Основні стадії правотворчості

Будь-який процес можна уявити як певні послідовні дії, спрямовані на досягнення певного результату. Правотворчість як процес створення норм права не є винятком і, відповідно, становить собою систему стадій (етапів), на яких відбувається формулювання норми права як правила поведінки та безпосереднє прийняття правового акта, в якому ця норма фіксується.

Правотворчість є частиною більш загального явища правотворення, і певні стадії цих процесів можуть збігатися чи різнитися, залежно від форми права, в якій формулюється відповідний припис. Однак початкова стадія правотворення і правотворчості не збігається. Зародження процесу правотворення відбувається спонтанно, стихійно. Початок правотворчості характеризується усвідомленням потреби у правовому регулюванні суспільних відносин, які існують (хоча б у зародковому стані). Без наявності такої потреби, як і без наявності відповідних відносин, штучно створена норма права буде «мертвонародженою» та не отримає свою суспільну легітимацію.

У подальшому процес правотворчості розгортається у певні стадії, кількість і зміст яких залежить від статусу (компетенції) суб'єктів правотворчості і видів правових актів, які вони приймають.

В узагальненому вигляді основні стадії правотворчості можна уявити як: • виявлення потреби правового регулювання існуючих суспільних відносин;

• прийняття рішення про підготовку проекту нормативно-правового акта та визначення осіб, які будуть готувати проект;

• підготовка проекту нормативно-правового акта, що може включати як написання тексту, так і узгодження його положень із зацікавленими в такому акті особами, органами, проведення розрахунків ефективності, експертиз тощо;

• розгляд проекту нормативно-правового акта суб'єктом правотвор- чості та за необхідності внесення корегувань до тексту;

• прийняття нормативно-правового акта. Ця стадія може мати певні етапи і залежно від виду нормативно-правового акта може включати етап голосування, одноосібного підписання документа або підписання документа декількома посадовими особами (контрасигнації);

• опублікування, доведення до виконавців або тих, кого це стосується, прийнятого нормативно-правового акта.

Як вже вказувалося, зміст і кількість стадій правотворчого процесу залежить від виду правотворчості. Найбільш спрощена процедура може бути застосована до прийняття корпоративних норм юридичними особами. Найбільш складна процедура регламентована щодо прийняття законів про внесення змін до Конституції та прийняття звичайних законів. З огляду на важливість законотворчого процесу він має окреме нормативне закріплення щодо стадій та їхнього змісту як у Конституції, так і в регламентах або інших правових актах, які унормовують діяльність вищого представницького органу держави. Свої відповідні регламенти щодо нормотворчої процедури мають інші органи державної влади - Кабінет Міністрів, Президент, міністерства та інші органи. Наявність такої правової регламентації є одним із проявів реалізації принципу законності у правотворчій діяльності.

Окремо слід звернути увагу на стадії такого виду правотворчості, як референдум. З огляду на той факт, що суб'єктом правотворчості є безпосередньо народ країни, сама процедура його волевиявлення є спорідненою з процедурою проведення виборів. Як правило, порядок здійснення прямого волевиявлення громадян, як на загальнодержавному так і на місцевому рівнях, детально регламентується відповідним законом. Законом визначається не тільки послідовність стадій проведення референдуму, а й предмет проведення референдуму, перелік питань, за якими він може бути проведений, а також тих питань, які не можуть бути предметом референдуму. Безпосередньо питання, які виносяться на референдум, мають бути сформульовані таким чином, який передбачає тільки однозначні відповіді «так» чи «ні».

До стадій проведення референдуму слід віднести:

• ініціювання проведення референдуму;

• призначення (проголошення) проведення референдуму;

• організацію та проведення референдуму;

• підведення підсумків та оприлюднення результатів референдуму;

• офіційне опублікування акта, прийнятого на референдумі.

11.6.