§ 2. Загальні засади створення і припинення товариств з обмеженою відповідальністю

Товариство з обмеженою відповідальністю може бути засновано як однією, так і кількома особами. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється законом і становить десять осіб.

Чинне законодавство встановлює ряд обмежень щодо участі в товаристві з обмеженою відповідальністю. Так, товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа. Особа може бути єдиним учасником лише в одному товаристві з обмеженою відповідальністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю може бути засноване кількома особами. Ці особи у разі потреби визначити взаємовідносини між собою щодо створення товариства укладають договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю. Зазначимо, що договір про заснування укладається за бажанням засновників.

Слід звернути увагу на те, що досить часто договір про заснування товариства помилково ототожнюють із засновницьким договором. Договір про заснування товариства, на відміну від засновницького договору, не є установчим документом і його не обов’язково подавати при державній реєстрації товариства.

Договір про заснування встановлює порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови. Він укладається у письмовій формі.

Єдиним установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю, на підставі якого воно діє, є статут. При оформленні статуту товариства з обмеженою відповідальністю слід пам’ятати, що закон ставить ряд вимог щодо змісту цього документа.

Аналіз положень Цивільного та Господарського кодексів України, Закону про господарські товариства дає змогу дійти висновку про те, що статут товариства з обмеженою відповідальністю має містити відомості про:

— найменування товариства;

— вид товариства;

— предмет і мета (цілі) діяльності товариства;

— склад засновників та учасників;

— розмір статутного капіталу товариства;

— розмір часток кожного учасника;

— розмір, склад та порядок внесення вкладів учасниками;

— розмір і порядок формування резервного фонду;

— порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі товариства;

— органи управління товариством;

— компетенція органів управління товариством;

— порядок прийняття рішень органами управління товариством, враховуючи перелік питань, за якими необхідна кваліфікована більшість голосів;

— порядок вступу до товариства та виходу з нього;

— розподіл прибутків та збитків;

— порядок внесення змін до установчих документів;

— умови його реорганізації та ліквідації.

Статут може містити також відомості щодо інших умов діяльності товариства, які не суперечать закону.

Статут як установчий документ має бути викладений державною мовою. Водночас статут може бути викладений одночасно кількома мовами — українською та однією чи кількома іноземними.

При оформленні статуту слід керуватися положеннями ст. 8 Закону про державну реєстрацію, згідно з якою «установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками), якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Підписи засновників (учасників) на установчих документах повинні бути нотаріально посвідчені. У випадках, які передбачені законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади».

Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

Зазначимо, що відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) повного товариства.

Для забезпечення належного функціонування товариства з обмеженою відповідальністю в ньому створюється статутний капітал. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників. Відповідно до статутного капіталу визначається мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Розмір статутного капіталу товариства не може бути меншим за розміру, встановлений законом (на сьогодні — не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, з огляду на ставку мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства).

Учасники можуть внести як вклад до статутного капіталу товариства гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю не може звільнятися від обов’язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю може формуватися як одноразово, так і поетапно. Так, відповідно до вимог закону, до моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю його учасники повинні сплатити не менше 50 % від суми своїх вкладів до статутного капіталу товариства. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства.

Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.

Слід звернути увагу на ряд практичних проблем, які можуть виникнути при формуванні мінімального розміру статутного капіталу у передбачений законом спосіб. Невиконання хоча б одним із засновників свого обов’язку щодо сплати свого вкладу до статутного капіталу в повному обсязі автоматично призводитиме до ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю.

Тому доцільно визначити в статуті товариства такий порядок внесення вкладів, який би унеможливив ліквідацію товариства з зазначених причин.

Згідно з ч. 3 ст. 144 ЦК України «до моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю його учасники повинні сплатити не менше ніж п’ятдесят відсотків суми своїх вкладів». Ураховуючи це положення закону, статут товариства може покладати на учасників обов’язок внести свої вклади повністю до моменту державної реєстрації.

Другий можливий варіант — покладення на учасників обов’язку повністю внести свій вклад до статутного капіталу протягом строку, який би дозволив при невиконанні учасником свого обов’язку виключити його з товариства та прийняти нового добросовісного учасника (наприклад, 9—10 місяців із моменту державної реєстрації товариства).

Товариство зобов’язане визначати вартість своїх чистих активів після закінчення другого чи кожного наступного фінансового року. Якщо після закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства виявиться меншою від статутного капіталу:

— товариство зобов’язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку, або;

— учасники мають прийняти рішення про внесення додаткових вкладів.

Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації.

Розмір статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю може змінюватися (зменшуватися та збільшуватися).

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 145 ЦК України прийняття рішення про зміну розміру статутного капіталу товариства належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після повідомлення в порядку, встановленому законом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов’язань товариства та відшкодування їм збитків.

Рішення товариства з обмеженою відповідальністю про зменшення його статутного (складеного) капіталу набуває чинності не раніше ніж через 3 місяці після державної реєстрації і публікації про це у встановленому порядку.

Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства.

Внесення додаткових вкладів здійснюється на підставі відповідного рішення загальних зборів учасників товариства, які вправі самостійно визначати розмір, форму і порядок внесення учасниками додаткових вкладів (п. »а» ч. 1 ст. 59 Закону про господарські товариства).

При визначенні форм додаткових вкладів загальним зборам учасників слід враховувати вимоги ч. 3 ст. 86 ГК України, згідно з якою забороняється використовувати для формування статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.

На відміну від акціонерного товариства, яке випускає акції, товариство з обмеженою відповідальністю видає своїм учасникам свідоцтво, яке не є цінним папером, а лише засвідчує внесення учасником внеску до статутного капіталу товариства. Слід зазначити, що свідоцтво товариства видається учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад.

На покриття непередбачених збитків за всіма статтями активів та позабалансовими зобов’язаннями товариство зобов’язано формувати резервний фонд.

Розмір резервного фонду товариства з обмеженою відповідальністю визначається у статуті товариства, але не може бути меншим ніж 25 % статутного капіталу.

Джерелом формування резервного фонду є відрахування з прибутку товариства, що направляються до фонду в порядку, передбаченому чинним законодавством та статутом товариства.

Відрахування до резервного фонду здійснюються з чистого прибутку звітного року, що залишається у розпорядженні товариства після сплати податків та інших обов’язкових платежів.

Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду передбачається установчими документами товариства, але не може бути меншим 5 % суми чистого прибутку.

Відрахування до резервного фонду від чистого прибутку звітного року здійснюються після затвердження загальними зборами учасників товариства річного бухгалтерського звіту та прийняття рішення щодо розподілу прибутку.

У товаристві з обмеженою відповідальністю за рішенням загальних зборів учасників можуть створюватися інші фонди.

Процедура створення товариства з обмеженою відповідальністю складається з підготовчого етапу та етапу державної реєстрації.

На підготовчому етапі слід:

а) визначити коло учасників товариства;

б) визначити найменування товариства;

в) зарезервувати найменування товариства (проводиться за бажанням учасників). Засновник (засновники) товариства мають право зарезервувати найменування повного товариства строком на два місяці;

г) розробити статут товариства;

д) провести загальні збори учасників товариства, затвердити статут, прийняти рішення про призначення директора, оцінку майнових вкладів учасників тощо;

е) засвідчити справжність підписів учасників на статуті товариства;

ж) повністю або частково сформувати статутний капітал товариства.

Другим, обов’ язковим, етапом заснування товариства з обмеженою відповідальністю, є його державна реєстрація.

Державна реєстрація товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється за загальними правилами державної реєстрації господарських товариств.

Припинення товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством для припинення юридичних осіб із урахуванням певних особливостей, встановлених чинним законодавством.

Процедура припинення товариства з обмеженою відповідальністю передбачена ЦК України, Законом про господарські товариства, Законом про державну реєстрацію, Законом про банкрутство та іншими нормативно-правовими актами.

Товариство з обмеженою відповідальністю може бути ліквідоване за рішенням загальних зборів його учасників, у тому числі у зв’язку зі спливом строку, на який товариство було створене, а також за рішенням суду — у випадках, встановлених законом.

Цивільний кодекс України встановлює, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам- правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю може припинитися внаслідок правонаступництва (реорганізації шляхом злиття, приєднання, поділу чи перетворення) або ліквідації.

Зазначимо, що при реорганізації шляхом злиття, приєднання, поділу чи перетворення всі права та обов’язки товариства-правопопередника переходять до правонаступника/ів, тоді як при ліквідації права та обов’язки товариства з обмеженою відповідальністю припиняються. Відрізняються згадані способи припинення також тим, що при ліквідації майно товариства, яке залишилося після задоволення вимог кредиторів, розподіляється між учасниками господарського товариства, тоді як при злитті, приєднанні, поділі та перетворенні все майно това- риства-правопопередника переходить до правонаступника.

Товариство з обмеженою відповідальністю може бути перетворене в акціонерне товариство чи у виробничий кооператив.

Товариство з обмеженою відповідальністю є таким, що припинилося, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про його припинення.