3.1. Публічна служба: сфери функціонування та сутність
Органи публічної адміністрації виконують свої завдання і функції завдяки людям, що у них працюють. Вплив людського фактора є одним із важливих напрямів, що досліджується межах теорії публічної адміністрації.
Зокрема, у 20 столітті високого розвитку набула концепція людських взаємин (human relations) та їх вплив на ефективність публічної адміністрації. Проте в адміністративному праві людський фактор розглядається в контексті правового забезпечення роботи в адміністративних органах — у нормах, які визначають особливості правового статусу осіб, що перебувають на публічній службі.Термін «публічна служба» є відносно новим для нашої країни: до останнього часу в українському законодавстві застосовується передусім термін «державна служба», а тому варто детальніше з'ясувати його сутність у зарубіжних країнах.
Наприклад, у Німеччині термін «публічна служба» розглядають у двох аспектах:
— інституційному — як визначення кола осіб, для яких виконання публічних справ становить професійну діяльність;
— функціональному — як діяльність з метою виконання загальнодержавних завдань адміністрації.
Що стосується інституційного аспекту, то публічна служба може здійснюватись працівниками фактично усіх організацій публічного сектора:
— органів державної влади (тобто, не лише виконавчої, але й законодавчої та судової);
державних підприємств та установ; органів місцевого самоврядування; комунальних підприємств та установ.
Функціональний аспект є важливим з огляду на те, що протягом останніх десятиріч завдання публічної адміністрації в багатьох країнах виконують не лише органи та організації публічного сектора, але й делегуються приватним структурам. Тобто, мова йде про розширення кола суб'єктів, залучених до виконан- я публічних функцій. Хоча зрозуміло, що делегування є завжди тимчасовим і лише з чітко визначених питань.
Повертаючись до інституційного аспекту, зауважимо, щоокреслене нами коло суб'єктів, працівники яких можуть перебувати на публічній службі є передусім теоретичним узагальненням. У законодавстві зарубіжних держав використовуються інші терміни, зумовлені історико-правовими традиціями конкретних країн.
Наприклад, в країнах англо-американської правової системи термін публічна служба поширюється на усі організації публічного сектора, проте в законодавстві використовується термін цивільна служба (як складова частина публічної), який стосується лише частини працівників органів публічної влади.
Як це не дивно, але дещо схожою є ситуація, що склалась в Україні та інших пострадянських державах. За відсутності терміна «публічна служба», у нашому законодавстві до останнього часу застосовують два терміни: «державна служба» та «служба в органах місцевого самоврядування». При тому в обох випадках мова йде лише про частину працівників органів державної влади та місцевого самоврядування, працівники ж державних та комунальних підприємств (установ) виключені зі сфери правового регулювання законодавства про службу. В результаті останню зазначену категорію ми класифікуємо як «службовці державних (муніципальних) організацій», створюючи таким чином невиправдані термінологічні суперечності (державний службовець — службовець державної організації).
У країнах континентальної правової системи така термінологічна неузгодженість певною мірою усунута на законодавчому рівні. Публічною службою у деяких західноєвропейських країнах вважається діяльність не лише працівників органів публічної влади, але й публічних підприємств та установ, наприклад, пошти чи університетів. При тому варто зауважити, що в межах публічної служби закріплюються різні правові статуси працівників, тобто, лише частина працівників зазначених вище структур має статус публічного службовця. Детальніше ми розглянемо ці поділи у наступному підрозділі.
Наприкінці відзначимо, що застосування терміну «публічна служба» (як, до речі, і окреслений у першому розділ термін «публічна адміністрація») є виправданим з огляду на адекватне відображення у ньому сутності аналізованого явища.
Слово «служба» характеризує вид діяльності людини, що
Р* аЄ у першу чергу в інтелектуальній праці і спрямована на забезпечення «чужих» інтересів. Це слово також передбачає підзвітність та підконтрольність службовців суб'єктові, який їх
наймає. .
Слово «публічна» підкреслює, чии інтерес повинні захищати службовці — усього суспільства, а не приватний, корпоративний чи навіть державний (хоча кожен з них виступає складовою частиною публічного інтересу). Крім того, «публічна служба» охоплює працю як в державних, так і в самоврядних організаціях, тобто, є універсальним поняттям.
Отже, публічна служба є особливим видом діяльності осіб, що працюють в організаціях публічного сектора і повинні задовольняти публічні інтереси.
Еще по теме 3.1. Публічна служба: сфери функціонування та сутність:
- § 3.Механізм забезпечення соціальної безпеки: сутність, функції, принципи функціонування
- Стаття 49. Агенція управління публічною службою
- Стаття 48. Загальне управління публічною службою
- 3.4.2. Процедури набору на публічну службу
- Стаття 3. Основні принципи етики публічної служби та публічних службовців
- 3.4. Здійснення кар'єри на публічній службі 3.4.1. Умови вступу на публічну службу
- Глава XI Управління публічною службою
- 1.1. Публічна адміністрація як об'єкт адміністративно-правового регулювання 1.1.1. Поняття «публічна адміністрація»: основні підходи
- Стаття 18. Переведення кар'єрних публічних службовців на вищі посади та тимчасове переведення на інші посади публічних службовців
- 2. Закони функціонування ринку
- Інформація щодо сфери діяльності АТ.
- ТЕРМІНИ ФІНАНСОВО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СФЕРИ В УКРАЇНСЬКОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ
- Терміни фінансово-інвестиційної сфери
- Преступления против установленного порядка прохождения военной службы Самовольное оставление части или места службы (ст. 337 УК РФ)
- 5.4. Судовий контроль за публічною адміністрацією та його моделі 5.4.1. Загальний огляд систем судового контролю за публічною адміністрацією
- Глава 13. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОВНОГО ТОВАРИСТВА
- Глава 14. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ КОМАНДИТНОГО ТОВАРИСТВА
- Некоторые особенности рассмотрения споров, связанных с прохождением государственной гражданской службы, военной службы