Розділ 10. ПОНЯТТЯ ПРАВА

Виникнення права — це процес переходу від мононорм пер­вісного суспільства до нових, ефективніших засобів регулюван­ня суспільних відносин, об'єктивно зумовлений появою відтво-рювальної економіки, змінами в системі суспільних відносин, необхідністю забезпечення еквівалентного обміну між товаро­виробниками і узгодження суспільних інтересів в умовах соці­альної диференціації.

Праворозуміння — це процес і результат розумової діяльнос­ті людини, спрямованої на пізнання права, його сприйняття (оцінку) і ставлення до нього як до цілісного соціального явища.

Теорія природного права — це напрям праворозуміння, що виходить з існування двох систем права — природного і пози­тивного. Позитивним є право, в якому виражається державна воля, що часто закріплює соціальну несправедливість. На від­міну від позитивного природне право виникає з природи суспі­льства і людини, людського розуму, загальних моральних принципів. Позитивне право повинно ґрунтуватись на ідеях і принципах природного права.

Позитивістська теорія права — це напрям праворозуміння, що розглядає як джерело правоутворення волю держави, вво­дить поняття "суб'єктивне право" як похідне від об'єктивного, встановленого державою, ототожнюючи право і закон. Держа­ва делегує суб'єктивні права і встановлює юридичні обов'язки, закріплюючи їх у нормах права.

Нормативістська теорія права — це напрям праворозуміння, який ґрунтується на уявленні про те, що право — це сукуп­ність правових норм, встановлених державою і формально ви­ражених у законах та інших нормативно-правових актах.

Психологічна теорія права — це напрям праворозуміння, який ґрунтується на розрізненні позитивного права, що офі­ційно діє в державі, та інтуїтивного права, джерела якого міс­тяться в людській психіці як результат "переживання" юриди­чно значущих ситуацій.

76

Соціологічна теорія права — це напрям праворозуміння, що розглядає як основу права реальні суспільні відносини, інтен­сивний розвиток яких зумовлює необхідність пристосовувати право до життєвих потреб конкретних індивідів через процес правозастосування.

Марксистська теорія права — це напрям праворозуміння, що ґрунтується на матеріалістичній філософії і розглядає кла­сове за сутністю право як частину надбудови над економічним базисом суспільства.

Інтегративний підхід до права — це напрям праворозумін­ ня, який враховує всі аспекти права, зокрема природно-право­ вий, психологічний, соціологічний, але ґрунтується на норма- тивістському підході.

Широкий підхід до права — це напрям праворозуміння, що базується на ідеї розчинення права в інших правових яви­щах — правовідносинах, правосвідомості, правозастосовних актах, суб'єктивних правах.

Сутність права — це найважливіша внутрішня стійка осно­ва права, що відображає його природу і призначення в суспі­льстві. Право має регулятивну природу; суспільне призначен­ня права — регулювати (впорядковувати) суспільні відносини. Право має загальносоціальну сутність, обстоює інтереси сус­пільства загалом, забезпечує організованість, впорядкованість, стабільність і розвиток соціальних зв'язків на основі узгоджен­ня різних соціальних інтересів. Отже, право має регулятивну загальносоціальну сутність.

Право — це зумовлена рівнем розвитку суспільства загаль­нообов'язкова формально визначена в офіційних джерелах си­стема регулювання суспільних відносин, встановлена і забезпе­чена державою.

Ознаки права — це найсуттєвіші характеристики права, що вирізняють його серед інших засобів регулювання суспільних відносин. До ознак права належать нормативність, загально­обов'язковість, формальна визначеність, забезпеченість можли­вістю державного примусу, свідомо-вольовий характер, систем­ність і універсальність.

77

• Нормативність права виявляється в тому, що права й обов'язки суб'єктів чітко визначені правовими нормами. Право за допомогою юридичних норм несе кожному гро­ мадянину і організації інформацію про те, які дії можли­ ві, заборонені або необхідні.

• Формальна визначеність права означає, що норми права офіційно закріплюються в законах та інших нормативних актах, підлягають однаковому тлумаченню і реалізації.

• Загальнообов'язковість права виявляється в тому, що всі громадяни, їх об'єднання, посадові та службові особи ор­ ганів державної влади і місцевого самоврядування, дер­ жава загалом повинні обов'язково виконувати вимоги норм права.

• Забезпеченість можливістю державного примусу означає, що в разі порушення правових норм держава неминуче застосує до правопорушника примусові санкції.

• Свідомо-вольовий характер права виявляється в тому, що воно регулює лише таку поведінку суб'єктів, яку вони здатні усвідомлювати, реалізуючи при цьому власне воле­ виявлення.

• Системність права означає, що воно є складним систем­ ним утворенням. Норми права — це не проста сукуп­ ність, сума, а система, якій притаманні внутрішня узго­ дженість, упорядкованість, взаємозв'язки елементів.

• Універсальність права виявляється в тому, що воно здат­ не регулювати різні за природою суспільні відносини, є універсальним суспільним регулятором.

Принципи права — це основні керівні ідеї, що характеризу­ють зміст права, його сутність і призначення в суспільстві, ви­ражають закономірності права як найзагальніші норми, що ді­ють в усіх сферах правового регулювання і поширюються на всіх суб'єктів. Ці норми або прямо сформульовані в законі, або випливають із загального змісту законодавства. Принципи пра­ва поділяються на соціально-правові (загальносоціальні) та спе­ціально-правові (спеціально-юридичні).

Соціально-правові принципи права — це такі, що відобра­жають систему цінностей, властивих суспільству загалом: до-

78

мінування загальнолюдських цінностей, визнання пріоритету прав і свобод людини й громадянина, єдність загальних і при­ватних інтересів та ін.

Спеціально-правові принципи права — це такі, що відобра­жають основні засади формування й дії права як специфічно­го соціального регулятора. За сферою дії принципи поділяють на загальноправові, міжгалузеві та галузеві.

• Загальноправові принципи права притаманні всім галу­ зям права, відбивають природу права загалом. До них належать принципи законності, справедливості, юриди­ чної рівності, соціальної свободи, соціального і грома­ дянського обов'язку, демократизму у формуванні й реа­ лізації права, національної рівноправності, гуманізму, рівності громадян перед законом, взаємної відповідаль­ ності держави й особистості, верховенства права, полі­ тичного, ідеологічного й економічного плюралізму, не­ порушності прав людини.

• Міжгалузеві принципи характерні водночас кільком га­ лузям права: здійснення правосуддя тільки судом, глас­ ність судового розгляду, національна мова судочинства, незалежність суддів і підпорядкування їх лише закону, принцип змагальності в цивільно-процесуальному та кри­ мінально-процесуальному праві.

• Галузеві принципи права визначають специфіку конкрет­ ної галузі права: забезпечення свободи праці й зайнятос­ ті — у трудовому праві; індивідуалізації покарання — у кримінальному праві; рівноправності всіх форм власнос­ ті — в цивільному праві.

Функції права — це найістотніші напрями впливу права на суспільні відносини, в яких розкриваються соціальна цінність, загальнолюдська і класова природа, соціальне призначення права. Розрізняють загальносоціальні та спеціально-юридичні функції права.

• Загальносоціальні функції права розкривають основні напрями загального впливу права на суспільні відносини і поділяються на економічну, політичну, культурну, ви­ ховну, оцінну, інформаційну, орієнтаційну та ін.

79

Спеціально-юридичні функції права розкривають основні напрями специфічного регулятивного впливу за допомо­гою юридичних засобів і поділяються на регулятивну (ре­гулятивно-статичну і регулятивно-динамічну) і охоронну:

- регулятивно-статична функція права спрямована на за­ кріплення в нормах суспільно корисних відносин, що потребують стабільності й непорушності;

- регулятивно-динамічна функція права спрямована на зміну та вдосконалення існуючих і виникнення нових суспільно корисних відносин. Регулятивно-динамічна функція виражається у впливі права на суспільні від­ носини за допомогою сприяння їх розвитку, руху (ди­ наміки);

- охоронна функція права спрямована на забезпечення нормального здійснення регулятивно-статичної і регу­ лятивно-динамічної функцій права, а також на охоро­ ну права від порушень.