3.7. Розвиток психічних функцій

Досвід, накопичений у предметній діяльності, служить основою розвитку мовлення дитини. Період раннього дитинства є сензитивним для розвитку мовлення, тобто засвоєння мови в цей час проходить з максимальною ефективністю, а надолужити втрачене вкрай важко.

У спільній діяльності з дорослими дитина поступово починає розуміти зв`язки між словами та реальністю, що стоїть за ними.

Бурхливо формується активна мова дитини. Зростає словниковий запас (на кінець третього року дитина використовує вже близько 1500 слів, тоді як роком раніше – близько 300). Засвоюється граматична й синтаксична будова та звуковий склад рідної мови. Формування активної лексики є джерелом усього психічного розвитку дитини.

На початку періоду раннього дитинства малюк починає сприймати властивості оточуючих предметів, вміє знаходити між ними найпростіші зв`язки та використовувати їх. Усе це створює необхідні перeдумови для подальшого розумового розвитку, що протікає в тісному взаємоз`язку з оволодінням дитиною предметною діяльністю, мовленням, елементарними формами гри, малюванням тощо.

Основою розумового розвитку є оволодіння дитиною новими видами дій – сприймання та мислення.

Сприймання в цьому віці розвивається перш за все за рахунок дій, що формуються у предметній діяльності. Добираючи різноманітні предмети за формою, кольором чи розмірами, дитина оволодіває зовнішніми орієнтувальними діями. Від порівняння властивостей предметів за допомогою дій малюк поступово переходить до зорового сприймання, а згодом – до слухового. Загалом сприймання предметів набуває більш цілісного характеру (дослідження Курта Левіна: поведінка має польовий, імпульсивний характер).

Неухильно розширюється коло об`єктів, що привертають увагу малюка. Починаючи з другого року, дитина активно придивляється до об`єктів, але все ж таки її більше цікавлять дії над ними.

Процеси пам`яті мають мимовільний характер, однак розуміння дитиною слів та оволодіння активним мовленням детермінує перші прояви довільності.

У поведінці дитини, у діях із іграшками, перших спробах малювання виявляються образи уяви. На третьому році активізується репродуктивна уява, наприклад, у перенесеннi вже відомих дій на нову ситуацію тощо.

У предметних практичних діях зароджується і мислення дитини. Мислення здійснюється у наочній ситуації практичними діями (наочно-дійове мислення) і лише тоді, коли дитина прагне досягти конкретної мети, спосіб досягнення якої їй невідомий.

Дитина вчиться мислити, застосовуючи практичний аналіз (ламає іграшки), практичний синтез (складає новий об`єкт із деталей конструктора), відкриває для себе нові властивоcті предметів у процесі практичного і мовного спілкування із дорослими тощо.

Перші узагальнення діти раннього віку здійснюють на основі окремих, найпомітніших ознак, хоча вони часто несуттєві.

Помітні зміни відбуваються на другому-третьому році і в емоційно-вольовій сфері дитини. Зумовлені вони розширенням кола її спілкування, оволодінням мовними засобами та розвитком елементів самостійності.

Дитина емоційно реагує тільки на те, що безпосередньо сприймає. Вона гостро переживає неприємну процедуру у кабінеті лікаря, але вже за кілька хвилин спокійно і жваво цікавиться новою обстановкою. Малюк не здатний засмучуватися через те, що його очікує в майбутньому. Бажання дитини ще нестійке, вона не може їх самостійно контролювати і стримувати. Усі бажання мають однакову силу, ієрархія мотивів у ранньому дитинстві відсутня. Якщо 2-3-річну дитину попросити вибрати собі одну з кількох іграшок, вона буде довго розглядати і перебирати їх. Потім усе ж візьме одну, але після наступного прохання – піти з іграшкою до іншої кімнати – знову почне вагатися. Поклавши іграшку на місце, дитина перебиратиме інші, доки її увагу не приверне щось цікавіше.

Найбільшу спонукальну силу для довільних дій у цьому віці має показ-демонстрація, опосередкована прямим заохоченням до активного наслідування й відтворення дій дорослого.