Словничок психологічних термінів

Абстрактно-логічне мислення – особливий вид процесу мислення, що характеризується застосуванням понять та логічних конструкцій.

Агресія – усвідомлені дії, які приносять збитки для іншої людині, групі людей або тварині.

Адиктивна поведінка (англ.. addiction – нахил, негативна звичка) – зловживання хімічними препаратами, яке супроводжується зміною стану свідомості.

Акомодація (психол.) – пластична зміна індивіда. Акомодація перебудовує (модифікує) старі схеми дій та виробляє нові. Завдяки акомодації відбувається перебудова наявних схем, понять та виокремлення нових, засвоєних понять.

Активність – діяльнисний стан організму як умова його існування та поведінки. Активність забезпечує саморозвиток та з’являється при наявності запрограмованого організмом руху від нижчого до вищого, від простого до складного. Активність проявляється в активації, різноманітних рефлексах, пошуковій активності, довільних актах, волі, актах вільного самовизначення.

Акцентуація характеру – надмірна вираженність окремих рис характеру, що виявляється як крайні варіанти норми (на межі з аномаліями в розвитку особистості).

Амнезія дитинства – феномен психіки дорослої людини, що пояснює неможливість запам’ятати події перших 3-4 років життя.

Асоціальні риси поведінки – поведінкові прояви, які не відповідають соціальним установкам та запитам; засуджуються суспільством та заперечують нормам моралі та права.

Афективна поведінка – поведінка, дія або взаємодія, яка в першу чергу опосередковується емоційним станом чи відношенням; дія під впливом емоцій.

Базова довіра до світу – позитивне емоційне відношення до соціального оточення, світу, яке формується у дитини раннього віку за умови наявності психологічної атмосфери любові, тепла та підтримки дорослих.

Біологічний вік – відповідність індивіда конкретному моменту життя.

Вербальні функції – процес оперування різноманітними формами знакового (словесного) матеріалу.

Внутрішній мотиваційний конфлікт – протиріччя яке виникає в результаті боротьби мотивів, одночасної актуалізації суперечних або несумісних мотивів.

Внутрішня мова – вид мови, який забезпечує процеси мислення та саморегуляції поведінки.

Віковий психологічний контекст – специфіка вікових потреб та цінностей.

Вікові часи – внутрішній часовий графік вікового розвитку індивіда, який дозволяє судити наскільки людини відстає або випереджає ключові події життя: навчання в Вузі, одруження, народження дітей, досягнення відповідного соціального статусу і т.п.

Гендерні особливості – особливості, що пов’язані з ознаками статевої приналежності.

Генетична психологія – вивчає проблеми виникнення і розвитку психічних процесів, відповідає на питання, як відбувається той чи інший психічний рух.

Генетичний фактор – вплив на розвиток дитини процесів в організмі, обумовлених успадкованими від батьків генами.

Геронтогенез – один з вікових періодів життя людини – період старіння, який починається після 60 років.

Госпіталізм (франц.hospital – лікарня) – синдром патології дитячого психічного та особистісного розвитку, який з’являється у немовля в результаті відлучення від матері та ранньої інституалізації.

Гра – вид діяльності дітей, в процесі якої, в умовних ситуаціях, відбивається та чи інша сфера діяльності та спілкування дорослих, з метою засвоєння соціальних ролей та навичок формального і неформального спілкування.

Девіантна поведінка – відхилення від прийнятих в суспільстві правових або моральних норм поведінки.

Делінквентна поведінка – різновид відхилення у поведінці; противоправна, кримінальна поведінка.

Деменція – незворотна дезорганізація особистості в інтелектуальному та емоційному плані. Як правило, характерна для похилого віку.

Діагностика розвитку – система дослідницьких прийомів, з метою з’ясування реального рівня розвитку дитини.

Дифузність самоідентичності – “розсіяне”, “розмите” сприйняття та відображення суб’єктом відношення до себе (власного тіла або духовного змісту); комплекс переживань людини, пов’язаний з почуттям власної неповноцінності та втратою власного Я.

Життєвий шлях – історія формування та розвитку особистості в конкретному суспільстві, як носія культури та представника покоління.

Життєвий сценарій – життєвий план вчинків та дій, який поступово розгортається, формується в дитинстві під впливом батьків.

Зона найближчого розвитку – це область недозрілих психічних процесів, яка опосередковує перспективу розвитку дитини.

Ідентичність – (лат.identicus –тотожній, однаковий) – емоційно-когнітивна єдність уявлень про себе, про своє місце в системі міжособистісних відносин, в світі.

Комплекс пожвавлення – позитивна емоційна рухова реакція дитини на появу дорослого.

Конформність –тенденція людей змінювати свою поведінку таким чином, щоб відповідати поведінці та запитам інших людей.

Кризи вікові – короткі та бурхливі фази розвитку, під час яких відбувається руйнування психічних новоутворень, сформованих на попередніх етапах розвитку.

Мотив – складне психологічне утворення, яке спонукає до усвідомлених дій, вчинків та слугує для них обґрунтуванням; внутрішнє спонукання особистості до активності, що пов’язано із задоволенням потреб.

Мотив досягнення – стійка потреба в успіхах у різних видах діяльності.

Мотиваційна криза – ситуація зміни або послаблення мотивів, яка пов’язана з деякими періодами вікового розвитку.

Мудрість – експертна система знань людини яка дозволяє виносити судження про життєво важливі питання; глибокий розум, який спирається на життєвий досвід.

Негативізм – опозиційна манера поведінки, спрямована проти авторитета, проявляється в формах пасивного протистояння, або активної боротьби проти діючих правил, норм, звичаїв.

Онтогенез – процес індивідуального розвитку людини.

Операція – в концепції Ж.Піаже “зворотна розумова дія”, інтереорізована предметна дія, яка стала зворотною.

Підлітковий комплекс – чітко виражені психологічні особливості підліткового віку (спади настрою без особливих причин); психологічні особливості та реакції типові тільки для підліткового віку.

Позитивна Я-концепція – узагальнене уявлення про себе з домінуванням позитивних установок відносно власної особистості.

Пізнавальна діяльність – усвідомлена діяльність суб’єкта спрямована на отримання конкретних знань та інформації про об’єкти та явища оточуючої дійсності.

Предметна діяльність – цілеспрямована форма активності дитини, в основі якої лежить пізнавальна потреба, а змістом виступає оволодіння об’єктом, як предметом культури, суспільно-історичного досвіду даного суспільства.

Психологічний вік – характеристика ступеню адаптованості людини до умов соціуму, у відповідності з рівнем інтелекту, здатністю до навчання, руховими навичками, почуттями, установками, мотивами.

Психологія розвитку – вивчає механізми та закономірності психічного розвитку людини на різних вікових стадіях. Акцент робиться на динаміці розвитку.

Пубертат – період статевого дозрівання, який характеризується бурхливим, нерівномірним ростом та розвитком організму.

Розвиток – процес незворотних, спрямованих та закономірних змін, який приводить до виникнення кількісних, якісних та структурних новоутворень психіки та поведінки людини.

Сенситивність вікова – оптимальне сполучення внутрішніх та зовнішніх умов для розвитку психічних процесів та властивостей, типових для даного вікового періоду.

Соціалізація – процес включення дитини в суспільство, процес і результат засвоєння, активного відтворення індивідом суспільного досвіду.

Філогенез – процес становлення психічних структур в ході біологічної еволюції або соціокультурної історії взагалі.

Я-концепція – узагальнене уявлення людини про себе, система установок відносно власної особистості.