Семінар№6 (2 год.) по темі 5.2. Простий категоричний силогізм

Питання до обговорення

1. Визначення категоричного силогізму, його логічна структура.

2. Аксіома силогізму та її розуміння.

3. Правила простого категоричного силогізму і логічні помилки пов’язані з їх порушенням.

4. Характеристика фігур силогізму.

5. Модус силогізму, його визначення.

Практичні вправи

Задача 1. Визначити структуру і модус силогізму. Перевірити правильність побудови.

“Усі громадяни країни правоздатні. Він - громадянин цієї країни. Отже, він правоздатний”.

“Угода, спрямована на обмеження правоздатності є недійсною. Ця угода обмежує правоздатність громадянина К., отже, ця угода недійсна”.

Методичні рекомендації до виконання вправ на дедуктивні умовиводи.

У практиці повсякденного мислення ми найчастіше користуємося дедуктивними умовиводами, і саме вони становлять переважну більшість логічних задач, які повинні розв'язувати студенти в процесі засвоєння курсу логіки та під час заліку. До найпоширеніших дедуктивних умовиводів належать простий категоричний, умовно-категоричний і розділово-категоричний силогізми та ентимема. |

Як показує досвід, розв'язання задач на зазначені види умовиво­дів, особливо на простий категоричний силогізм і ентимему, стано­вить для студентів чималі труднощі.

Значною мірою це пояснюється тим, що в підручниках з логіки не дається методика розв'язання задач, а спеціальних ме­тодичних розробок, у яких розглядалися б технічні прийоми аналізу силогізмів, немає. Цей розділ дещо заповнить цю прога­лину.

Слід мати на увазі, що без ґрунтовного знання теорії розв'я­зувати логічні задачі неможливо. Тому, перш за все, необхідно засвоїти відповідний теоретичний матеріал, ознайомитися з мето­дикою та опанувати технічні прийоми розв'язання задач на той чи інший вид умовиводу і лише після цього приступати до їх розв'язання.

Розв'язання задач на простий категоричний силогізм

Під час розв'язання задач на простий категоричний силогізм тре­ба насамперед встановити тип суджень, що входять до складу дано­го силогізму, потім визначити терміни силогізму, більший і менший засновки, фігуру і модус силогізму. Тільки після цього можна при­ступати до перевірки особливих правил фігури і загальних правил силогізму.

Визначення типу суджень, що входять до складу простого категоричного силогізму

Аналіз простого категоричного силогізму треба починати із встановлення типу суджень з таких міркувань: встановлення типу суджень, по-перше, допомагає знайти висновок силогізму, а по-друге, в певних випадках дає змогу з самого початку встановити ло­гічну неспроможність силогізму.

Розглянемо приклад.

(А)Усі адвокати – юристи.

(І) Деякі адвокати – шахісти.

(І) Деякі шахісти –юристи.

Визначивши тип кожного судження по черзі, побачимо, що до складу цього силогізму входять судження АІІ. Цей модус є правильним модусом.

Визначення типу суджень, що входять до складу силогізму, може допомогти встановити логічну неспроможність си­логізму без його подальшого аналізу.

Так, наприклад, встановивши тип суджень силогізму «Чесні люди не порушують податкового законодавства, цей бізнесмен не порушує податкового законодавства. Отже цей бізнесмен – чесна людина», можемо сказати, що цей силогізм є неправиль­ним, оскільки в ньому висновок зроблено з двох заперечних за­сновків.

Розподілені терміни в логіці прийнято позначати +, а нерозподілені познача­ють знаком -.

(Е) Чесні люди не порушують податкового законодавства.

(Е) Цей бізнесмен не порушує податкового законодавств

(А) Отже, цей бізнесмен – чесна людина.

А в правилах силогізму сказано, що з двох заперечних засновків висновку робити не можна.

Знаходження термінів і засновків простого категоричного силогізму

Нехай треба знайти терміни, більший і менший засновки у таких силогізмах:

„Ця людина не є місцевим жителем, бо всі місцеві жителі знають дорогу до річки, а ця людина – не знає”. Цей силогізм (як і будь-який інший) складається із трьох суджень, два з яких є засновками, а третє – висновком.

Можна припустити, що перше судження із наведеного прикладу є висновком, тому що після нього йде пояснююче слово „бо”. Перевіримо наше припущення, записавши силогізм послідовно:

Всі місцеві жителі(Р) знають дорогу до річки (М).

Ця людина (S) – не знає дорогу до річки (М).

Ця людина (S) не є місцевим жителем (Р).

Тепер знайдемо терміни простого категоричного силогізму, пам’ятаючи, що їх має бути рівно три. Більший та менший терміни – це суб’єкт та предикат висновку. У нашому прикладі „людина” - суб’єкт, „місцевий житель” – предикат. Середній термін (М) – це той, що знаходиться в обох засновках, але відсутній у висновку – „знає дорогу до річки”.

Знаючи терміни можемо встановити більший та менший засновки простого категоричного силогізму. Більшим називається той засновок, що містить більший термін Р. У нашому прикладі більшим засновком буде: „Всі місцеві жителі (Р) знають дорогу до річки”. Меншим є той засновок, що включає менший термін (S), тобто „Ця людина (S) – не знає дорогу до річки”.

Визначення фігури і модусу простого категоричного силогізму

Ми знаходили терміни і засновки силогізму. Тепер перейдемо до визначення фігури і модусу простого категоричного силогізму. Щоб визначити фігуру силогізму, необхідно знайти його терміни і подивитись, яке місце у засновках займає середній термін (М), тому що фігура визначається положенням середнього терміну в засновках. Для більшої наочності розташування термінів виносять окремо. Спочатку записують терміни більшого засновку, потім - терміни меншого засновку. Висновок силогізму при визначенні фігури до уваги не береться, оскільки середній термін до висновку не входить. У нашому прикладі ця схема виглядає так:

Всі місцеві жителі(Р) знають дорогу до річки (М).

Ця людина (S) – не знає дорогу до річки (М).

Ця людина (S) не є місцевим жителем (Р).

Р – М

S - М

S - Р

Ми бачимо, що це друга фігура, так як згідно із визначенням, середній термін (М) займає місце предиката у обох засновках.

При визначенні модусу спочатку записується судження, яке є більшим засновком силогізму, на другому місці ставлять судження, яке є меншим засновком, а в кінці — судження, яке є висновком си­логізму. Тип судження прийнято позначати з лівого боку. Наприклад:

Книжка має вартість, бо всякий товар має вартість, а книжка є товар.

Після знаходження термінів і засновків силогізму і зведення його до звичайної форми, силогізм набуде такого вигляду:

(А) Будь-який товар (М) має вартість (Р).

(А) Книжка (S) є товар (М),

(А) Книжка (S) має вартість (Р)..

У цьому силогізмі М в більшому засновку займає місце суб'єкта, а в меншому — місце предиката. Отже, це перша фігура простого категоричного силогізму. Модус силогізму ААА .

Тепер, коли відомо, як знаходити терміни, більший і менший за­сновки, фігуру і модус силогізму, можна перейти до застосування набутих методичних і технічних прийомів під час розв'язання задач на простий категоричний силогізм.

Перевірка особливих правил фігури і загальних правил силогізму

Розв'язати задачу на простий категоричний силогізм - це зна­чить перевірити, чи не порушені в ньому загальні правила силогізму й особливі правила фігури. Якщо всі правила простого категорич­ного силогізму збережені, то силогізм правильний, якщо будь-яке з них порушене - силогізм неправильний. Тому для розв'язання за­дач на простий категоричний силогізм необхідно добре знати за­гальні правила силогізму і особливі правила фігур.

Візьмемо силогізм і встановимо його логічну спроможність, тобто перевіримо правильність цього силогізму.

Керівник фірми - злочинець, тому що він ухиляється від податків, а лю­ди, які ухиляються від податків, є злочинцями.

(А) Люди, які ухиляються від податків(М), є злочинцями (Р).

(А) Керівник фірми (S) ухиляється від податків (М)

(А) Керівник фірми (S) - злочинець (Р).

Наведений силогізм є правильним: особливі правила першої фігури збережені, середній термін в біль­шому засновку розподілений, недозволеного розширення термінів немає (правила про часткові і заперечні засновки відпадають, оскільки в силогізмі всі судження є загально стверджувальними).

Іноді зустрічаються прості категоричні силогізми, у яких всі за­гальні правила збережені, але ці силогізми не відповідають особли­вим правилам фігур.

Розглянемо приклад силогізму. Жодна добра справа не залишається безкарною, а деякі злочини залишаються безкарними, отже жоден злочин не є доброю справою.

Знаходимо засновки й висновок й записуємо силогізм у стандартній формі. Позначаємо терміни й переконуємось, що їх рівно три. Визначаємо тип суджень, що входять до силогізму й розподіленість термінів у них.

(Е) Жодна добра справа (Р+) не залишається безкарною (М+).

(І) Деякі злочини (S-) залишаються безкарними (М-)

(Е)Жоден злочин (S+) не є доброю справою (Р+)

У цьому силогізмі висновок зроблено за другою фігурою (серед­ній термін займає місце предиката в обох засновках). Модус силогі­зму ЕІЕ. Починаємо перевірку за загальними правилами: перше правило виконане – середній термін розподілений у більшому засновку; друге правило порушене – менший термін (S), не розподілений у засновку, розподілений у висновку. Отже, силогізм невірний, перевірку можна далі не проводити.

Висновки

Для перевірки правильності простого категоричного силогізму треба:

1. Встановити тип суджень, які входять до складу силогізму.

2. Знайти засновки та висновок силогізму.

3. Знайти терміни силогізму і встановити їх розподіленість.

4. Якщо до складу силогізму входять стверджувальні судження, то переві­рити, чи їх предикати не розподілені як виняток.

5. Визначити більший і менший засновки силогізму.

6. Визначити фігуру і модус силогізму.

7. Перевірити особливі правила фігури і загальні правила силогізму.

Методика відновлення й оцінки ентимеми складається з наступних кроків:

1) Ентимему потрібно записати у стандартному вигляді: існуючі засновки розташовуються над рискою, засновок – під нею.

2) Відповідно до прийнятої класифікації встановлюється різновид даного умовиводу (це може бути простий категоричний силогізм, умовний силогізм тощо).

3) Використовуючи визначення засновків, спочатку намагаємось віднайти висновок, потім засновок і встановлюємо, яка з частин умовиводу пропущена.

4) Використовуючи визначення та правила, характерні для певного класу висновків, відновлюємо пропущену частину умовиводу.

5) Проводимо аналіз відновленого засновку на відповідність дійсному стану речей. Його хибність означає наявність змістовної помилки в ентимемі.

6) Здійснюємо аналіз зв‘язків між засновками та висновком на відповідність логічним правилам умовиводу. Порушення хоча б одного із правил свідчить про наявність формальної помилки в ентимеми.

Розглянемо приклад.

Нехай дано ентимеми: „На Місяці відсутнє життя, отже там відсутня атмосфера”. Необхідно перевірити, чи не містить вона змістовної або формальної помилки.

1). Стандартний вид цієї ентимеми:

На Місяці (S) відсутнє життя (М)

На Місяці (S) відсутня атмосфера (Р)

2). Ця ентимема є скороченою формою простого категоричного силогізму.

3). Пропущений більший засновок (Р – М).

4). Силогізм відновлюється за другою фігурою:

Р – М

S - М

S – Р

Правила інших фігур йому не відповідають. Отже, пропущений засновок: „На будь-якому небесному тілі, що має атмосферу, є життя”, а повний вид силогізму буде:

На будь-якому небесному тілі, що має атмосферу (Р), є життя (М)

На Місяці (S) відсутнє життя (М)

На Місяці (S) відсутня атмосфера (Р)

5). Відновлений засновок – хибний. Отже, ентимема містить змістовну помилку.

6). Загальні правила простого категоричного силогізму не порушені, отже, формальної помилки немає.

Література

1. Гетманова А.Д. Логика Учебник для студентов вузов. – М., 1995. – Гл. ІV.

2. Жеребкін В.Є. Логіка. Підручник для студентів юрид. навч. закладів. Розділ 4.

3. Краткий словарь по логике. Под. ред Д.П.Горского. С. 166- 168, 188-189.

4. Мельников В.Н. Логические задачи – К., Одеса – 1989. С.194-215.

5. Тофтул М.Г. Логіка. Посібник. К., 1999. С. 131-159.

6. Хоменко І.В. Логіка – юристам. Підручник. – К., 1997. Розділ „Умовивід”.