Розділ 12. НОРМИ ПРАВА

Соціальні норми — це певні стандарти, зразки поведінки учасників соціального спілкування, що відображають рівень економічного, соціально-політичного і духовного розвитку су­спільства.

• Норми моралі — це соціальні норми, що регулюють по­ ведінку людей шляхом її оцінки відповідно до категорій добра й зла, справедливості, гідності, милосердя і спря­ мовані на формування загальних принципів, внутрішніх переконань та установок бажаної поведінки.

• Норми звичаїв — це правила поведінки, що складались у результаті багаторазового повторення певних дій, ста­ ли звичкою та передаються з покоління в покоління в ус­ ній формі.

• Релігійні норми — це правила поведінки, що поширю­ ються на представників тих або інших напрямів віроспо­ відання і містяться в релігійних джерелах.

• Корпоративні норми — це правила поведінки громадсь­ ких організацій, рухів, об'єднань, асоціацій та інших утворень недержавного характеру, що містяться у відпо­ відних статутах, програмах, інших документах, регламентують їх функції, права й обов'язки, умови вступу і виходу з них.

• Політичні норми — це правила поведінки суб'єктів політики, учасників політичного процесу, політичних відносин, які містяться в політичних маніфестах, програ­ мах, рішеннях, заявах, деклараціях, статутах політич­ них партій і рухів.

• Економічні норми — це правила, що регулюють відноси­ ни між галузями промисловості, сільського господарства, торгівлі, а також грошово-фінансову систему, діяльність банків, бірж у сфері господарського життя суспільства.

Норма права — це загальнообов'язкове формально визначене правило соціально значущої поведінки, встановлене або санк­ціоноване державою, спрямоване на регулювання суспільних від-

85

носин за допомогою закріплення прав і обов'язків їх учасників та забезпечене можливістю застосування державного примусу.

Структура правової норми — це внутрішня будова, ідеаль­на логічна конструкція правової норми, що характеризується єдністю і взаємозв'язком трьох складових: гіпотези, диспози­ції і санкції.

Гіпотеза — це частина правової норми, яка вказує на кон­кретні життєві обставини (умови), за наявності або відсутності яких реалізується ця норма.

• Проста гіпотеза припускає одну умову, через яку реалі­ зується юридична норма.

• Складна гіпотеза пов'язує дію норми з наявністю двох або більше умов.

• Альтернативна гіпотеза передбачає наявність двох або більше умов здійснення правової норми, але для вступу норми права в дію достатньо однієї з перелічених у ній фактичних обставин.

• Абстрактна гіпотеза вказує на умови дії норми, акцен­ тує увагу на їх загальних, родових ознаках.

• Казуальна гіпотеза пов'язує реалізацію юридичної норми з окремими суворо визначеними випадками, які важко або неможливо відобразити за допомогою абстрактної гіпотези.

Диспозиція — це основний елемент правової норми, що мі­стить певне правило поведінки, за яким повинні діяти учасни­ки правових відносини.

• Уповноважнювальні диспозиції надають суб'єктам право здійснювати передбачені в них позитивні дії, визначають певний варіант їх можливої поведінки.

• Зобов'язальні диспозиції покладають на суб'єктів обов'я­ зок здійснення визначених у нормі позитивних дій.

• Заборонні диспозиції містять заборону здійснення визна­ чених у нормі протиправних дій (чи бездіяльності).

• Пряма диспозиція прямо вказує на права й обов'язки су­ б'єктів.

• Альтернативна диспозиція дає можливість учасникам правових відносин варіювати свою поведінку в межах, встановлених нормою.

86

• Бланкетна диспозиція містить правила поведінки в най- загальнішій формі, відсилаючи суб'єкта реалізації до ін­ ших правових норм.

Санкція — це частина правової норми, яка передбачає пев­ні небажані наслідки матеріального, фізичного, психічного та подібного характеру, які настають для особи, що порушила диспозицію цієї норми. Санкції юридичних норм розрізняють­ся насамперед за галузевою ознакою (кримінально-правові, ад­міністративно-правові, дисциплінарні, цивільно-правові та ін.), характером несприятливих для порушника наслідків санкції (правовідновлювальні та каральні) і ступенем визначеності (аб­солютно визначені, відносно визначені, альтернативні).

• Абсолютно визначені санкції точно вказують міру пока­ рання, що повинна бути застосована в разі порушення певної норми.

• Відносно визначені санкції встановлюють нижню і верх­ ню або тільки верхню межу заходу державного впливу на правопорушника.

• Альтернативні санкції надають можливість вибрати з кі­ лькох можливих варіантів заходу державного впливу один, що найбільшою мірою відповідає конкретним об­ ставинам вчиненого правопорушення.

Установчі норми права — це вихідні (відправні) норми права, що визначають основи правового регулювання суспільних відно­син, його цілі, принципи, межі й напрями. До таких правових норм належать норми-начала, що конституційно закріплюють основи економіки і політики, громадянського суспільства і дер­жавного ладу, права і свободи громадян; норми-принципи, що виражають принципи права; визначально-установчі норми, що формулюють цілі й завдання галузей права і правових інститутів. Установчі норми є еталонами, що дають змогу цілі й засоби пра­вового регулювання привести у відповідність до об'єктивних за­кономірностей суспільного розвитку.

Регулятивні норми права безпосередньо спрямовані на регу­лювання суспільних відносин через надання прав і покладан­ня обов'язків на їх учасників. Розрізняють три основних види регулятивних норм: уповноважнювальні, зобов'язальні та забо­ронні.

87

Охоронні норми права встановлюють заходи попередження правопорушень, порядок притягнення до юридичної відповіда­льності, заходи відновлення порушених прав і відшкодування завданих збитків.

Забезпечувальні норми права містять розпорядження, що гарантують здійснення суб'єктивних прав і обов'язків у проце­сі правового регулювання, створюють механізми безперешкод­ної реалізації права. Ці норми містять юридичні гарантії.

Декларативні норми права містять положення програмного характеру, нормативні оголошення і визначають завдання пра­вового регулювання окремих видів суспільних відносин.

Дефінітивні норми права формулюють визначення певних правових понять і категорій.

Колізійні норми права покликані усувати суперечності між правовими розпорядженнями через встановлення пріоритетнос­ті застосування тих або інших нормативних актів у разі виник­нення колізій (суперечностей).

Оперативні норми права встановлюють дати вступу норма­тивного акта в силу, припинення його дії тощо.

Виклад правових норм — це формальне вираження струк­тури правової норми і її змісту у статтях нормативно-правових актів. Розрізняють кілька способів викладу правових норм.

• За характером співвідношення норми права і статті нормативно-правового акта норма права може бути ви­ кладена одним з таких способів: усі елементи норми пра­ ва включаються в одну статтю нормативно-правового акта; елементи норми права викладаються в кількох статтях одного нормативного акта; елементи норми пра­ ва викладаються в кількох статтях різних нормативних актів; в одну статтю нормативного акта включається кілька правових норм.

• За особливостями викладу правових норм у статтях нормативно-правових актів розрізняють прямий, відсиль­ ний і бланкетний способи викладу.

• За ступенем узагальнення розрізняють абстрактний і ка­ зуїстичний способи викладу правових норм.

88

Абстрактний спосіб викладу правових норм характеризуєть­ся узагальненістю, що дає змогу застосовувати викладені в та­кий спосіб норми права до великої кількості подібних випадків.

Казуїстичний спосіб викладу правових норм характеризу­ється деталізацією всіх конкретних підстав реалізації відпові­дних норм права.

Прямий спосіб викладу правових норм — це спосіб, за яко­го правові норми цілком фіксуються у статті нормативного акта.

Відсильний спосіб викладу правових норм полягає в непов­ному викладенні норми права у статті нормативно-правового акта і при цьому робиться посилання на іншу статтю цього ж нормативного акта.

Бланкетний спосіб викладу правових норм полягає в непов­ному викладенні правової норми у статті нормативно-правово­го акта і при цьому робиться посилання на інші нормативні акти.