3) Права юридичної особи

Коли корпорації приписується суб’єктивне право в технічному розумінні слова, себто правомочність засвідчувати через подання позову невиконання якогось обов’язку або, що означає те ж саме, порушення рефлексного права, тоді реалізувати цю правомочність належить через певний, визначений статутом орган.

Зважаючи на те, що правомочність, про яку мова, має реалізуватися в інтересах членів корпорації і що виконання обов’язків, котрі конституюють відповідні рефлексні права, повинна принести, в кінцевому підсумку, користь членам корпорації, приписування може переходити і на цих членів, і тоді можна говорити про колективні права цих членів. I тоді може й майно, що складається з цих прав, достоту як і майно корпорації як юридичної особи, тлумачитись як колективне майно членів корпорації, а примусове виконання судового рішення коштом цього майна, означене як відповідальність корпорації, може вважатися колективною відповідальністю членів корпорації.

Ось чому обов’язки й права, приписувані традиційною юриспруденцією корпорації як юридичній особі, є, як і всі обов’язки та права, обов’язками й правами людей — у тому розумінні, що вони мають своїм змістом поведінку конкретних людей. Вони не повинні приписуватися юридичній особі корпорації як їх носієві — й, зокрема, не тому, що їх не випадає розглядати як обов’язки й права людей, себто членів корпорації, оскільки вони можуть, як уже доведено, бути приписуваними тим членам як колективні обов’язки й права. I все ж таки існує певна різниця між цими обов’язками й правами і тими обов’язками та правами, що, згідно з традиційною теорією, не приписуються корпорації як юридичній особі. Адже вони не такі, як ті колективні обов’язки й права членів, а — на противагу колективним — є індивідуальними обов’язками та правами, і відповідальність за невиконання обов’язків, приписуваних традиційною теорією корпорації, є колективною відповідальністю її членів. A ці відповідають своєю колективною власністю. Звісно, може — але не конче мусить — бути установлена тільки якась така колективна відповідальність членів за невиконання приписуваних корпорації обов’язків. До цієї колективної відповідальності може додаватись — як уже зазначалося — індивідуальна відповідальність корпораційного органу, якому статутом покладено за обов’язок виконувати покладений державним правовим порядком на корпорацію обов’язок; а відповідальність корпорації не повинна обмежуватися колективним майном її членів. A ще ж, на той випадок, коли не вистачає майна корпорації або колективного майна її членів, може бути установлена, аби покрити збитки, спричинені через невиконання приписуваного корпорації обов’язку, й індивідуальна відповідальність її членів — себто відповідальність членів своїм індивідуальним майном. У цьому й полягає різниця між корпораціями з обмеженою та корпораціями з необмеженою відповідальністю.

Приписування корпорації обов’язків, що мають виконуватися певним органом корпорації, і прав, здійснення яких повинно відбуватися через подання позову корпораційним органом, є того самого типу, що й приписування обов’язків, виконувати які належить юридичному заступникові, та прав, здійснення яких повинно відбуватися через подання позову юридичним заступником, недієздатному, котрого той представляє. Різниця тут лише в тому, що приписування у випадку статусу органу відбувається в напрямі корпорації, яку вважають за юридичну особу, а не людських індивідів. Корпораційний орган «представляє» (чи то репрезентує) юридичну особу корпорації. Коли ж визнати, що розглядувані обов’язки й права як колективні обов’язки та права можуть приписуватися членам корпорації, тоді можна корпораційний орган вважати за настановленого статутом заступника членів корпорації. Заснування статуту є правочином, яким оформляються стосунки між органом корпорації та її членами. Дискутоване на всі лади питання різниці між статусом органу й заступанням (членів) є питання приписування. Заступання, як і статус органу, є приписуванням; заступник — це такий індивід, чиї дії й виконувані через ці дії обов’язки та реалізовані через них права приписуються іншому індивідові — органові; чиї дії й виконувані через ці дії обов’язки та реалізовані через них права приписуються корпорації як юридичній особі, читай: стосуються сукупності певного нормативного порядку, що персоніфікується шляхом цього приписування.