<<
>>

Розділ 22. ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ

Правовий статус особи — це система взаємопов'язаних прав, свобод і обов'язків, що закріплені в законодавстві й ви­значають правове становище особи в суспільстві.

Принципи правового статусу особи — це закріплені Консти­туцією основні засади, які визначають сутність цього статусу і його найважливіші властивості.

Зокрема, принципами право­вого статусу особи є такі:

• рівності прав і свобод, забезпечений визнанням недопус­ тимості привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольо­ ру шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовними або іншими;

• невідчужуваності й непорушності прав і свобод особи;

• невичерпності прав і свобод особи;

• гарантованості прав і свобод особи;

• неможливості довільного скасування прав і свобод особи;

• недопустимості звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод особи;

• взаємозумовленості прав, свобод і обов'язків особи;

• визнання міжнародних стандартів у галузі прав і свобод особи.

Міжнародно-правовий статус особи — це правовий статус, який містить права, свободи і обов'язки, закріплені в міжна­родно-правових документах: Міжнародному Біллі про права людини, Європейській конвенції із захисту прав людини і ос­новних свобод, Європейській соціальній Хартії. Всі ці права і свободи мають бути визнані кожною державою-учасницею і ефективно забезпечені.

Конституційний статус особи — це правовий статус, що об'єд­нує права, свободи і обов'язки, закріплені в Конституції — Ос­новному Законі держави. Цей статус називають базовим. Кон­ституційні права, свободи і обов'язки є основними правами, свободами і обов'язками, що становлять юридичну базу систе­ми прав, свобод і обов'язків, закріплених кожною окремою га-

125

луззю права, мають найвищу юридичну силу і підлягають під­вищеному захисту.

Громадянство — це невіддільний елемент конституційно-правового статусу особи, що розкриває зміст постійного право­вого зв'язку особи і держави, виявляється в наявності у них взаємопов'язаних і взаємозумовлених прав і обов'язків.

Галузевий статус особи — це правовий статус, що склада­ється з певних повноважень, які забезпечують особі здійснен­ня її можливостей у певній сфері суспільних відносин, що ре­гулюється певною галуззю права.

Індивідуальний статус особи — це правовий статус, зумов­лений специфікою вікових або інших індивідуальних особли­востей (правовий статус неповнолітніх, інвалідів).

Спеціальний статус особи — це правовий статус, зумовле­ний специфікою роду занять або професійної діяльності (пра­вовий статус суддів, народних депутатів, працівників право­охоронних органів).

Права і свободи особи — це закріплені в законодавстві й га­рантовані державою юридичні можливості, що дають змогу ко­жному вільно і на власний розсуд вибирати вид і міру пове­дінки, а також створювати й користуватись наданими йому нормами права соціальними благами.

Права і свободи першого покоління — це традиційні лібера­льні цінності, що полягають в обмеженні втручання держави у сферу особистої свободи і створенні умов для участі громадян у здійсненні державної влади. Правами першого покоління є громадянські й політичні права і свободи.

Права і свободи другого покоління — це соціально-економіч­ні й культурні права, для забезпечення реалізації яких держа­ва повинна створювати належні умови шляхом запровадження заходів, спрямованих на пом'якшення різких соціальних супе­речностей, породжених ринковими відносинами.

Права і свободи третього покоління — це колективні права, які формуються в міру становлення інтересів тієї або іншої су­спільної групи; характеризують не індивідуальний статус осо­би, а її належність до певної спільності (право нації на само­визначення, право на культурний розвиток та ін.).

126

Громадянські права і свободи — це можливості, необхідні для задоволення життєвих потреб особи, вияву і розвитку її ін­дивідуальності. Ці права і свободи є природними, невідчужува-ними. До громадянських прав і свобод належать право на жит­тя, повагу гідності, свободу й особисту недоторканність, недоторканність житла, таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, невтручання в особисте й сімейне життя.

Політичні права і свободи — це можливість брати участь у державному та громадському житті, впливати на діяльність державних органів, громадських об'єднань політичного спря­мування. До політичних прав і свобод належать свобода пере­сування; вільний вибір місця проживання; право на вільний виїзд з території України (крім випадків, передбачених зако­нодавством); право на участь в управлінні державними справа­ми та в референдумах; право на вільні вибори до органів дер­жавної влади та місцевого самоврядування; право бути обраним до цих органів; право на звернення до органів державної вла­ди і місцевого самоврядування; право на свободу об'єднання; право на мирні збори, мітинги і демонстрації; право направля­ти письмові звернення або особисто звертатись до органів дер­жавної влади та ін.

Соціально-економічні права і свободи — це можливість реа­лізувати свої здібності й здобувати засоби до існування, беру­чи участь у виробництві матеріальних та інших благ, а також отримувати в разі потреби соціальну допомогу від держави. До економічних належать такі права: на приватну власність; на володіння, користування і розпорядження майном як одноосі­бно, так і спільно з іншими особами; на підприємницьку дія­льність; обирати вид діяльності або професію та ін. Соціальні права забезпечують людині гідний рівень життя і соціальну захищеність. До них належать право на соціальне забезпечен­ня, достатній рівень життя, охорону здоров'я та ін.

Культурні й духовні права і свободи — це можливості досту­пу до духовних здобутків людства, їх засвоєння, використання й участь у їх розвитку. До цих прав належать такі: на освіту, що охоплює практично всі основні її форми; на свободу творчої та інтелектуальної діяльності та її результати; на свободу думки і слова; на інформацію; на свободу світогляду і віросповідання.

127

Юридичні обов'язки — це закріплені в законі вимоги дер­жави і суспільства до поведінки особи, які передбачають вико­нання окреслених у нормах права активних дій або утриман­ня від дій, що заборонені. Обов'язки необхідно виконувати належним чином виходячи із сукупності вимог, що висувають­ся до поведінки суб'єктів і стосуються часу, місця, кількості, якості й повноти виконання обов'язків.

• Першочерговим обов'язком громадян України є захист Вітчизни, її незалежності та територіальної цілісності, шанування державних символів, відбуття військової служ­ би. Здійснення цих обов'язків має на меті утвердження реального суверенітету Української держави.

• Наступним конституційним обов'язком громадян є неза- подіяння шкоди природі, культурній спадщині й відшко­ дування збитків у разі порушення цього обов'язку. Кон­ ституційне закріплення цього обов'язку засвідчує важливість захисту природних і культурних цінностей України.

• У зв'язку зі змінами економічного та суспільного ладу, які відбувались протягом останнього десятиріччя, стало необхідним законодавчо закріпити такий обов'язок, як сплата податків і зборів у порядку та розмірах, встанов­ лених законом, а також обов'язок щороку подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про стан і доходи за минулий рік.

• Конституція України покладає на кожного обов'язок не­ ухильно дотримуватись Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших лю­ дей. Цей обов'язок має загальне значення. Він поширю­ ється на всі положення Конституції, законів і підзакон- них нормативно-правових актів України.

Забезпечення прав і свобод особи — це специфічна діяль­ність з надання їм реального, невіддільного і непорушного ха­рактеру, що передбачає створення певних умов, за яких реалі­зація прав і свобод особи є безперешкодною й максимально ефективною, охорона запобігає найменшій можливості їх пору­шення, а захист від скоєного правопорушення сприяє віднов­ленню порушених прав і притягненню винної особи до відпо-

128

відальності. Забезпечення прав і свобод особи здійснюється за допомогою гарантій прав і свобод на основі загальносоціальних передумов — економічних, політичних, культурно-духовних та соціальних.

Гарантії прав і свобод особи — це сукупність конкретних засобів, що мають юридичний загальнообов'язковий характер, завдяки яким можливе якнайповніше і всебічне забезпечення ефективного здійснення, охорони й захисту прав і свобод осо­би. Основне призначення гарантій прав і свобод особи полягає в забезпеченні всім і кожному рівних правових можливостей для набуття, реалізації, охорони й захисту прав і свобод.

• Нормативно-правові: матеріальні та процесуальні гаран­ тії, які в сукупності становлять вихідні нормативні поло­ ження, закріплюють основні правові засади забезпечення реалізації, охорони й захисту прав і свобод особи.

• Конституційні та галузеві гарантії — це юридичні засоби забезпечення реалізації, охорони й захисту прав і свобод особи, які містяться у правових нормах Конституції та похідних від неї нормах відповідних галузей права.

• Інституційно-організаційні гарантії прав і свобод осо­ би — це передбачені в законі державні та суспільні інсти­ туції, на які покладаються відповідні функції і повнова­ ження з організації забезпечення реалізації, охорони й захисту прав і свобод людини та громадянина. Основни­ ми інституційно-організаційними гарантами прав і сво­ бод людини за Конституцією України є Верховна Рада, Президент України, Кабінет Міністрів, міністерства та ін­ ші центральні органи виконавчої влади, місцеві держав­ ні адміністрації, суди, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокуратура, адвокатура, Кон­ ституційний Суд, політичні партії і громадські органі­ зації, органи місцевого самоврядування, міжнародні судові установи та відповідні органи міжнародних орга­ нізацій.

• Міжнародно-правові гарантії прав і свобод особи — мате­ ріальні, процесуальні та інституційно-організаційні — це важливий засіб забезпечення їх реалізації, охорони і за­ хисту на міжнародному, наддержавному рівні.

129

<< | >>
Источник: О. В. Бабкіна, К. Г. Волинка. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА У СХЕМАХ І ВИЗНАЧЕННЯХ. 2004

Еще по теме Розділ 22. ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ:

  1. Розділ 22. ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ
  2. ВИДЫ ПРАВОВОГО СТАТУСА. СООТНОШЕНИЕ ПОНЯТИЙ «ПРАВОВОЙ СТАТУС», «КОНСТИТУЦИОННЫЙ СТАТУС», «ПРАВОВОЕ ПОЛОЖЕНИЕ»
  3. Розділ III. ОСОБИ
  4. Розділ 18.ПОВЕДІНКА ОСОБИ У ПРАВОВІЙ СФЕРІ
  5. Розділ 18. ПОВЕДІНКА ОСОБИ У ПРАВОВІЙ СФЕРІ
  6. Розділ X. ПОСАДОВІ ОСОБИ ОРГАНІВ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА
  7. Розділ ІІ ОСОБЛИВА ЧАСТИНА (ПРАВОВИЙ СТАТУС ОКРЕМИХ ВИДІВ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ) Глава 9. АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО: ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ
  8. Особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористич- ній операції, забезпеченні її проведення набули статусу учасника бойових дій.
  9. Понятие конституционно-правового статуса как юридической категории сопряжено также с понятием конституционного и правового статуса.
  10. § 2. гражданСко-Правовой СтатуС объединений гоСударСтвенных юридичеСких лиц в роССийСком Праве 1. Особенности гражданско-правового статуса государства и его юридических лиц
  11. 14.2 Правовой статус и правовая роль личности
  12. § 2. Историко-правовые аспекты формирования правового статуса иностранного военнопленного, находящегося на территории России, в исследованиях отечественных юристов в довоенный период
  13. Розділ 20. ПРАВОВА СВІДОМІСТЬ І ПРАВОВА КУЛЬТУРА