<<
>>

Судова практика та її значення у нормативному регулюванні

Судова практика, як і судовий прецедент, складається завдяки діяльності суддів при вирішенні судових справ. Незважаючи на спільне коріння, судова практика як джерело права має певні відмінності від розглянутого судового прецеденту.

Останній, як правило, створює нову норму для заповнення прогалини в існуючих джерелах права, або для подолання правової колізії, і суд в такому випадку виступає як право- творець.

Судова практика як джерело права, за деякими винятками, на відміну від прецеденту, не має ознаки «зразка» для вирішення аналогічної справи. Судова практика формується на підставі традиції застосування вже існуючих норм права, виробляючи при цьому прийоми, способи вирішення юридичних справ, на які можуть або повинні орієнтуватися як судді, так і учасники судового процесу. Так, наприклад, вітчизняне процесуальне законодавство передбачає як підставу оскарження рішення касаційної інстанції до Верховного Суду України у разі неоднакового застосування судом або судами одних і тих самих норм матеріального, процесуального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. Таким чином, єдина практика застосування вищими судами норм права в однорідних відносинах є орієнтиром як для цих судів, так і для всіх інших судів у подібних випадках. Ще одним аргументом того, що судова практика є джерелом права, є видання різноманітних збірок, довідників судової практики, в тому числі створення і функціонування електронних пошукових систем з судової практики, якими користуються юристи.

Але крім орієнтаційної чи довідкової ролі судова практика також може бути допоміжним джерелом права у зв'язці з основними джерелами. В Україні це стосується, зокрема, рішень Конституційного суду України, яким визнані неконституційними деякі нормативно-правові акти або їх частини. Такі рішення будуть вважатися джерелом права до моменту внесення відповідних змін або прийняття нового нормативно-правового акта. Крім того, раніше зверталася увага на практику Європейського суду з прав людини, яка буде виконувати допоміжну функцію, кореспондуючись з основним джерелом права - Конвенцією.

Іншим прикладом є практика Верховного Суду України, яка відповідно до вимог процесуальних кодексів України є обов'язковою для застосування нижчими судами при вирішенні подібних судових справ. Ії обов'язковість для суду обмежується виключно випадком розгляду аналогічної справи, для вирішення якої вони мають керуватись практикою Верховного Суду як допоміжним джерелом поряд з основними джерелами права. Якщо ж за своїми характеристиками справа має певні відмінності від раніше розглянутої, зовні аналогічної, справи Верховного Суду, суд нижчої інстанції має аргументувати незастосування рішення Верховного Суду. Сліпе слідування рішенням Верховного Суду за будь-яких обставин суперечить принципу незалежності суду.

Також треба звернути увагу на так звану позапроцесуальну судову практику - видання судовими органами різних роз'яснень, узагальнень тощо. Всупереч поширеній думці вона не може вважатися джерелом права. Як правило, в цих документах міститься бачення суддів щодо алгоритмів застосування тих чи інших норм права в типізованих ситуаціях. Така практика виконує здебільшого інформативно-орієнта- ційну функцію.

9.8.

<< | >>
Источник: М.І. Козюбра та інші. Загальна теорія права: Підручник / За заг. ред. М.І. Козюбри. - К.,2015. - 392 с.. 2015

Еще по теме Судова практика та її значення у нормативному регулюванні:

  1. є) Судова практика 1) Установчий характер судового рішення
  2. III. Деятельность судов по обеспечению единствасудебной практики
  3. §1. Поняття, значення і види судових експертиз
  4. Анализ нормативно-правового регулирования и правоприменительной практики,
  5. 1. Понятие, значение и виды систематизации нормативно – правовых актов.
  6. 1. Значение римского права состоит в его влиянии на развитие юридической науки и практики.
  7. Приложение Нормативное постановление № 1 Верховного Суда республики Казахстан «О практике рассмотрения судами уголовных дел о преступлениях, связанных с коррупцией»
  8. § 2. Процесуальні та організаційні питання призначення судових експертиз. Система судово-експертних установ в Україні
  9. Статья 491. Иммунитет иностранного государства по спорам, связанным с эксплуатацией морских судов и судов внутреннего плавания
  10. Нормативно-правовые акты и акты судебной практики
  11. ИСПОЛНЕНИЕ РЕШЕНИЙ ИНОСТРАННЫХ СУДОВ И АРБИТРАЖЕЙ В РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ И СУДОВ РОССИИ ЗА РУБЕЖОМ
  12. § 4. Признание и исполнение решений иностранных судов и иностранных третейских судов (арбитражей)
  13. Значительная доля споров, находящихся на рассмотрении судов общей юрисдикции и арбитражных судов, приходится на споры, связанные с применением банковского законодательства, которые можно объединить в следующие группы:
  14. 5.4. Судовий контроль за публічною адміністрацією та його моделі 5.4.1. Загальний огляд систем судового контролю за публічною адміністрацією
  15. Для каких нормативных регуляторов характерны общеобязательная нормативность и формальная определенность?
  16. Список использованной литературы Нормативно-правовые и локальные нормативные акты