Розділ 16. ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ
Правові відносини — це суспільні відносини, які виникають і здійснюються на основі правових норм і охороняються державою; учасники цих відносин пов'язані взаємними правами та обов'язками.
Юридичний зміст правових відносин — це взаємозв'язок між зафіксованими в нормах права суб'єктивними правами та юридичними обов'язками учасників правовідносин.
Суб'єктивне право — це передбачені для уповноваженого учасника правових відносин вид і міра можливої або дозволеної поведінки, забезпечена відповідними юридичними обов'язками зобов'язаних осіб.
Юридичний обов'язок — це передбачені для зобов'язаного суб'єкта правових відносин і забезпечені можливістю державного примусу вид і міра необхідної поведінки в інтересах уповноваженої особи, яка має відповідні суб'єктивні права.
Регулятивні правові відносини — це правові відносини, в яких поведінка суб'єктів повністю відповідає нормам права.
Охоронні правові відносини — це правові відносини, які виникають з факту неправомірної поведінки як негативна реакція держави на правопорушення у формі державного примусу.
Відносні правові відносини — це правові відносини, в яких точно визначені уповноважена і зобов'язана сторони, їх права і обов'язки.
Абсолютні правові відносини — це правові відносини, в яких визначена лише одна сторона — уповноважена, а всі інші ("усякий і кожний") зобов'язані не порушувати суб'єктивного права цієї особи.
Загальнорегулятивні правові відносини — це правові відносини, які виникають на основі норм Конституції і є базовими, вихідними для галузевих правовідносин; є постійними або тривалими; опосередковують найважливіші, основоположні суспільні відносини; виражають загальне правове становище (статус) суб'єктів.
102
Матеріальні правові відносини — це правові відносини, які виникають на основі норм матеріального права і регулюють суспільні відносини безпосередньо.
Процесуальні правовідносини — це правові відносини, які виникають на основі норм процесуального права, мають організаційний характер і передбачають процедуру реалізації прав та обов'язків суб'єктів.
Односторонні правові відносини — це правові відносини, в яких кожна сторона має або лише права, або лише обов'язки.
Двосторонні правові відносини — це правові відносини, в яких кожна сторона має і права, і обов'язки.
Суб'єкти правовідносин — це учасники правовідносин — індивіди або організації, які мають суб'єктивні права і виконують юридичні обов'язки на основі правових норм. Суб'єкти правовідносин можуть бути індивідуальні і колективні.
• Індивідуальні суб'єкти (фізичні особи) поділяються на такі групи: громадяни, іноземці, особи без громадянства і особи з подвійним громадянством.
• Колективними суб'єктами (юридичними особами) є дер жава, державні органи і установи, громадські об'єднан ня, адміністративно-територіальні одиниці та їх населен ня, виборчі округи, релігійні організації, промислові, зарубіжні підприємства та ін.
Правосуб'єктність — це передбачена нормами права юридична властивість учасників правових відносин. Вона складається з правоздатності та дієздатності. У деяких випадках до правосуб'єктності входить деліктоздатність.
Правоздатність — це визнана державою загальна (абстрактна) можливість індивіда мати передбачені законом права і обов'язки, здатність бути їх носієм. Це не фактична здатність реалізовувати права і обов'язки на практиці, а принципова потенційна здатність суб'єкта мати їх (у цей момент або в майбутньому).
Усі громадяни незалежно від віку і стану здоров'я наділені правоздатністю. Правоздатність однакова для всіх. Вона виникає з моменту народження і припиняється зі смертю; гарантована державою і має універсальний характер.103
Дієздатність — це юридична здатність індивіда власними діями набувати права і обов'язки, самостійно реалізовувати їх, нести за них відповідальність і керувати власними вчинками. Дієздатність передбачає здатність розпоряджатись правами і виконувати обов'язки. Наявність дієздатності свідчить про те, що громадянин здатний вчиняти дії, які породжують юридичні наслідки. Повністю дієздатна особа — це повнолітня особа, яка є психічно здоровою і розумово повноцінною, тобто такою, що усвідомлює значення своїх дій і несе за них відповідальність .
Деліктоздатність — це юридична здатність індивіда нести юридичну відповідальність за скоєні правопорушення.
Правосуб'єктність юридичних осіб — це сукупність їх прав і обов'язків, наданих для виконання відповідних функцій згідно з цілями і завданнями організації й зафіксованих в установчих документах. У організацій правосуб'єктність єдина, виникає з моменту державної реєстрації і має спеціальний характер.
Об'єкти правовідносин — це матеріальні або нематеріальні блага, на використання або охорону яких спрямовані суб'єктивні права та юридичні обов'язки учасників правових відносин. Розрізняють такі об'єкти правовідносин:
• матеріальні — предмети матеріального світу, створені природою або людиною;
• нематеріальні особисті блага — життя, честь і гідність, здоров'я, недоторканність, безпека;
• продукти духовної та інтелектуальної творчості;
• дії суб'єктів;
• цінні папери, офіційні документи — паспорти, дипломи, сертифікати, гроші, лотерейні білети.
Юридичні факти — це конкретні життєві обставини, з якими норма права пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. Юридичні факти класифікують за такими критеріями:
• за юридичними наслідками — правоутворюючі (зумов люють виникнення правовідносин), правозмінюючі (змі нюють зміст правовідносин), правоприпиняючі (зумовлю ють припинення правовідносин);
104
• за складом — прості (коли одного факту достатньо для настання юридичних наслідків) і складні (коли необхід но кілька фактів);
• за тривалістю — одноактні та тривалі;
• за відношенням до волі суб'єкта правовідносин — події (настання цих юридичних фактів не залежить від волі суб'єкта) і діяння, які поділяються на дії та бездіяль ність;
• за характером правової поведінки — правомірні та непра вомірні.
Презумпція — це припущення про наявність або відсутність певних фактів, яке спирається на зв'язок між фактами, що припускаються, і фактами, що існують, і це підтверджується життєвим досвідом. Презумпція є не достовірним фактом, а таким, що припускається з великою часткою ймовірності й застосовується в юридичній практиці як засіб, що полегшує досягнення істини у вирішенні справи.
Еще по теме Розділ 16. ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ:
- Розділ 16. ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ
- Правові відносини
- §5. Правові відносини між батьками і дітьми
- Розділ 23. ПРАВОВІ СИСТЕМИ СУЧАСНОСТІ
- Розділ 23. ПРАВОВІ СИСТЕМИ СУЧАСНОСТІ
- Розділ 18. ПОВЕДІНКА ОСОБИ У ПРАВОВІЙ СФЕРІ
- Розділ 18.ПОВЕДІНКА ОСОБИ У ПРАВОВІЙ СФЕРІ
- Поняття державно-правових відносин. Об'єкти і суб'єкти державно-правових відносин.
- Види суб’єктів корпоративних відносин. Інтереси суб’єктів корпоративних відносин. Теорія інтересу Ієрінга.
- Правові норми як предмет правознавства
- § 2. Законодавче регулювання кооперативних відносин
- Стаття 5. Застосування Законів, що регулюють трудові відносини публічних службовців
- § 2. Трансформація відносин власності
- До розділу 4: Кодекс адміністративного провадження Республіки Польща1 ЧАСТИНА І. Загальні правила Розділ 1. Сфера дії