дОдатОк 3. сектантство як наслідок наявності віктимного комплексу особистості

Коли люди наділяють щось (речі, явища або ідеї) або когось (реаль- них або умовних істот) надзвичайно великою роллю, цінністю або зна-

ченням порівняно з тим, що вони вважають за буденне життя та звичай- них людей; коли вони починають створювати та практикувати ритуали прилучення та поклоніння таким речам, ідеям та істотам – це визнача- ють словом «культ».

Якщо наведене вище ставлення, поклоніння, ритуали та взаємодія із лідерами та іншими учасниками культу призводять до руйнування ін- дивіда (або сукупності індивідів) тією чи іншою мірою, завдання йому певної шкоди, а також деградації та регресу його соціального життя та соціальних зв’язків, то подібне явище називають «деструктивним куль- том».

Чому тисячі освічених, розумних та благополучних зовні людей опиняються серед культистів? Як пояснити те, що вони передають ліде- рам сект тотальний контроль над власним життям, обирають покірли- вість та відданість псевдорелігійним цінностям? Причину потрібно шу- кати у зовнішніх та внутрішніх психологічних обставинах, в яких пере- буває потенційний культист.

У період соціально-економічних потрясінь, який переживає Укра- їна, проблема залучення людей у деструктивні культи стала як ніколи актуальною. Яку організацію можна вважати тоталітарною сектою, що нищить особистість? Вона не обов’язково матиме релігійне спрямуван- ня, а може бути економічного, політичного та навіть психотерапевтич- ного гатунку (Волков, 1996–1997). Вирішуючи питання щодо руйнів- ного (або, навпаки, сприятливого) клімату організації, куди потрапила людина, Р. М. Грановська пропонує спеціалісту отримати відповіді на такі запитання:

▪ Чи є у даній секті жорстка ієрархія?

▪ Чи висуваються матеріальні вимоги до її адептів?

▪ Чи застосовується примусове виконання заповідей та ритуалів?

▪ Чи спостерігається нетерпимість до оточуючих?

▪ Чи поважають у секті права та свободи людини? (Скажімо, чи не пропонують змінити місце роботи або покинути родину?)

▪ Чи не чекають члени секти на близький кінець світу (Грановська,

2004)?

Принципи впливу всіх тоталітарних культів на людину мають спіль- ний характер.

1. Зазвичай ідеологія секти побудована з урахуванням трьох люд- ських потреб: потреби у спільності, структурованості та значущос- ті. Потреба у спільності (що, до речі, широко використовується і HR- спеціалістами, які прагнуть створення міцного корпоративного духу

58 59

організації) вимагає наявності міцних зв’язків та відданості – а саме безумовне прийняття та атмосферу спільноти однодумців дають секти одинокій людині.

Щодо потреби у структурованості, то культ пропонує організацію нашого оточення, впроваджує жорстку і зрозумілу своїми наслідками дисципліну, позбавляє невпевненості щодо безлічі альтернатив, серед яких повинна вибирати людина.

Потреба у значущості є реалізацією комплексу неповноціннос- ті віктимної особистості. Потрапляючи до секти, людина стає «носієм абсолютної істини», «сокровенної тайни», протиставляється «темним слугам диявола». Все це дозволяє їй відчувати себе особливою, обра- ною вищими силами для певної дуже важливої місії.

2. Деструктивні культи вибирають мішенню свого впливу людей різного віку та статку, проте спеціалісти помітили, що найбільш враз-

діти з сімей із високим рівнем прибутку.

До факторів, які свідчать про потенційну небезпеку для людини бути залученою до деструктивного культу, належать також тривож- ність, репродуктивність мислення, довірливість, схильність до гомео- стазу, неактуалізованість особистості (Волков, 1996, 1997).

Особливе місце серед психологічних факторів займають і різні пси- хопатології: з одного боку, вони притягують їх носіїв до сект, з іншо- го – досвід сектантства провокує їх виявлення. Є. Н. Волков наводить специфічні «переваги» психічно нестабільних людей (див. рис. 1).

^{Депресія} _{Нарцисичні}

^{Істерія} _{розлади}

ливими до них є люди в період переживання онтогенетичних або спри-

чинених зовнішніми обставинами криз. Найбільш небезпечними вва- жають кризу підліткового віку та період пізньої зрілості. У першому випадку факторами ризику є недостатні життєвий досвід і відповідаль- ність за власні вчинки поряд із тяжінням до знайдення простих відпові- дей на складні запитання; у другому – актуалізація потреби в інтеграції життєвого досвіду, набутті відчуття його значущості, на що, саме, і на- цілена діяльність релігійних сект.

Культи, що практикують стани медитації, трансу, містичного екстазу

Організації з акцентом на жертовності, переживанні співчуття

Параноїдальні розлади

Секти, що пропа- гують ідеї нена- висті до ворогів

Проповідь власної елітарності

Щодо криз, спричинених зовнішніми обставинами (це можуть бути закінчення школи або вишу, втрата роботи або смерть близької люди- ни, розлучення або еміграція), то ситуація зламу переконань і переоцін- ки цінностей зумовлює той стан хаосу та внутрішнього безладу, на який так легко «лягає» ідеологія секти: коли зрозуміло, що правильно, а що ні, що потрібно робити далі, а чого уникати, коли майбутнє людини пе- редбачуване та контрольоване.

3. Як було зазначено вище, культисти характеризуються наявністю притаманних віктимній особистості рис та властивостей. Одна з них – це відсутність відповідальності за власні вчинки, інфантильність. Адепти сект зростають у батьків-маніпуляторів, яким притаманні праг- матичні та авторитарні стосунки з дітьми – у дорослому віці їх місце займають аналогічні стосунки з сектою та її лідером (Доценко, 2003; Поліщук, 1997). У подібній атмосфері особиста відповідальність люди- ни виключена, а почуття провини «прокидається» лише за умов перехо- ду від одного типу безвідповідальності до іншого. Цікаве спостережен- ня: серед жертв деструктивних організацій більшу частку складають

рис. 1. залучення до різних типів сект залежно від наявної (або потенційної)

психопатології індивіда (за волковим, 1996, 1997)

Для вербування послідовників лідери сект використовують чис- ленні методи психологічного впливу (Волков, 1996, 1997; Грановська,

2004; Дворкін, 2000; Доценко, 1993 та ін.).

1. Технологія «Step by step»: відома біхевіоральна техніка, яка по- лягає у вчинках, яких вимагає лідер секти від потенційного адепта. Спо- чатку це щось тривіальне, скажімо, пропозиція заспівати, стоячи, релі- гійний гімн; потім це може бути запрошення провести вихідні разом на природі у таборі сектантів; нарешті, «неофіту» пропонують узяти участь у збиранні коштів на «відновлення храму» тощо.

2. Інша часто використовувана біхевіоральна техніка – позитивне підкріплення (або «бомбардування любов’ю»). Як правило, через деякий час після відвідання групових зустрічей потенційному адепту пропону- ють провести деякий час подалі від звичного оточення. Там людина пе- реживає справжнє потрясіння: нові знайомі «просвітлених» однодумців

60 61

здаються згуртованим, дружним колективом, усі члени якого перебува- ють у благородному пошуку істинного шляху, знають відповіді на важ- ливі питання щодо непередбачуваного та інколи небезпечного буття.

Демонструючи бажану поведінку, людина отримує посмішки, ува- гу та піклування, особливі знаки пошани. Якщо поводиться не так, як очікується, – оточуючі реагують похмурістю та невдоволенням. Швид- ко новачок робить логічний висновок: якщо я хочу відчувати себе по- трібним, схвалюваним та значущим, я повинен робити так, як кажуть лідери общини.

3. Сенсорне бомбардування. Розклад дня у сектантському табо- рі може включати лекційний марафон, інтенсивні консультації «ново- бранців» із «просвітленими» членами секти, танці та спортивні захо- ди, гіпнотичні вправи, медитативні сесії – все це при мінімальному часі для сну та вельми бідному раціоні їжі, адже навіщо марно витрачати час? «Розторсана», виснажена людина бере участь у монотонних спі- вах, слухає скандування під час проповідей, тривалий час перебуває у душному приміщенні, сповненому специфічних запахів, і, втрачаючи відчуття реальності, послабляє притаманні їй природні захисти: знижу- ється концентрація уваги, зникає критичність оцінок, індивід входить у трансоподібний стан свідомості. Саме за таких умов полегшується прийняття ним нових, заздалегідь прорахованих за змістом цінностей – через стадії розморожування, зміни та заморожування свідомості.

4. Контроль середовища та поведінки. Зовнішні джерела інформа- ції забороняються, сектанти отримують доступ лише до культової лі- тератури; нова ідентичність адепта секти закріплюється навіть на рівні зовнішності – зачіски, одягу. Новачків завжди супроводжують «досвід- чені» члени общини, які контролюють і регламентують, що, де і коли роблять їх підопічні. Важливу роль відіграють стать та привабливість членів секти, що курирують «неофітів»: вони також є факторами, що допомагають переконати останніх залишитись разом із сектою.

5. Специфічний феномен сектантства – так звані сповідальні сесії, коли культистів змушують розповідати вкрай особисту інформацію про себе та членів своєї родини з метою покаяння за гріхи та отримання прощення. Такі дані потім можуть використовуватись проти людини, яка вирішує покинути секту, проте цікавий сам психологічний меха- нізм цього явища. Новачки, які надають таку інформацію, можуть від- чувати сором та провину, а потім – полегшення після сповіді. З часом можливе виникнення залежності від подібної діяльності як засобу по- легшення почуття провини, не говорячи про те, що відповідальність за

вчинки знову-таки передається лідеру, божеству, але не залишається в їх автора.

Типові проблеми жертв деструктивних культів свідчать про пост- травматичний стресовий розлад, який переживають останні, та вклю- чають вкрай порушену ідентичність, дисоційовані стани, приступи па- ніки, тривоги, провини, депресію, психосоматичні симптоми (головні болі, болі у спині, астму, шкірні порушення та розлади травлення), від- чуття втрати довіри до світу поряд із переживанням насильства над ду- шею.

Психологічні основи допомоги жертвам деструктивних груп. До- слідження спеціалістів з проблеми доводять, що, на жаль, статистика виходу адептів зі складу сект дуже низька, не більше 60 % навіть за умов роботи кваліфікованого фахівця. Рецидиви повторного залучення людини в культ дуже імовірні (Волков, 1996, 1997; Грановська, 2004; Ліфтон, 2005; Поліщук, 1997).

Консультування жертв деструктивних культів являє собою інфор- маційну терапію, організовану в належний спосіб: це повинен бути без- перервний, протягом 3–4 діб та 12–14 годин поспіль, мусований вплив консультанта на культиста, бажано відокремити останнього від сек- тантського оточення навіть територіально, наприклад, відвезти в іншу місцевість. Основна мета роботи – відновлення у жертви критичності, посилення вільного волевиявлення. Як правило, культисту надають ін- формацію про маніпулювання, яке коїлось у секті, здобуту з альтерна- тивних джерел – письмові та відеоматеріали, підготовлені ЗМІ, особис- ті свідчення. Залучення колишніх адептів секти, тих, які мали подібний досвід, але зараз живуть повноцінним життям, вважають одним із най- ефективніших способів «розхитування» створеної в секті картини світу завербованої людини. Спеціалісти наполягають: консультант не пови- нен вдаватись до жорсткої критики культу і уважно слідкувати за влас- ною манерою подачі інформації, адже категоричність в оцінках може зумовити миттєві негативні реакції сектанта. Важливо пам’ятати: осо- бистість людини, яка тривалий час перебувала в складі деструктивної організації, була значним чином трансформована шляхом індоктри- нальних впливів, що природно призводить до неадекватного і навіть невротичного реагування на будь-яку інформацію щодо секти. Тому альтернативна інформація повинна надаватись приблизно таким же шляхом, яким здійснювалося вербування, включаючи зацікавлене став- лення близьких сектанта до його культової діяльності (між іншим, та- кий підхід забезпечить отримання групою підтримки жертви культу

62 63

даних щодо тих засобів психологічного впливу, які були застосовані до неї). Деякі фахівці з питання рекомендують включати нежорсткий контроль над тим, наприклад, які кошти витрачаються і яким чином людина проводить вільний час (Волков, 1997; Поліщук, 1997). Не треба при цьому забувати, що зазвичай жертвами культу стають інфантильні люди або такі, що через надзвичайну подію уникають відповідальнос- ті за себе та власні вчинки, і якщо зазначений метод може спрацювати під час консультування людини після виходу з секти, то надалі метою психотерапевтичної роботи буде все-таки «пробудження» почуття від- повідальності колишнього сектанта, усвідомлення ним можливостей та наслідків вільного вибору серед усіх альтернатив, що надає нам життя, вироблення навичок визнавати та опановувати тривогу, спричинену не- захищеністю перед непередбачуваним та інколи небезпечним оточен- ням.

Психологи, які спеціалізуються на роботі з колишніми сектантами, зауважують: консультування після виходу з культу повинно передбача- ти винятково інформаційну терапію, без застосування будь-яких псевдо- психологічних методів (Волков, 1996, 1997). Подібний підхід сприяти- ме визначенню людиною прийнятого рішення як власного, зробленого в процесі міркування над отриманою інформацією, а не під тиском кон- сультанта.

Серед окремих методів роботи застосовуються такі.

1. Турбота про задоволення природних потреб культиста: у повно- цінному харчуванні, достатньому сні. В умовах секти, як зазначалось вище, природні потреби часто депривуються з метою спричинення змі- нених станів свідомості.

2. Відновлення часової перспективи, зокрема через складання що- денника групового досвіду, усі записи якого обов’язково обговорюють- ся. Проводиться також ретельна робота щодо відтворення «досектант- ських» спогадів, причому застосовуються ті ж прийоми, що й при роботі з наслідками катастроф, тобто через використання всіх модальностей сприйняття завербованого. Даний напрямок роботи включає також пла- нування посильних для виконання завдань, які висуває сам культист, що має на меті підвищення його самооцінки та відчуття контрольова- ності ситуації.

3. Техніки когнітивної психотерапії, спрямовані на перевірку ре-

альності, серед яких обговорення таких питань:

а) якби ви ніколи не зустрілись із групою, а робили те, що хотіли, що б це було?

б) якби лідер групи визнав, що припустився помилок, як би це було?

в) чи існують якісь поважні причини, через які можливо залиши- ти групу?

4. Різні форми СПТ (соціально-психологічного тренингу), що ма- ють за мету навчання соціальних умінь та навичок, підвищення почут- тя впевненості у собі.

Лейтмотив консультування після виходу з культу: особистість за- вербованого не є «дефективною», його приєднання до групи було най- кращим рішенням на певному етапі його життя. Тепер – він мудріша та досвідченіша людина, яка може реалізуватись у багатьох сферах. Окре- мо обговорюється втрата почуття обраності та можливості, що існують для набуття особистісної значущості – як варіант, через допомогу ін- шим.