e) Юридична особа як допоміжне поняття правознавства

Підсумок дотеперішнього нашого аналізу юридичної особи буде той, що вона, достоту як і так звана фізична особа, є побудовою правознавчої науки. Як така, вона є не більше соціальною дійсністю, ніж — що, втім, і розуміється під нею — креатурою права.

Коли кажуть: правовий порядок наділяє людину правовою персональністю, то це тільки й означає, що правовий порядок робить поведінку людини змістом обов’язків і прав. Саме правознавство формулює єдність цих обов’язків та прав у відмінному від поняття людини понятті фізичної особи, котрим можна послуговуватись як допоміжним поняттям у процесі викладу права, але необхідності в ньому немає, оскільки створений правовим порядком стан речей можна описати й без допомоги цього поняття. Коли кажуть, що правовий порядок наділяє котру-не- будь корпорацію юридичною персональністю, це означає, що правовий порядок установлює обов’язки й права, які своїм змістом мають поведінку людей, котрі є органами й членами конституйованої певним статутом корпорації, та що ці складні обставини справи можна з користю (бо в порівняно простий спосіб) описати за допомогою персоніфікації статуту, який конституює корпорацію. Але ж ця персоніфікація з її результатом — допоміжним поняттям юридичної особи — є продуктом не права, а науки, що його описує. I нічого тут не змінює те, що й законодавець, цей авторитет, котрий творить право, може послуговуватися ним, як і будь-котрим іншим витвореним правничою наукою поняттям. Як ми вже наголошували раніше, можна персоніфікувати будь-котрий нормативний порядок, що регулює поведінку більшості індивідів; можна визначену ним поведінку, виконувані через цю поведінку обов’язки та здійснювані через неї права співвіднести з єдністю цього порядку, приписати сконструйованій у такий спосіб юридичній особі. Коли ж, як це іноді трапляється, встановлюється різниця між спільнотами (об’єднаннями), що мають юридичну особистість, і такими з них, котрі подібної юридичної особистості не мають, то таке встановлення різниці ґрунтується на тому, що вдаються до вужчого поняття юридичної особи й говорять про неї лиш тоді, коли правовий порядок робить особливий припис, наприклад, якщо члени корпорації відповідають тільки своїм колективним майном або ж ним насамперед. Але й подібне вужче поняття юридичної особи є теж конструкцією правознавства, таким собі допоміжним поняттям, до якого можна, але не обов’язково, вдаватися у процесі викладу права. Право створює обов’язки й права, що мають своїм змістом людську поведінку, але не осіб. Достоту як жодна функція права не визнається функцією правознавства, так і жодна функція правничої науки не визнається функцією права.

<< | >>

↑

Источник: ГАНС КЕЛЬЗЕН. ЧИСТЕ ПРАВОЗНАВСТВО 3 додатком: Проблема праведливості. Переклад з німецької Олександра Мокровольського. Київ, 2004. 2004

Еще по теме e) Юридична особа як допоміжне поняття правознавства:

- Комерційне право України - Корпоративне право України - Медичне право України - Теорія держави і права України -