<<
>>

Суб'єкти правотворчості

Однією з рис правотворчості, яка відрізняє цей процес від право- творення, є наявність можливості чіткого виокремлення суб'єктів, які мають компетенцію здійснювати таку діяльність. Суб'єктами правотворчості є народ, державні та недержавні органи та організації, які мають повноваження на формулювання правових норм та прийняття правових актів, у яких ці норми отримують свою юридичну фіксацію.

Суб'єктами правотворчості є:

• народ

• державні органи;

• органи місцевого самоврядування;

• сільські та міські голови;

• державні та недержавні організації;

Характеризуючи види суб'єктів правотворчості, слід враховувати, що право як суспільний регулятор народжується в глибинах соціального життя людей. Відповідно, на етапі правотворення саме людина є безпосереднім суб'єктом цього процесу. Етап правотворчості, який вимагає свідомої, цілеспрямованої діяльності, пов'язаної з формулюванням приписів правових норм, характеризується здебільшого опосередкованою участю людей. Незважаючи на те, що народ держави визнається єдиним носієм суверенітету і єдиним джерелом влади, процес правотворчості переважно здійснюється ним не самостійно (через інститути прямої демократії), а через органи, насамперед представницькі.

Проте різноманітні форми участі народу, його частини в процесі підготовки, обговорення та прийнятті правових актів, як опосередковані, так і самостійні, залишаються запорукою підтримання комунікації між державою та народом, що не може не впливати на якість сформульованих правових норм.

До самостійних (безпосередніх) форм участі народу в правотворчому процесі слід віднести:

• референдуми, на яких громадяни країни затверджують або скасовують (відхиляють) правовий акт;

• народну правотворчу ініціативу, яка полягає у визнанні та здійсненні народом права пропонувати до прийняття проекти правових актів. Така пропозиція може здійснюватись як на місцевому, так і на загальнодержавному рівні, шляхом внесення громадянами країни відповідного проекту до представницького органу або винесення його на референдум.

Проте значення референдуму як виду прямої правотворчості народу не слід перебільшувати, оскільки історія знає приклади використання референдумів або плебісцитів (опитувань) як засобів маніпулювання суспільною думкою на користь ідеологій чи вузьких інтересів політиків.

Опосередкована участь громадян країни в правотворчому процесі здебільшого дістає прояв у таких формах, як:

• публічні громадські обговорення проектів правових актів (громадські слухання, конференції, форуми тощо);

• діяльність консультативно-дорадчих органів;

• лобістська діяльність;

• проведення громадських акцій з метою вплинути на процес пра- вотворчості;

• проведення плебісцитів, опитувань громадян з тих чи інших питань загальнодержавного чи місцевого значення;

• проведення соціологічних досліджень та спостережень тощо.

Наведений перелік форм не є вичерпним, можливості опосередкованого впливу громадян на правотворчий процес досить розгалужені. При цьому слід зауважити, що задля впливу на правотворчий процес громадяни країн, як правило, діють не окремо, а об'єднуються у різноманітні організації, у тому числі в політичні партії.

До спеціально уповноважених органів, в результаті діяльності яких приймається основний масив правових актів в державі, належать такі:

Державні органи, які є суб'єктами правотворчості з визначеним законом колом повноважень.

Практичне втілення принципів розподілу влади, стримування і противаг у діяльності державних органів передбачає розмежування компетенції та уникнення дублювання повноважень у правотворчій діяльності кожного з них.

Так, вищий представницький орган в державі (парламент, конгрес, дума тощо) є єдиним суб'єктом законотворчості як виду пра- вотворчої діяльності. За своєю природою він є представницьким органом, який складається з обраних народом депутатів (конгресменів, сенаторів тощо). Тому природним є той факт, що закон, прийнятий, наприклад, Верховною Радою України, є вищим за юридичною силою нормативно-правовим актом, а інші суб'єкти правотворчості, до яких слід віднести органи виконавчої влади, не можуть приймати нормативно-правові акти, які не відповідають закону, або регулювати ті питання, які повинен врегульовувати закон.

Органи виконавчої влади - такі як Кабінет Міністрів, міністерства та інші органи - здійснюють правотворчість у тих межах, які дозволяє закон із чітким підпорядкуванням нормативно-правових актів органів нижчого рівня нормативно-правовим актам органів вищого рівня.

При цьому слід зауважити, що порівняно з законом, який є основним джерелом права, всі інші нормативно-правові акти це додаткові джерела права.

Президент, у випадку якщо він не очолює уряд як одноособовий орган держави, може бути суб'єктом правотворчості із тих питань, які віднесені Конституцією до його компетенції.

Органи місцевого самоврядування є суб'єктами локальної пра- вотворчості, реалізуючи основне право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів. Спектр таких питань досить широкий: це формування місцевого бюджету, управління комунальною власністю, питання місцевого економічного і культурного розвитку тощо.

Як вже наголошувалося, місцеві органи влади формуються виборчим шляхом і в ідеалі мають репрезентувати у своїй правотворчій діяльності уявлення громади про бажане правове регулювання відносин на її території, зокрема, враховуючи місцеві звичаї та традиції, при цьому не виходячи за межі компетенції, якою вони наділені на підставі закону.

Ще одним органом місцевого самоврядування, який наділений законом правотворчою компетенцію, є сільський (селищний) або міський голова.

Забезпечуючи здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, сільські або міські голови як одноособові органи можуть також приймати локальні нормативно-правові акти.

Державні та недержавні організації за певних обставин також можуть бути суб'єктами правотворчості. Передусім йдеться про органи управління юридичних осіб, політичні партії, релігійні організації, різноманітні громадські організації, зокрема, профспілки, організації, які здійснюють професійне самоврядування, наприклад аудиторів, адвокатів, майнових оцінщиків тощо. Для забезпечення своєї діяльності вони можуть створювати корпоративні норми, що містять правила поведінки, обов'язкові для дотримання у межах цієї корпорації, наприклад, профспілкові угоди, професійні стандарти та правила, колективні трудові договори між працедавцем та трудовим колективом, статути тощо.

Свого правового (юридичного) характеру ці норми набувають в процесі їх сприйняття і застосування не стільки членами організації, яка прийняла таку норму, скільки в процесі сприйняття і застосування цих норм державою для цілей правового регулювання, а також судом в процесі розв'язання спорів.

Деякі з різновидів корпоративних норм можуть мати юридичну силу за межами юрисдикцій країн, де корпорація знаходиться. Насамперед це стосується так званого спортивного права, релігійних норм, корпоративних норм транснаціональних корпорацій тощо, до створення яких органи публічної влади держави не мають відношення.

Легітимація цих норм так само відбувається в процесі їх повсякденної реалізації суб'єктами правовідносин, в тому числі державними органами, зокрема судами при здійсненні правосуддя.

11.4.

<< | >>
Источник: М.І. Козюбра та інші. Загальна теорія права: Підручник / За заг. ред. М.І. Козюбри. - К.,2015. - 392 с.. 2015

Еще по теме Суб'єкти правотворчості:

  1. § 2. Суб'єкти право власності в кооперації
  2. Суб'єкти правовідносин. Поняття правосуб'єктності
  3. Суб'єкти права компаній ЄС
  4. БЛОК І. ОСОБИ Модуль І. СУБ'ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН
  5. Поняття державно-правових відносин. Об'єкти і суб'єкти державно-правових відносин.
  6. Частина перша Розділ І Загальна теорія кооперативного права Предмет, система, витоки, суб'єкти
  7. Види правотворчості
  8. Основні стадії правотворчості
  9. Суб’ект права — особа а) Суб ’єкт права
  10. Функції та принципи правотворчості
  11. Об'єкти правовихвідносин
  12. РОЗДІЛ ІІІ СУБ’ЄКТИ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ Глава 1. Види суб’єктів корпоративного управління та їх інтереси