<<
>>

Розділ 20. ПРАВОВА СВІДОМІСТЬ І ПРАВОВА КУЛЬТУРА

Правова свідомість — це специфічна форма суспільної сві­домості, система відображення правової дійсності у формі юри­дичних знань, оцінок, правових установок, ціннісних орієнту­вань, які визначають поведінку людей в юридично значущих ситуаціях.

Призначення правосвідомості виражається на всіх стадіях правового регулювання — правотворчості й реалізації права. Тією або іншою мірою правосвідомість присутня в усіх елементах механізму правового регулювання — нормах права, правовідносинах, актах реалізації права тощо. Найвагоміше значення правосвідомість має на стадії реалізації права, у про­цесі реалізації юридичних прав і обов'язків. Від рівня право­свідомості залежить, якою буде поведінка людини в суспільст­ві — правомірною або неправомірною.

Структура правосвідомості — це її внутрішня будова, що характеризується взаємозв'язками її елементів. Правосвідо­мість складається з трьох елементів.

• Раціональний (світоглядний) компонент правосвідомо­ сті — це знання і уявлення про право та правові явища в суспільстві. Рівень і якість таких уявлень можуть бути різними — від примітивних, поверхових до науково-тео­ ретичних, що утворюють правову ідеологію. Велике зна­ чення у правовій ідеології має юридична наука.

• На відміну від раціонального компонента правосвідомос­ ті правова психологія — емоційний (психологічний) ком­ понент правосвідомості — утворюється стихійно на основі емоційного ставлення до правових явищ у суспіль­ стві, яке може бути як позитивним, так і негативним. Правова психологія передбачає "переживання" правових явищ у свідомості на емоційному рівні.

• Поведінковий (вольовий) компонент правосвідомості — це мотиви правової поведінки, правові установки, які зу­ мовлюють та визначають поведінку особи у правовому середовищі.

119

Пізнавальна функція правової свідомості полягає в тому, що правосвідомість спрямована на пізнання правової дійсності і як наслідок — формування правових знань.

Оціночна функція правосвідомості полягає в тому, що за допомогою правосвідомості оцінюються конкретні життєві об­ставини як юридично значущі.

Регулятивна функція правосвідомості безпосередньо впливає на поведінку людини; реалізується через систему мотивів, цін­нісних орієнтацій, правових установок, що є специфічними ре­гуляторами поведінки і мають особливі механізми формування.

Повсякденна правосвідомість — це правосвідомість, що притаманна більшості членів суспільства, формується в по­всякденному житті у сфері правового регулювання і складаєть­ся стихійно під впливом особистого досвіду.

Професійна правосвідомість — це правосвідомість, що скла­дається у процесі спеціальної освітньої підготовки та здійснен­ня практичної юридичної діяльності. Це правосвідомість юрис-тів-практиків.

Науково-теоретична правосвідомість — це правосвідомість, що притаманна дослідникам, ученим-юристам, які вирішують теоретичні питання у правовій сфері; формується на основі глибоких правових узагальнень, виявленні закономірностей держави і права тощо.

Індивідуальна правосвідомість — це правосвідомість, що притаманна окремим індивідам.

Колективна (групова) правосвідомість — це правосвідо­мість, що притаманна стабільним соціальним групам, класам, верствам суспільства.

Масова правосвідомість — це правосвідомість, характерна для нестабільних, тимчасових об'єднань людей.

Суспільна правосвідомість — це правосвідомість, характер­на для макроколективів (населення країни, нації, народності).

Правова культура — це система правових цінностей, що відповідають рівню досягнутого суспільством становища у пра­вовій сфері; це зумовлене соціальним, духовним, політичним та економічним устроєм якісне становище правового життя

120

суспільства, що виражається в рівні розвитку правової діяль­ності, якості законодавства, рівні правосвідомості громадян, гарантованості та захищеності їх прав і свобод. Правова куль­тура відображає правову дійсність у тому або іншому суспільс­тві щодо ефективності її функціонування.

Правова культура суспільства загалом — це різновид суспі­льної культури, що відбиває високий рівень правосвідомості й законності, досконалості законодавства і юридичної практики, охоплює всі цінності, створені людьми в галузі права. Власне кажучи, це сукупність позитивних компонентів правової діяль­ності в її реальному функціонуванні, втілення досягнень пра­вової думки, юридичної техніки і практики.

Правова культура окремої особистості — це позитивна правосвідомість, розуміння принципів права, повага до права, впевненість у соціальній цінності права та правового регулю­вання, знання власних прав і обов'язків та їх виконання. Це позитивна правосвідомість у її виявленні у правомірній пове­дінці.

Правовий нігілізм — це заперечення, ігнорування й негативне ставлення до права, закону та правових форм орга­нізації суспільних відносин, прав і свобод інших осіб.

Правовий ідеалізм — це перевищення ролі права у вирішен­ні різних суспільних проблем; виражається в надмірних споді­ваннях, що лише прийняттям певного закону можна виріши­ти всі економічні, політичні, соціальні та інші проблеми, не враховуючи реальних передумов реалізації цих законів.

Правове виховання — це цілеспрямована, послідовна і сис­тематична діяльність держави, громадських об'єднань і органі­зацій з формування системи правових знань, вмінь і навичок у правовій сфері, правового мислення, правових почуттів — поваги до права, законності, соціальних цінностей, що охоро­няються правом і законом, з підвищення правосвідомості та правової культури загалом, що забезпечує дотримання, вико­нання і використання юридичних норм.

<< | >>
Источник: О. В. Бабкіна, К. Г. Волинка. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА У СХЕМАХ І ВИЗНАЧЕННЯХ. 2004

Еще по теме Розділ 20. ПРАВОВА СВІДОМІСТЬ І ПРАВОВА КУЛЬТУРА:

  1. Розділ 20. ПРАВОВА СВІДОМІСТЬ І ПРАВОВА КУЛЬТУРА
  2. 4.3. Правова свідомість неповнолітнього правопорушника
  3. Тема 20. Правосознание и правовая культура. Правовой нигилизм. ПРАВОВОЕ ВОСПИТАНИЕ.
  4. 12.4. Правовое воспитание как средство формирования правовой культуры. Формы правового воспитания
  5. Тема 20. Правовое сознание и правовая культура
  6. Глава 20. ПРАВОВАЯ КУЛЬТУРА И ПРАВОВОЕ ВОСПИТАНИЕ
  7. Правовая культура и правовое воспитание граждан.
  8. Правовая культура и правовое воспитание
  9. Тема 39 ВЗАИМООТНОШЕНИЕ ПОНЯТИЙ «ПРАВОСОЗНАНИЕ», «ПРАВОВОЙ МЕНТАЛИТЕТ» И «ПРАВОВАЯ КУЛЬТУРА»
  10. § 4. Правовая культура и правовое воспитание
  11. Раздел 7. ПРАВОСОЗНАНИЕ И ПРАВОВАЯ КУЛЬТУРА В ПРАВОВОЙ СИСТЕМЕ ОБЩЕСТВА
  12. Договоры Киевской развития Руси правовых с Византией развития 911 и правовых 944 годов считаются истории самыми правовых ранними правовых письменными правовых документами.
  13. ТЕМА № 20: ПРАВОВОЕ СОЗНАНИЕ И ПРАВОВАЯ КУЛЬТУРА
  14. Лекция 20. Правовое сознание и правовая культура
  15. 61. Правосознание, правовое воспитание, правовая культура.