сприяють безпереш­кодній реалізації норм права.

• Економічні (матеріальні) гарантії — це насамперед ма­ теріальні умови життя суспільства, основою яких є соці­ ально-економічний устрій суспільства, що ґрунтується на багатоманітності й рівноправності форм власності, госпо­ дарській самостійності суб'єктів.

• Соціальні гарантії — це комплекс профілактичної діяль­ ності громадськості з попередження правопорушень.

• Політичні гарантії — це демократизм державного і сус­ пільного ладу, політичний плюралізм, реальний поділ влади, спрямування на розбудову правової держави.

• Ідеологічні гарантії — це ідеї панування права, верхо­ венства правового закону, домінування загальнолюдсь­ ких цінностей, соціальної справедливості, пріоритетнос­ ті прав людини.

• Юридичні гарантії — це система спеціальних правових засобів зміцнення законності. До спеціальних юридичних засобів насамперед належать норми права, в яких вира­ жені вимоги законності. Юридичні гарантії законності поділяються за такими критеріями: за суб'єктами засто­ сування — парламентські, президентські, судові, проку­ рорські, адміністративні, міжнародно-правові та ін.; за видами правових норм — конституційні, галузеві, мате­ ріальні та процесуальні; за характером юридичної діяль­ ності — правотворчі, правозастосовні, правореалізаційні, правоохоронні. Крім того, до гарантій законності нале­ жать спеціальні засоби виявлення правопорушень; засо-

123

би попередження і припинення правопорушень; заходи захисту і відновлення порушених прав.

Правопорядок — це заснована на праві й законності органі­зація правового життя, що відбиває якісний фактичний стан врегульованих правом суспільних відносин на певному етапі розвитку суспільства. Правопорядок — це підсумок правового регулювання, його реалізована мета. Міцність, стабільність і непорушність правопорядку забезпечується не формальною, а реальною законністю.

Суспільний порядок — це стан урегульованості суспільних відносин, що ґрунтується на реалізації соціальних норм та принципів і забезпечується переважно силою суспільного впливу.

Співвідношення законності й правопорядку — це їх взаємо­зв'язок, взаємовплив і взаємозумовленість. Законність — це засіб встановлення правопорядку, а правопорядок — результат здійснення права і законності. Міцність і ефективність право­порядку залежить від законності. Правопорядок — це реалізо­вана законність.

Шляхи зміцнення законності й правопорядку — це основні напрями діяльності держави, пов'язані зі зміцненням законно­сті й правопорядку: переконання, правове виховання, профіла­ктика правопорушень, вплив на правопорушників і засто­сування до них примусових заходів, підвищення ролі громадянського суспільства в забезпеченні законності й право­порядку, а також забезпечення законності в діяльності держав­ного апарату.

<< | >>
Источник: О. В. Бабкіна, К. Г. Волинка. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА У СХЕМАХ І ВИЗНАЧЕННЯХ. 2004

Еще по теме Розділ 21. ЗАКОННІСТЬ І ПРАВОПОРЯДОК:

  1. Розділ 21. ЗАКОННІСТЬ І ПРАВОПОРЯДОК
  2. Законність
  3. Правопорядок
  4. 4. Правопорядок и его соотношение с законностью
  5. Правопорядок
  6. § 3. Правопорядок: понятие, признаки, принципы и сущность
  7. 3.Правопорядок.
  8. § 4. Правопорядок и общественный порядок
  9. До розділу 4: Кодекс адміністративного провадження Республіки Польща1 ЧАСТИНА І. Загальні правила Розділ 1. Сфера дії
  10. Тема 19. Законность и правопорядок
  11. 23.1 Право, законность, правопорядок: их соотношение
  12. Тема 22. Законность и правопорядок