Встановлювані правовим порядком акти примусу як санкції

Оскільки встановлюваний правовим порядком акт примусу функціонує як реакція на людську поведінку, яку визначає цей же правопорядок, то акт примусу має характер санкції, а людська поведінка, проти якої спрямований акт примусу, має характер забороненої, протиправної поведінки, дії чи делікту.

Ця поведінка протилежна тій, що розглядається як обов’язкова або законна і стосовно якої санкції не вживаються. Той факт, що право є примусовим порядком, не означає — як це інколи стверджується, — ніби суттю права є «вимагати» законної поведінки, встановлюваної правовим порядком як обов’язкової. Ця поведінка не вимагається впровадженням примусового акту, тому що примусовий акт впроваджується тоді, коли маємо справу не з поведінкою, до якої зобов’язують, а з поведінкою, яку забороняють і яка є протиправною. Саме для цього випадку й встановлюється примусовий акт, що функціонує як санкція. Подибується і дискусійне твердження, ніби право, встановлюючи санкції, змушує людей дотримуватись обов’язкової поведінки, мотивом якої є бажання цих санкцій уникнути. Відповіддю на це твердження може бути зауваження, що та- ка мотивація є лише можливою, але зовсім не обов’язковою функцією права, і що законна, себто обов’язкова, поведінка може впроваджуватися також завдяки іншим мотивам (і завдяки ним вона часто й упроваджується) — таким, як релігійні чи моральні уявлення. Примус, який закладено в мотивації, є психологічним примусом, що його наявне право й особливо встановлювані згідно з цим правом санкції поширюють на суб’єктів, які перебувають у правовому полі. Уявлення про це право стає мотивом обов’язкової законної поведінки. Такий психологічний примус не слід плутати із встановленням примусового акту. Психологічний примус є складовим елементом кожного більш-менш ефективного суспільного устрою, а для деяких — наприклад, для релігійного устрою — такий примус є ще важливішим, ніж правовий порядок. Цей психологічний примус зовсім не є ознакою, що відрізняє право від інших суспільних порядків. Право є примусовим порядком не в тому розумінні, що воно (чи, точніше, його уявлення) містить у собі психологічний примус, а в тому, що воно встановлює примусові акти — а саме, примусове позбавлення життя, свободи, господарського або іншого майна — до яких удаються внаслідок певних умов, що їх це право визначає. Ці умови є насамперед, але не виключно (як це ми вже спостерегли і як розглянемо далі ще ґрунтовніше) певною людською поведінкою, що стає умовою примусового акту. Примусовий акт спрямований проти особи (або її спільників). Тоді така людська поведінка забороняється, стає протиправною і припиняється, а натомість упроваджується протилежна їй за характером, суспільно корисна, бажана й законна поведінка.

<< | >>

↑

Источник: ГАНС КЕЛЬЗЕН. ЧИСТЕ ПРАВОЗНАВСТВО 3 додатком: Проблема праведливості. Переклад з німецької Олександра Мокровольського. Київ, 2004. 2004

Еще по теме Встановлювані правовим порядком акти примусу як санкції:

- Комерційне право України - Корпоративне право України - Медичне право України - Теорія держави і права України -