Дія нормативно-правових актів у часі, просторі та за колом осіб

Система нормативно-правових актів у цілому та окремі її елементи не існують вічно і діють у певних межах. Для правильної реалізації норм права необхідно точно визначати межі дії нормативно-правових актів відповідно до часових, просторових характеристик та дією за колом суб'єктів.

Дія нормативно-правових актів у часі розглядається як інтегративна категорія, що включає такі моменти тривалості та особливості реалізації акта у часі (темпоральні характеристики нормативно-правового акта), як:

1) дата набрання актом чинності та дата введення його в дію, а також дата втрати актом (повністю або в певній частині) чинності та, відповідно, припинення його дії;

2) чинність та дія акта;

3) способи (види) дії акта у часіІ.

Юридичну силу нормативно-правового акта у часі визначає таке поняття, як його чинність. За загальним правилом нормативно-правові акти набувають чинності в один із таких способів: ^[60]

• через вказівку в тексті акта календарної дати, з якої він набирає чинності;

• через вказівку в акті певних обставин, з якими пов'язується набрання чинності акта (набрання чинності іншим нормативно-правовим актом, настання якоїсь події державного чи суспільного життя і т.ін.);

• через деякий час після офіційного оприлюднення акта. Так, закон набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування (стаття 94 Конституції України).

Прийнятий нормативно-правовий акт має бути доведений до відома населення. Це здійснюється шляхом його офіційного оприлюднення державною мовою. Офіційне оприлюднення - це опублікування нормативно-правового акта в офіційних друкованих виданнях (газети «Голос України», «Урядовий кур'єр», «Відомості Верховної Ради України»). Оприлюднення нормативно-правового акта здійснюється, як правило, не пізніше, як у 15-денний строк після прийняття та підписання акта. В окремих випадках оприлюднення актів вищих органів державної влади може здійснюватись через телебачення і радіо.

Від чинності нормативно-правового акта слід відрізняти дію акта. Так, новий нормативно-правовий акт може набрати чинності, але окремі його положення будуть недіючими через неприйняття або нена- брання чинності іншим актом, з яким новий пов'язаний. Або ж нормативно-правовий акт є чинним, проте він діє лише у зв'язку з настанням певних обставин або у певний момент часу (наприклад, Закон «Про правовий режим надзвичайного стану»).

Моментом припинення юридичної сили (втрати чинності) нормативно-правового акта може бути:

• перебіг строку, на який був прийнятий акт - для тимчасових актів (наприклад, закони про державний бюджет країни на певний рік);

• видання нового акта, який регулює ті самі суспільні відносини, що і попередній, раніше чинний акт (непряма відміна);

• пряма вказівка органу, що прийняв новий акт, ^про відміну попереднього акта (пряма відміна);

• рішення Конституційного Суду України про невідповідність закону чи ^іншого нормативно-правового акта або їх окремих положень Конституції; рішення адмін^істративного суду про невідповідність підзакон- ного нормативно-правового акта або й^ого окремих положень закону.

Виділяють такі способи (види) дії нормативно-правового акт^а у часі:

• перспективна дія;

• ретроспективна дія;

• ультраактивна дія.

Дія нормативно-правових актів у часі є, як правило, перспективною, тобторозрахованоюнаповедінкусуб'єктівправа,щовиникаєпісляна-

брання чинності актом.

Проте у деяких випадках нормативно-правові акти можуть мати зворотну (так звану ретроспективну) дію у часі, тобто поширюватись в цілому або в певній частині на відносини, що виникли до набрання ним чинності. Детальніше про ретроспективну дію нормативно-правових актів йтиметься у розділі, присвяченому верховенству права.

З дією нормативно-правових актів у часі пов'язане також поняття переживаюча дія (ультраактивність) акта. Це має місце тоді, коли нормативно-правовий акт є нечинним, але окремі його положення продовжують діяти у певних випадках. Правова норма має переживаючу дію, якщо вона повністю або частково продовжує врегульовувати правовідносини після того, як акт, яким вона встановлена, або відповідне положення цього акта втратило чинність. Наприклад, відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до цивільних відносин, що виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Таким чином, до тих правовідносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом, застосовуються норми старого Цивільного кодексу.

В умовах інтенсивності зміни законодавства переживаюча (ультраактивна) дія нормативно-правових актів є інструментом забезпечення стабільності статусу людини як суб'єкта правовідносин, а отже, гарантією правової та соціальної безпеки.

В теорії правотворчості та законодавчій практиці використовують ще одне поняття, пов'язане з дією нормативно-правових актів у часі - зупинення дії акта. Під ним розуміють тимчасове, неостаточне переривання його темпоральної дії, яке обумовлюється певними обставинами і здійснюється в порядку, передбаченому законом. Зупиняти дію нормативно-правових актів може як орган, що прийняв його, так й інший орган, якщо подібні повноваження надані йому законом. Так, відповідно до статті 144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (Конституційного або адміністративного залежно від підсудності).

Дія нормативно-правових актів у просторі визначається територією, на яку поширюється юрисдикція того органу, який видав акт. Під територією держави розуміють простір, на який поширюється суверенітет держави. До складу території держави звичайно входять сухопутна територія, водна територія (внутрішні морські води і територіальне море, включаючи прибережні морські води шириною до 12 морських миль), повітряна територія (простір над сухопутною і водною територіями, умовно до космічного простору), а також підземна територія (простір під сухопутною і водною територіями до технічно доступної глибини). До поняття територія держави також належать дипломатичні представництва та консульства держави за кордоном, військові кораблі, морські, річкові та повітряні судна, космічні кораблі і станції, а також інші об'єкти, що належать цій державі.

Норми законів та інших нормативно-правових актів можуть мати і екстериторіальну дію, тобто застосовуватись і поза межами території держави. Так, відповідно до статті 25 Конституції Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами. Тобто дія нормативно-правових актів держави поширюється на громадян цієї держави і у тому випадку, коли вони перебувають за кордоном (громадяни, які знаходяться за кордоном, мають право брати участь у виборах, вони несуть відповідальність за правопорушення за законами своєї держави, якщо не притягались до відповідальності за ті ж правопорушення за законами іншої держави і т.ін.). Інший аспект екстериторіальної дії означає поширення дії нормативно-правових актів та ті об'єкти, які прирівнюються до поняття «територія держави», але юридично та фактично можуть знаходитись на території іншої держави (посольства, консульства держави).

Залежно від поширення юрисдикції того органу, який прийняв акт, нормативно-правові акти за територіальною сферою дії поділяються на:

• акти загальної дії - які поширюються на всю територію держави (Цивільний кодекс України, Закон України від 25 травня 1991 року «Про освіту», правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України та ін.);

• місцеві акти - це такі нормативно-правові акти, які поширюються на певну адміністративно-територіальну одиницю або на певну місцевість (закони України від 5 лютого 1995 року «Про статус гірських населених пунктів в Україні», від 27 лютого 1991 року «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», Правила благоустрою міста Києва, затверджені рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051 і т.ін.);

• локальні акти - це акти, які приймаються на рівні підприємств, установ, організацій.

Дія нормативно-правових актів за колом осіб визначається колом суб'єктів, на яких поширюються певні акти. За загальним правилом, усі суб'єкти, які знаходяться на території держави, підпадають під сферу дії її законодавства. Нормативно-правові акти держави, як правило, поширюються на усіх фізичних (громадяни, іноземці, особи без громадянства) та юридичних осіб. Проте дія окремих нормативно-правових актів поширюється тільки на громадян держави, зокрема, це акти, які регулюють політичні права і обов'язки (закони про вибори, референдум, військовий обов'язок і військову службу та ін.).

Дія кримінального кодексу, законодавства про адміністративні правопорушення та деяких інших нормативно-правових актів не поширюється на дипломатичних представників іноземних держав та членів їх сімей, які відповідно до норм міжнародного права користуються дипломатичним імунітетом (недоторканністю).

У деяких випадках нормативно-правовий акт визначає коло адресатів, на яких він поширюється (державних службовців, ветеранів війни та праці, багатодітні сім'ї, інваліди і ін.).