§ 2. Законодавче регулювання кооперативних відносин

а) право громадян на об'єднання в кооперативи та їх об'єднан­ня;

б) добровільне членство (індивідуальне і колективне) в коопе­ративі та права і обов'язки його членів;

в) структурна побудова кооперації та її органи управління;

г) відносини власності кооперативів, їх об'єднань та їх правова охорона;

д) господарська та інша діяльність кооперації;

є) міжнародні зв'язки та зовнішньоекономічна діяльність;

ж) припинення діяльності кооперативних організацій.

Врегулюванням цих та інших кооперативних відносин держава забезпечує досягнути єдиного, безперервно діючого економічного порядку в державі, підпорядкувати діяльність кооперативів та їх об'єднань загальним і однаковим умовам, продиктованим вимога­ми спільної діяльності в галузі сільського господарства, інших галузях економіки, в сфері споживання, сервісного обслуговування, соціального життя громадян, які об'єдналися в кооперативи.

2. У законодавчому регулюванні кооперативних відносин при авторитарному режимі на перший план виступали заборона, юри­дична відповідальність, інші примусові державно-владні засоби впливу.

Після утворення Української держави в законодавчому регу­люванні кооперативних відносин розширені демократичні засади розвитку і управління, зокрема дозволи. Саме дозволи, шо містять­ся в правових нормах, дають можливість закріпити необхідне пра­вове становище кооперативів та їх спілок і гарантувати реальність їх прав. Щодо позитивних зобов'язань, то оскільки їх реалізація відбувається через діяльність кооперативних організацій та їх орга­нів, вони опосередковуються через правові дозволи. Правомочності кооперативних органів щодо управління кооперативними організа­ціями закріплюються внутрікооперативними правовими нормами і делегуванням прав кооперативами їх об'єднанням.