<<
>>

§ 3. Порядок зміни складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю

Аналіз чинного законодавства дозволяє дійти висновку, що склад учасників змінюється в таких випадках:

— відступлення учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (чи її частини);

— придбання частки (її частини) учасника товариства з обмеженою відповідальністю самим товариством;

— виходу учасника зі складу товариства;

— включення до товариства нових учасників;

— виключення учасника з товариства;

— припинення участі особи у товаристві, якщо стягнення звернено на всю частку учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

Учасник товариства має право відступити свою частку повністю або в частині одному чи кільком учасникам цього ж товариства або третім особам. Зазначимо, що частка (її частина) може відчужуватись на користь третіх осіб, якщо в статуті не передбачено інше. Відступлен- ня частки (її частини) може здійснюватися шляхом купівлі-продажу, міни, дарування тощо.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право відступити свою частку до повної її сплати. У такому разі частка відчужується лише у тій частині, в якій її уже сплачено.

При відчуженні учасником товариства своєї частки (її частини), третім особам слід пам’ятати, що інші учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника. Придбання частки чи її частини здійснюється пропорційно до розмірів часток учасників, що виявили бажання придбати частку (її частину). Інший порядок реалізації права на переважне придбання може встановлюватися статутом товариства чи домовленістю між учасниками.

Учасник, який бажає продати частку або її частину має прийняти рішення про продаж, визначивши істотні умови такого продажу (розмір частки, її вартість тощо). Рішення про продаж частки (її частини), що належить учаснику — юридичній особі, має бути прийнято уповноваженим органом та належним чином оформлено. Так, наприклад, рішення про продаж частки можуть прийняти загальні збори учасників товариства — учасника.

Після цього учасник, який має намір продати свою частку (її частину), має повідомити про це інших учасників товариства. Повідомлення має бути письмовим, його бажано надіслати поштою або вручити під розписку.

Одержавши повідомлення, інші учасники товариства мають можливість реалізувати своє право на придбання частки (її частини) переважно перед третіми особами протягом строку, який визначений у статуті або домовленості учасників. Якщо статут не містить строку реалізації цього права та немає іншої домовленості між учасниками товариства, учасники можуть скористатися своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину).

Купівля частки у статутному капіталі товариства або її частини здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам.

Якщо протягом встановленого строку учасники товариства не скористаються своїм переважним правом на придбання частки (її частини), остання може бути відчужена третій особі.

Учасник, який відчужує частку у статутному капіталі товариства або її частину має пам’ятати про те, що дохід, одержаний від продажу частки (її частини), підлягає оподаткуванню.

Зокрема дохід фізичної особи оподатковується відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 № 889-I. Пункт 9.6 ст. 9 цього Закону регламентує оподаткування інвестиційного прибутку. Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується з огляду на суму витрат, понесених у зв’язку з придбанням такого активу, з урахуванням вимог закону.

До того ж під поняттям «інвестиційний актив» розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших ніж цінні папери формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу.

Якщо у результаті розрахунку інвестиційного прибутку виникає від’ ємне значення, то воно вважається інвестиційним збитком.

Позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками звітного року включається до складу загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи — платника податку.

Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю в статутному капіталі або її частина може бути придбана самим товариством.

До того ж товариство зобов’ язане передати її іншим учасникам або третім особам у строк, що не перевищує одного року або зменшити свій статутний капітал.

У період, коли частка у статутному капіталі належить товариству, але не більше ніж протягом одного року, розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі проводяться без урахування частки, придбаної товариством.

Протягом одного року товариство зобов’язано передати частку в статутному капіталі іншим учасникам чи третім особам. Якщо цього не сталося, товариство зобов’ язано розпочати процедуру зменшення розміру статутного капіталу.

Для цього необхідно, по-перше, прийняти рішення про зменшення статутного капіталу та внесення змін до статуту товариства, по-друге, повідомити всіх кредиторів товариства про зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю. Нагадаємо, що у випадку зменшення статутного капіталу кредитори мають право вимагати від товариства дострокового припинення або виконання відповідних зобов’ язань товариства та відшкодування їм збитків. Повідомлення має бути зроблено в порядку, визначеному статутом товариства (ст. 52 Закону про господарські товариства).

Якщо статут не визначає порядок повідомлення кредиторів, повідомлення має бути здійснено у спосіб, який дозволяє підтвердити факт вручення кредитору повідомлення, наприклад, надіслання рекомендованим листом, кур’єром або вручення особисто під підпис.

Процедура зменшення розміру статутного капіталу передбачає також внесення змін до статуту товариства та державну реєстрацію зазначених змін.

Чинне законодавство, зокрема, ст. 148 ЦК України, ст. 54 Закону про господарські товариства, надає учаснику товариства з обмеженою відповідальністю право вийти зі складу товариства.

При цьому учасник має повідомити товариство про свій вихід не пізніше ніж за 3 місяці до виходу. Слід звернути увагу на те, що статут товариства з обмеженою відповідальністю може покласти на учасника обов’ язок повідомити товариство про свій вихід в інші строки.

Учасник, який бажає вийти з господарського товариства, має подати товариству з обмеженою відповідальністю заяву про вихід. Справжність підпису фізичної особи-учасника на заяві про вихід має бути посвідчена нотаріусом. Юридична особа-учасник, яка бажає вийти з господарського товариства, має прийняти відповідне рішення про вихід та направити належно засвідчену копію рішення про вихід господарському товариству. Рішення про вихід має прийняти уповноважений орган чи особа учасника.

Слід зазначити, що чинне законодавство не визначило на сьогодні порядок розгляду господарським товариством заяви учасника про вихід, а також строки розгляду такої заяви.

Аналіз положень ЦК України, законів України про господарські товариства, про державну реєстрацію дозволяє дійти висновку про те, що заява має бути розглянута вищим органом управління товариством, мають бути внесені зміни до установчих документів, а також проведена державна реєстрація внесення змін до установчих документів господарського товариства, пов’язаних із виходом учасника.

Проте досить часто на практиці з об’єктивних чи суб’єктивних причин зазначені дії товариством не вживаються, у зв’язку з чим виникає ситуація, коли учасник не може належно реалізувати надане йому право на вихід. Тому для уникнення непорозумінь в установчих документах, слід якнайдетальніше врегулювати порядок виходу учасника з товариства.

Вихід учасника з товариства зумовлює припинення корпоративних відносин між учасником і товариством. Правовим наслідком виходу учасника є виникнення у товариства обов’язків щодо здійснення з ним розрахунків на його вимогу.

При виході з товариства з обмеженою відповідальністю, учасник має право одержати:

— вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства;

— належну йому частку прибутку, одержаного товариством у цьому році до моменту виходу учасника.

Розрахунки з учасником мають бути проведені після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства, і в строк до І2 місяців із дня виходу.

Зазначимо, що чинне законодавство не містить визначення поняття «день виходу». Неоднозначною є і практика господарських судів із розглядуваного питання.

В Узагальненні практики розгляду судами корпоративних спорів увага господарських судів привертається до того, що вихід зі складу учасників товариства не пов’язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства, у зв’язку з чим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід із товариства у встановленому порядку. Днем подачі такої заяви слід розглядати день передачі її учасником будь-якому виконавчому органу товариства або уповноваженому на це учаснику чи працівнику товариства, а не тільки зборам товариства, підставою скликання яких була заява позивача про вихід із товариства, або день вручення заяви уповноваженим особам товариства органами зв’язку.

Визначення поняття «день виходу» учасника з товариства безпосередньо пов’язано із реалізацією учасником свого права на отримання вартості частини майна, пропорційної частці учасника у статутному капіталі товариства. Саме тому закріплення в установчих документах цього визначення дасть змогу уникнути значної кількості спорів, пов’ язаних із виходом з товариства.

За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу товариства був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі товариства, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Одним із способів визначення вартості майна товариства є експертна оцінка. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав — це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб’єкта оціночної діяльності. Статтею 7 цього Закону визначено випадки проведення оцінки майна. Так, оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї зі сторін угоди та за згодою сторін. Таким чином, за заявою учасника, що виходить або за ініціативою товариства може бути проведена експертна оцінка майна товариства.

Спори, що виникають у зв’язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, є корпоративними та вирішуються господарським судом.

До товариства з обмеженою відповідальністю може бути включено нових учасників. Новий учасник має внести вклад до статутного капіталу товариства та взяти на себе зобов’язання додержуватися статуту товариства та рішень загальних зборів учасників. З моменту вступу в товариство особа стає учасником товариства, права та обов’ язки якого визначаються законом та статутом товариства.

Зазначимо, що переважним правом вступу до товариства з обмеженою відповідальністю користуються правонаступники учасника або його спадкоємці. За загальним правилом, част- ка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи — учасника товариства. Проте статут товариства може передбачати, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Слід звернути увагу на те, що прийняття рішення про вступ спадкоємця (правонаступника) учасника до товариства з обмеженою відповідальністю належить до компетенції загальних зборів учасників товариства, а не до суду.

Правонаступник (спадкоємець) може відмовитися від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного (складеного) капіталу товариства підлягає зменшенню.

Розрахунки з правонаступником (спадкоємцем) мають бути проведені після затвердження звіту за рік, в якому учасник вибув із товариства, і в строк до 12 місяців із дня виходу.

Таким чином, для проведення розрахунків із правонаступником (спадкоємцем) необхідно вчинити ряд дій, зокрема:

— визначити вартість частки учасника в статутному капіталі товариства на момент реорганізації або ліквідації (смерті) учасника на підставі положень статуту товариства з Урахуванням вимог Закону про оцінку майна;

— проведення загальних зборів учасників товариства та прийняття рішення про зменшення розміру статутного капіталу у зв’язку з видачею правонаступнику (спадкоємцю) учасника частини майна товариства;

— повідомлення кредиторів про прийняття рішення про зменшення розміру статутного капіталу товариства;

— державна реєстрація змін до статуту товариства;

— набрання законної сили рішенням про зменшення розміру статутного капіталу.

Слід пам’ятати про те, що одержувані громадянами у спадщину об’єкти оподатковуються в порядку, визначеному ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 № 889.

Об’єкти спадщини фізичної особи — платника податку поділяються з метою оподаткування на об’єкти нерухомого майна, об’єкти рухомого майна; об’єкти комерційної власності; суми страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, укладеними спадкодавцем, а також суми, що зберігаються на пенсійному рахунку спадкодавця згідно з договором недержавного пенсійного страхування, пенсійного вкладу; кошти, а саме готівкові кошти або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанків- ських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю.

Об’єкти спадщини оподатковуються в порядку, визначеному п. 13.2 ст. 13 Закону про податок з доходів фізичних осіб:

1) при отриманні спадщини спадкоємцями, що є членами сім’ ї спадкодавця першого ступеня споріднення, — за нульовою ставкою податку до будь-якого об’ єкта спадщини;

2) при отриманні спадщини спадкоємцями, що не є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення, — за ставкою податку, що становить 5 відсотків від об’єкта оподаткування (до будь-якого об’єкта спадщини);

3) при отриманні спадщини будь-яким спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента — за ставкою податку, що становить 15 % від об’єкта оподаткування (до будь-якого об’єкта спадщини).

Таким чином, об’єктом оподаткування у спадкоємця, який одержав у спадщину корпоративні права (частку у статутному фонді товариства), є вартість такої частки, визначена товариством на день смерті спадкодавця (засновника, учасника).

Учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути виключено з товариства (ст. 64 Закону про господарські товариства). Підставами для виключення можуть бути систематичне невиконання або неналежне виконання учасником своїх обов’ язків, перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства. Виключення учасника з товариства з обмеженою відповідальністю належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства. Учасник не може бути виключений з товариства за рішенням суду.

Так, у постанові Вищого господарського суду України від 11.07.06 у справі за позовом IIIІ «Дас- ко» до ТОВ «Місто слави» та Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Хімаліта Лімітед» про виключення зі складу учасників, внесення змін до установчих документів цей суд встановив, що виключення учасника з ТОВ відповідно до ст. 59 Закону № 1576-ХІІ належить до компетенції зборів ТОВ, а не суду. Відповідно до ст. 147 ЦК України, ст. 53 Закону № 1576-ХІІ частка у статутному фонді товариства є власністю учасника товариства, якою він може розпоряджатись на власний розсуд, а вихід учасника з товариства відповідно до ч. 1 ст. 148 ЦК України є його правом. Ухвалою Верховного Суду України від 08.02.07 відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду зазначеної постанови Вищого господарського суду України.

Чинне законодавство України не визначає, що слід вважати систематичним невиконанням чи неналежним виконанням учасником товариства з обмеженою відповідальністю обов’язків.

Згідно зі ст. 117 ЦК України та ст. 11 Закону про господарські товариства, учасники господарського товариства зобов’язані:

1) додержувати установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів;

2) виконувати свої зобов’язання перед товариством, у тому числі ті, що пов’язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом;

3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;

4) нести інші обов’язки, якщо це передбачено законом та установчими документами.

У теорії права діяння (дія чи бездіяльність) вважається систематичним, якщо воно вчинено три чи більше разів. Саме тому невиконання чи неналежне виконання учасником ТОВ своїх обов’язків, передбачених законом та (або) статутом, вчинене (допущене) учасником товариства три чи більше разів, може бути підставою для виключення його зі складу учасників ТОВ. Такої думки дотримує і Держпідприємництво України (лист від 12.05.03 № 2859).

Розглядаючи питання про систематичність невиконання чи неналежного виконання учасником товариства з обмеженою відповідальністю своїх обов’язків слід звернути увагу на період, протягом якого мали місце факти невиконання чи неналежного виконання обов’язків, а також на характер діянь учасника. Зазначимо, що систематичність, як правило, передбачає вчинення особою тотожних діянь.

Учасник може бути виключений на підставі рішення загальних зборів учасників, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більше ніж 50 % загальної кількості голосів учасників товариства. До того ж учасник, якого виключають (його представник) у голосуванні участі не бере.

На сьогодні спори, пов’язані з виключенням учасника з товариства є однією з найбільш поширених категорій корпоративних спорів.

При вирішенні цієї категорії спорів суди повинні з’ясувати всі обставини, пов’язані з виключенням учасника з товариства, дати оцінку його поведінці, встановити наявність негативних для товариства наслідків у зв’язку з діями (бездіяльністю) учасника. Якщо негативні наслідки ще не настали, потрібно правильно визначити вірогідність їх настання. Необхідно визначити причинний зв’язок між діями (бездіяльністю) учасника товариства та негативними наслідками для товариства, а також з’ ясувати мотиви поведінки учасника, форму вини тощо.

Так, у постанові Вищого господарського суду України від 21.03.06 у справі за позовом ВАТ «Луган- ськдрук» до ТОВ «Редакція газети «Земля кормилица» про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Редакція газети «Земля кормилица» від 20.04.05 у частині виключення ВАТ «Луганськд- рук» зі складу учасників, якою постанову Луганського апеляційного господарського суду від 15.11.05 у справі № 15/364пн Господарського суду Луганської області залишено без змін, вказано таке.

Приписи ст. 64 Закону № 1576-ХІІ чітко визначають підстави виключення учасника зі складу товариства, а саме: систематичне невиконання або неналежне виконання обов’язків та перешкоджання своїми діями досягненню цілей товариства. Разом із тим, як встановлено господарським судом апеляційної інстанції та вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, у ньому не зазначено, невиконання яких конкретно обов’язків зумовило рішення про виключення ВАТ «Луганськдрук» зі складу учасників товариства, у чому полягала систематичність їх невиконання, якими саме діями ВАТ «Лугансь- кдрук» перешкоджало досягненню цілей товариства.

Якщо учасник виключений з товариства через перешкоджання своїми діями досягненню цілей товариства, слід довести, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою.

Господарський суд Харківської області у рішенні від 03.05.07 у справі за позовом Л. до СП «Торговий будинок «Олександра» в формі ТОВ, В. про поновлення корпоративних прав обґрунтовано зробив висновок про те, що, оскільки відповідачі не надали доказів в обґрунтування того, що позивач систематично не виконувала або неналежно виконувала обов’язки, або перешкоджала своїми діями досягненню цілей товариства, позовні вимоги задовольнити, визнати недійсним рішення загальних зборів засновників СП «Торговий будинок «Олександра» в формі ТОВ, про виключення позивача зі складу засновників товариства обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Цивільний кодекс України регулює порядок звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами. Таке звернення допускається лише у разі недостатності в особи іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділенню відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред’явлення вимог кредиторами.

Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь у товаристві.

До того ж необхідно зменшити розмір статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю.

Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю передбачає внесення змін до статуту товариства, що пов’язані зі зменшенням розміру статутного капіталу та зміною складу учасників, та їх державну реєстрацію.

<< | >>
Источник: Мельник О.О.. Корпоративне право: Навчальний посібник. 2009

Еще по теме § 3. Порядок зміни складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю:

  1. § 3. Порядок зміни складу учасників товариства з додатковою відповідальністю
  2. Порядок виходу із складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю
  3. Вибуття із складу учасників товариства з обмеженою відповідальність в зв'язку зі смертю
  4. § 3. Порядок зміни складу учасників повного товариства
  5. Порядок відчуження частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю
  6. § 1. Поняття товариства з обмеженою відповідальністю
  7. Товариство з обмеженою відповідальністю
  8. § 4. Зміна складу учасників командитного товариства
  9. Товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю
  10. § 4. Управління товариством з обмеженою відповідальністю
  11. § 2. Загальні засади створення і припинення товариств з обмеженою відповідальністю