§ 3. Правові засади створення та припинення командитного товариства

Командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору чи одноособової заяви повного учасника (меморандуму). Зазначимо, що засновницький договір підписують тільки повні учасники.

Аналіз положень Цивільного та Господарського кодексів України, Закону про господарські товариства дає можливість дійти висновку про те, що засновницький договір командит- ного товариства має містити відомості про:

— найменування командитного товариства;

— вид товариства;

— предмет і мета (цілі) діяльності товариства;

— склад засновників та учасників;

— порядок спільної діяльності учасників щодо утворення товариства;

— управління діяльністю товариства та участі в ньому засновників;

— порядок вступу до товариства та виходу з нього;

— розмір та склад складеного капіталу товариства;

— порядок внесення вкладів учасниками до складеного капіталу товариства;

— розмір частки кожного учасника у складеному капіталі товариства;

— порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі товариства;

— сукупний розмір вкладів вкладників у майні товариства та розмір, склад і порядок внесення ними вкладів;

— розподіл прибутків та збитків;

— порядок внесення змін до установчих документів;

— умови його реорганізації та ліквідації.

Засновницький договір може містити також відомості щодо інших умов діяльності товариства, які не суперечать закону.

На засновницький договір поширюються всі положення чинного законодавства України про правочини.

Засновницький договір як установчий документ має бути викладений державною мовою. До того ж закон не забороняє викладення засновницького договору одночасно кількома мовами — українською та однією чи кількома іноземними. Така необхідність може бути викликана участю в товаристві іноземних фізичних та/або юридичних осіб.

Повні учасники командитного товариства мають дійти згоди щодо всіх істотних умов засновницького договору. Цивільний кодекс України визнає істотними умовами договору умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Засновницький договір має бути викладений письмово, прошитий, пронумерований та підписаний засновниками (учасниками) або уповноваженими особами.

Частина 5 ст. 8 Закону про державну реєстрацію передбачає, що «підписи засновників (учасників) або уповноважених осіб на установчих документах повинні бути нотаріально посвідчені». До того ж виникає запитання чи необхідно посвідчувати підписи засновників (учасників) на засновницькому договорі?

Вчинення нотаріальних дій на даний момент регламентується Законом України «Про нотаріат» від 02.09.93 № 3425-XII та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.04 № 20/5.

Статті 34 та 36 Закону України «Про нотаріат» визначають перелік нотаріальних дій, які вчиняються державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами. Так, до нотаріальних дій віднесено:

— засвідчення справжності підпису на документах;

— посвідчення угод (договорів, заповітів, доручень, шлюбних контрактів та ін.).

Розділ 28 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначає правила засвідчення справжності підпису на документах.

До того ж нотаріус засвідчує справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини.

Таким чином, засвідчення справжності підпису засновників/учасників на засновницькому договорі командитного товариства є неможливим.

Чинне законодавство прямо не встановлює вимоги щодо обов’язкового нотаріального посвідчення засновницького договору.

Якщо учасники не виявлять бажання посвідчувати засновницький договір нотаріально, останній вважатиметься укладеним із моменту надання йому письмової форми. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Засновницький договір, стороною якого є юридична особа, має бути підписаний особами, уповноваженими на це установчими документами юридичної особи-засновника, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплений печаткою.

Водночас учасники командитного товариства можуть домовитися про нотаріальне посвідчення договору. В такому випадку засновницький договір вважатиметься укладеним із моменту його нотаріального посвідчення.

Зазначимо, що нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом, шляхом вчинення на засновницькому договорі посвідчувального напису.

Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого засновницького договору, який відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину (ст. 203 ЦК України):

— зміст засновницького договору не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

— особа — сторона засновницького договору, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

— волевиявлення учасника засновницького договору має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

— засновницький договір має вчинятися у формі, встановленій законом;

— засновницький договір має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зазначимо, що відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) командитного товариства.

Якщо командитне товариство створюється одним повним учасником, то установчим документом є одноособова заява (меморандум), яка містить усі відомості, встановлені законом для засновницького договору командитного товариства.

Якщо командитне товариство було засноване на підставі засновницького договору двома чи більше повними учасниками, і в подальшому у командитному товаристві залишився один повний учасник (унаслідок виходу, виключення чи вибуття повного учасника), засновницький договір необхідно переоформити в одноособову заяву (меморандум), підписану повним учасником.

Беручи до уваги те, що меморандум не є договором, справжність підпису повного учасника на ньому, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону про державну реєстрацію, має бути посвідчена нотаріально.

Складений капітал командитного товариства формується за рахунок вкладів його учасників. Проте слід пам’ятати, що інтереси кредиторів гарантує не тільки майно товариства, а й майно всіх повних учасників командитного товариства. На сьогодні закон не визначає мінімального розміру складеного капіталу командитного товариства.

Зазначимо, що законодавство детально не регламентує порядок формування чи зміни складеного капіталу командитного товариства. Саме тому учасникам необхідно передбачити в засновницькому договорі чи меморандумі розмір складеного капіталу, його склад, порядок та строки внесення своїх вкладів повними учасниками та вкладниками.

При формуванні статутного капіталу командитного товариства потрібно пам’ ятати, що сукупний розмір вкладів вкладників не повинен перевищувати 50 % складеного капіталу ко- мандитного товариства.

На момент державної реєстрації командитного товариства кожний із вкладників повинен зробити вклад у розмірі, встановленому законом (не менше 25 % свого внеску). Вкладник командитного товариства, який не вніс передбаченого засновницьким договором (меморандумом) вкладу, несе відповідальність перед товариством у порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом).

Командитне товариство має видати вкладнику, який повністю вніс свій вклад до складеного капіталу товариства, свідоцтво про участь у командитному товаристві.

Процедура створення командитного товариства складається з двох основних етапів: підготовчого етапу та етапу державної реєстрації.

На підготовчому етапі вчиняються такі дії, як:

а) визначення кола учасників командитного товариства (повних учасників та вкладників);

б) визначення найменування командитного товариства;

в) резервування найменування командитного товариства (проводиться за бажанням учасників). Засновник (засновники) командитного товариства мають право зарезервувати найменування командитного товариства строком на два місяці;

г) розроблення та підписання засновницького договору (меморандуму);

ґ) повне або часткове формування складеного капіталу товариства у випадках, визначених законом або рішенням учасників (обов’язкове внесення вкладниками своїх грошових або майнових вкладів у розмірі не менше ніж 25 % від загального розміру вкладу).

Другим, обов’язковим, етапом заснування командитного товариства є його державна реєстрація.

Державна реєстрація командитного товариства здійснюється за загальними правилами державної реєстрації господарських товариств.

Порядок припинення господарських товариств, у тому числі командитних, регламентується Цивільним кодексом України, Законом про господарські товариства, Законом про державну реєстрацію, Законом про банкрутство та іншими нормативно-правовими актами.

Рішення про припинення командитного товариства може бути прийнято повними учасниками такого господарського товариства або компетентним органом державної влади.

Цивільний кодекс України встановлює, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам- правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Таким чином, командитне товариство може припинитися внаслідок правонаступництва (реорганізації шляхом злиття, приєднання, поділу чи перетворення) або ліквідації.

Зазначимо, що при реорганізації шляхом злиття, приєднання, поділу чи перетворення всі права та обов’язки правопопередника переходять до правонаступника/ів, тоді як при ліквідації права та обов’язки командитного товариства, що ліквідується, припиняються. Відрізняються зазначені способи припинення також тим, що при ліквідації майно товариства, яке залишилося після задоволення вимог кредиторів, розподіляється між учасниками господарського товариства, тоді як при злитті, приєднанні, поділі та перетворенні все майно товариства-правопопередника переходить до правонаступника.

Командитне товариство ліквідовується при вибутті усіх вкладників, а також якщо в товаристві залишається один учасник. До того ж повні учасники мають право у разі вибуття всіх вкладників перетворити командитне товариство у повне товариство. Командитне товариство не зобов’язане ліквідовуватись, якщо в ньому залишаються хоча б 2 учасника — один повний учасник і один вкладник.

У разі ліквідації командитного товариства, після розрахунків із кредиторами, вкладники мають переважне право перед повними учасниками на одержання вкладів у порядку та на умовах, встановлених Цивільним кодексом України, іншими законами і засновницьким договором (меморандумом).

Командитне товариство є таким, що припинилося, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про його припинення.