<<
>>

Розділ 15. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА

Система законодавства — це сукупність діючих у державі нормативно-правових актів, в яких відбиваються внутрішні змістовні та структурні характеристики права і яким прита­манні єдність і внутрішня узгодженість.

Система законодавст­ва складається в результаті закріплення правових норм у нор­мативно-правових актах і систематизації цих актів.

Горизонтальна (галузева) будова системи законодавства —

це структура системи законодавства, зумовлена предметом пра­вового регулювання — фактичними суспільними відносинами, на основі яких виокремлюються галузі системи законодавства, що відповідають галузям системи права (конституційне пра­во — конституційне законодавство, трудове право — трудове законодавство, цивільне процесуальне право — цивільне про­цесуальне законодавство та ін.).

Вертикальна (ієрархічна) будова системи законодавства —

це структура системи законодавства, побудована на юридичній силі нормативно-правових актів, зумовлена ієрархією органів державної влади, які приймають відповідні нормативно-право­ві акти. Найвищу юридичну силу має Конституція, прийнята парламентом або в результаті референдуму. На її основі прий­маються нормативно-правові акти парламенту (закони, кодек­си). Наступними за юридичною силою є укази і нормативні розпорядження Президента, постанови уряду, нормативні рі­шення центральних і місцевих органів виконавчої влади.

Федеративна будова системи законодавства — це структу­ра системи законодавства, зумовлена федеративною формою державного устрою, у межах якої розрізняють два рівні систе­ми нормативно-правових актів: федеральне законодавство і за­конодавство суб'єктів федерації.

Комплексна будова системи законодавства — це структура системи законодавства, яка зумовлена існуванням у системі законодавства комплексних утворень, що складаються на осно­ві певного об'єкта правового регулювання і особливостей дер­жавного управління в цій сфері. До таких утворень належать природоохоронне, транспортне, господарське законодавство.

98

Чинність нормативно-правових актів — це дія нормативно-правових актів, обмежена часом, простором і колом осіб.

Дія нормативно-правового акта в часі — це його регулятив­ний вплив на суспільні відносини з моменту набрання чиннос­ті до припинення, тобто на відносини, що були в період від введення акта в дію до втрати ним чинності.

• Нормативно-правові акти набирають чинності одним з та­ ких способів: у результаті вказівки в тексті нормативно­ го акта на календарну дату, з якої юридичний документ набирає сили; у результаті вказівки на інші обставини, з якими пов'язане набуття документом законної сили; у результаті застосування загальних правил — після закін­ чення певного передбаченого законом терміну з дня їх офіційного оприлюднення.

• Припинення дії нормативного акта відбувається в резуль­ таті: закінчення терміну, на який було прийнято юридичний документ; оголошення про втрату норматив­ ним актом юридичної чинності (пряма вказівка на скасу­ вання, що може міститись у спеціальному акті); прий­ няття уповноваженим органом нового юридичного нормативного документа рівної або вищої юридичної сили, що регулює це саме коло суспільних відносин; за­ старіння юридичного документа у зв'язку зі зникненням обставин, що підлягали регулюванню.

• Нормативно-правовий акт не має зворотної сили, діє тіль­ ки відносно обставин і випадків, що виникли після вве­ дення його в дію. Винятком є кримінальне законодавство, в якому діє правило "Кримінальний закон має зворотну силу, якщо він пом'якшує або усуває караність діяння".

Дія нормативно-правових актів у просторі — це територі­альні обмеження чинності нормативно-правових актів, коли вони застосовуються на території, на яку поширюється сувере­нітет держави або компетенція відповідних органів. Акти ви­щих органів державної влади поширюються на всю територію держави, акти місцевих органів влади — на території відпові­дних адміністративних одиниць.

Територія держави — це суша, у тому числі надра і конти­нентальний шельф, територіальні води (12 морських миль),

99

повітряний простір у межах державних кордонів. До території держави прирівнюються морські, річкові й повітряні судна, що перебувають під прапором держави. За правилами міжнародно­го права військові судна прирівнюються до території держави без винятків, а цивільні морські й повітряні судна — у водах і повітряному просторі своєї держави, відкритому морі й повіт­ряному просторі.

Принцип екстериторіальності дії нормативно-правових актів

— це юридична фікція, відповідно до якої певні частини тери­торії держави (будинки зарубіжних посольств, місій, їх транс­портні засоби), а також дипломатичні представники зарубіж­них держав визнаються такими, що не знаходяться на території держави, де вони реально перебувають, а юридично вважаються такими, що перебувають на території тієї держави, чиє посольство міститься в цьому будинку або чиїми представ­никами вони є. На них поширюється дія нормативно-правових актів держави, яку вони представляють. На засадах взаємності території посольств в зарубіжних державах вважаються терито­ріями відповідних держав. Будь-які зазіхання на будинок по­сольства прирівнюються до зазіхань на територію держави і вважаються порушенням норм міжнародного права.

Дія нормативно-правових актів за колом осіб зумовлена та­кою обставиною: громадяни, особи без громадянства, іноземці та юридичні особи, що перебувають на території певної держа­ви, підпадають під сферу дії законодавства цієї держави. Про­те дія багатьох нормативно-правових актів поширюється лише на певні категорії населення. Зокрема, до дипломатичних представників зарубіжних держав нормативно-правові акти мають обмежену чинність.

Систематизація нормативно-правових актів — це діяль­ність спеціально уповноважених суб'єктів, пов'язана з об'єд­нанням нормативно-правових актів в єдину, внутрішньо зла­годжену систему.

Облік нормативно-правових актів — це форма їх системати­зації, яка передбачає збирання державними органами, держав­ними і недержавними підприємствами, фірмами й іншими установами та організаціями діючих нормативних актів, їх об­робку і розміщення за певною системою, зберігання, а також

100

видачу довідок для заінтересованих органів, установ, окремих осіб. Існують такі види обліку, як журнальний, картотечний, автоматизований, а також ведення контрольних текстів.

Інкорпорація — це форма систематизації нормативно-право­вих актів, яка передбачає поєднання нормативно-правових ак­тів у різноманітні збірники у хронологічному, алфавітному, системно-предметному або іншому порядку. Інкорпорація поді­ляється на офіційну, офіціозну (напівофіційну) і неофіційну.

• Офіційна інкорпорація здійснюється від імені й за дору­ ченням правотворчого органу.

• Офіціозна (напівофіційна) інкорпорація — це видання збірок і збірників законодавства з доручення правотвор­ чого органу (органів) спеціально уповноваженими органа­ ми, причому правотворчий орган офіційно не затверджує такий збірник, і тому тексти вміщених у ньому актів не набувають офіційного характеру.

• Неофіційна інкорпорація здійснюється відомствами, ор­ ганізаціями, державними або приватними видавництва­ ми, науковими установами, фірмами, окремими особами, що не мають спеціальних повноважень. Неофіційні збір­ ники законодавства не є джерелом права.

Консолідація — це форма систематизації законодавства у результаті підготовки і прийняття укрупнених нормативно-правових актів на основі об'єднання норм розрізнених актів, виданих з одного питання.

Кодифікація — це форма систематизації законодавства, по­кликана усунути суперечності між правовими нормами, за якої відбуваються підготовка і прийняття нових нормативно-право­вих актів (кодексів), які містять як норми колишніх актів, що виправдали себе, так і нові нормативні розпорядження.

<< | >>
Источник: О. В. Бабкіна, К. Г. Волинка. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА У СХЕМАХ І ВИЗНАЧЕННЯХ. 2004

Еще по теме Розділ 15. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА:

  1. Розділ 15. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА
  2. МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ. ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ З ПИТАНЬ АДАПТАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА.. ПРАВО КОМПАНІЙ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДПОВІДНОСТІ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ACQUIS COMMUNAUTAIRE ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ. © Державний департамент з питань адаптації законодавства., 2009
  3. ІІ. ЗАКОНОДАВСТВО ЄС, СПРЯМОВАНЕ НА ГАРМОНІЗАЦІЮ ПРАВА КОМПАНІЙ, ТА ВІДПОВІДНІСТЬ ЙОМУ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
  4. РОЗДІЛ V ПРИНЦИПИ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ Глава 1. Відповідність законодавства України принципам корпоративного управління
  5. Розділ 14. СИСТЕМА ПРАВА
  6. Розділ 14. СИСТЕМА ПРАВА
  7. Розділ 23. ПРАВОВІ СИСТЕМИ СУЧАСНОСТІ
  8. Розділ 23. ПРАВОВІ СИСТЕМИ СУЧАСНОСТІ
  9. Розділ 8 СИСТЕМА ПРАВА
  10. Розділ 10 СИСТЕМА НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ
  11. б) Законодавство і звичай
  12. 6.4.5 Відповідальність за порушення податкового законодавства
  13. 5.4 Законодавство про фінансовий моніторинг
  14. Законодавство України