Тема 6. Криміналістичне зброєзнавство

•

• Поняття і завдання криміналістичного зброєзнавства. Об’єкти дослідження. Види зброї, що застосовується у злочинній діяльності.

• Судова балістика: поняття і завдання. Класифікація вогнепальної зброї, види боєприпасів, сліди дії.

• Основи вибухознавства.

• Холодна зброя та можливості її дослідження.

Криміналістичне зброєзнавство - специфічна галузь криміналістичного знання про вогнепальну, холодну, газову та інші види зброї, які мають зв’язок зі злочинною поведінкою (діяльністю), а також про матеріали й засоби виготовлення, переробки, сліди і обставини злочинного застосування та обігу зброї.

Криміналістичне зброєзнавство складається з: криміналістичного дослідження вогнепальної зброї, набоїв до неї та слідів її застосування; криміналістичного дослідження вибухових пристроїв і слідів їх застосування; криміналістичного дослідження холодної зброї та слідів її застосування.

Судова балістика - розділ криміналістичного зброєзнавства, що вивчає вогнепальну зброю, боєприпаси і закономірності пострілу, розробляє засоби й прийоми збирання і дослідження цих об’єктів, слідів і обставин їх застосування для розкриття, розслідування і попередження злочинів.

Речовими доказами при використанні вогнепальної зброї можуть бути зброя та її частини, патрони, гільзи, кулі, дріб, картеч, пробоїни, пижі, незгорілі порошинки, пристрої, прилади і матеріали, що застосовувалися при кустарному виготовленні зброї та боєприпасів. Завдання судової балістики:

1) визначення властивостей вогнепальної зброї та боєприпасів (наприклад, чи є вилучений у затриманого предмет вогнепальною зброєю; чи придатна зброя до стрільби; чи можливий мимовільний постріл із вказаної зброї та ін.);

2) визначення групової належності зброї та боєприпасів або їх частин (наприклад, до якого виду чи зразка належать патрон, куля, гільза; зі зброї якої моделі (системи) вистрілено дану кулю, гільзу тощо);

3) ідентифікація зброї та боєприпасів (наприклад, чи з даної зброї вистрілена куля, гільза, дріб; з одного чи різних екземплярів зброї вистрілені дві кулі або гільзи, які виявлені в різних місцях; чи були куля і гільза до пострілу частинами одного патрона та ін.);

4) встановлення окремих обставин застосування вогнепальної зброї (наприклад, відстань, з якої стріляли; напрямок пострілу; взаємне розташування зброї та перешкоди; кількість пострілів та ін.).

Об’єктами судово-балістичного дослідження є:

1) ручна вогнепальна зброя;

2) окремі частини зброї;

3) боєприпаси;

4) сліди пострілу (сліди застосування зброї);

5) засоби та інструменти, що застосовувалися для спорядження патронів або виготовлення снарядів.

Вогнепальна зброя - це пристрій, конструктивно призначений для поразки людини, тварини або будь-якої перешкоди снарядом (кулею, дробом, картеччю), що одержує прицільний спрямований рух за допомогою енергії термічного розкладання газоутворюючої речовини.

Ручна вогнепальна зброя може бути класифікована за різними підставами. За своїм призначенням зброя поділяється на бойову, мисливську та спортивну.

Бойова зброя (вогнепальна і холодна) призначена для вирішення бойових завдань.

Мисливська зброя призначена для мисливських цілей (рушниці різних систем, мисливські карабіни та ін.).

Спортивна зброя призначена для занять спортом (спортивні пістолети, малокаліберні гвинтівки тощо).

За будовою каналу ствола зброя може бути нарізною, гладкоствольною чи комбінованою. У більшості моделей вітчизняної нарізної зброї чотири нарізи. Наріз слугує для надання кулі обертального руху з метою посилення її забійної сили. Для поліпшення бойових властивостей дульна частина ствола в деяких видах зброї має звуження («чок»), а інколи ще й нарізи («парадокс»).

Вогнепальну зброю розрізняють за внутрішнім діаметром ствола - калібром. У нарізній зброї калібр вимірюється у міліметрах і відображає відстань між протилежними полями нарізів. Найчастіше бойова зброя має такі калібри: 6,35; 7,62; 7,65; 8; 9; 11,45 мм, спортивна - 5,6 мм. У США та Великій Британії калібр визначається в дюймах і лініях (1 дюйм = 25,4 мм, 1 лінія = 2,54 мм).

Калібр гладкоствольної зброї визначається кількістю круглих куль, які можуть бути виготовлені з англійського фунта свинцю (453,592 г). Мисливські рушниці мають калібри 12 (відповідає діаметру 18,2 мм), 16 (16,80 мм), 20 (15,70 мм). Калібр зброї наносять на ділянці казенної частини ствола і на денце гільзи.

Залежно від будови ударно-спускового механізму розрізняють:

1) неавтоматичну зброю (наприклад, револьвер системи Наган, Сміт- Вессон, Бульдог, гвинтівка зразка 1891 р. та ін.);

2) автоматичну самозарядну (наприклад, пістолети ТТ, Макарова, Парабеллум та ін.);

3) автоматичну самострільну (наприклад, пістолет-кулемет «Скорпіон», рис. 11), автомати ППС, АКМ, АКМС, АК-74 та ін.).

За способом виготовлення зброя буває заводська, кустарна, саморобна. Вогнепальна зброя, що використовується зі злочинною метою, за способом виготовлення поділяється на перероблену заводську й атипову. Перероблена зброя виготовляється злочинцями зі стандартної зброї шляхом внесення конструктивних змін - укорочування ствола, відсторонення приклада (наприклад, обрізи бойових і спортивних гвинтівок, мисливських рушниць). Атипова зброя може бути сконструйована як таємна зброя (зброя таємної дії) - стріляючі авторучки, парасольки, трості, стволи, зброя, вмонтована в підбор черевика та ін.

Залежно від функціонального призначення розрізняють зброю просту, яка виконує функції одного виду зброї, та комбіновану - функції двох і більше різних видів зброї.

Серед мисливської зброї буває одноствольна і багатоствольна (дво-, три-, чотириствольні рушниці); зброя, що має горизонтальне та вертикальне розміщення стволів.

Боєприпаси. Патрон - це сполучення необхідних для пострілу компонентів (порох, куля або дріб) в оболонці. Патрони поділяються на унітарні та патрони окремого запалювання. Стрільба із сучасної зброї здійснюється унітарним патроном, який складається з гільзи із зарядом пороху, кулею або дробом і капсулем, а мисливський патрон має пиж і прокладки з картону, повсті, паперу. Унітарний патрон характерний для вогнепальної казнозарядної зброї. За принципом устрою капсуля унітарні патрони поділяються на патрони лефорше, голчасті, бічного вогню і центрального бою.

Гільза - це тонкостінна стаканоподібна ємкість для порохового заряду, капсуля, кулі або снаряда, у дробовому патроні - дробу і пижів. Складається з денця, корпусу і дульця, в якому закріплюється куля. У гільзі дробового патрона дульце відсутнє. Гільза виготовляється з металу або картону (рідше з пластмаси) з металевим денцем.

Стрільба з нарізної зброї проводиться кулями, а з гладкостволь- ної - дробом, спеціальними кулями, картеччю. Куля - це металеве (найчастіше свинцеве) тіло, різне за формою, для стрільби з вогнепальної зброї. Кулі в нарізній зброї бувають оболончасті, напівобо- лончасті і безоболончасті. У бойовій зброї використовуються кулі спеціального призначення: важкі, бронебійні, трасуючі, запалювальні, розривні та ін. Розрізняють також кулю зі зміщеним центром ваги - куля, осереддя якої розташоване таким чином, що в момент удару об перешкоду вона змінює траєкторію польоту.

Кулі до гладкоствольних мисливських рушниць за формою бувають: круглі (кулясті), стрілочні, турбінні й комбіновані.

Дріб - це свинцеві кульки, призначені для пострілу з дробової зброї. Дріб має діаметр 1,505 мм. Дріб, що має діаметр більш ніж 5 мм, називається картеччю.

Порох - це вибухова речовина, яка застосовується у зарядах вогнепальної зброї. Поділяється на димний (при його згорянні виділяється певна кількість диму) і бездимний (згоряє без виділення диму). Компонентами димного пороху є калієва селітра (60-70 %), сірка (10-12 %) і деревне вугілля (2-8 %). Основу бездимного пороху складає піроксилін (наприклад, порох Лишева - це бездимний порох колоїдного типу, створений із нітроклітковини). За формою димний порох має вид маленьких порошинок різноманітної конфігурації, бездимний порох - платівок або циліндриків однакових розмірів.

Пижі та прокладки використовуються у патронах для гладко- ствольних мисливських рушниць. Пиж - шматок повсті або іншого щільного матеріалу, який відокремлює у заряді порох від кулі чи дробу. Пижі бувають основні й додаткові. За матеріалом пижі поділяються на повстяні, картонні, деревноволокнисті та ін. Прокладки призначені для пом’якшення поштовху порохових газів і запобігання деформації заряду.

До наукових основ судової балістики належить система знань про процес пострілу, який поділяють на явища внутрішньої і зовнішньої балістики, а також закономірності утворення слідів пострілу на перешкодах, кулях і гільзах.

При пострілі з вогнепальної зброї відбувається взаємодія порохового заряду, снаряда (кулі, дробу) і перепони, в результаті чого виникають зміни, які називаються слідами пострілу або слідами застосування зброї. До цих слідів належать: стріляні снаряди, гільзи, пижі; частки речовин, що виникають при згорянні пороху, які викидаються з каналу ствола; сліди, що утворюються на стріляних кулях і гільзах; сліди-ушкодження від снаряда на ураженому об’єкті; відкладення кіптяви пострілу на тілі (найчастіше на руці) особи, яка стріляла.

Сліди згоряння заряду у вигляді кіптяви залишаються у каналі ствола зброї, на кулях, картонних прокладках, пижах, на паску обтирання та перепоні.

Сліди частин зброї утворюються на кулях, дробі та гільзах. Вид і характер слідів залежить від конструкції зброї.

На гільзах, вистрілених з автоматичної зброї, сліди утворюються: на капсулі - слід від бійка ударника у вигляді вм’ятин (мал. 8) і сліди переднього зрізу затвора - борозенки і валика; на денці гільзи - слід відбивача; на ребрі та дні кільцевого паза - сліди від зачіпки викидача. На корпусі гільзи можуть відбитися сліди патронника у вигляді повздовжніх трас і дрібні вм’ятини від країв кожуха затвора.

На кулі (при пострілі з нарізної зброї) утворюються сліди від стінок каналу ствола. Такі сліди складаються з дрібних валиків і борозенок. Кількість слідів (смуги) та їх нахил щодо повздовжньої осі кулі відповідають кількості та напрямку нарізів каналу ствола.

На перепонах від кулі та дробу виникають пробоїни, вм’ятини, тріщини, розриви, сліди кіптяви у вигляді пояска обтирання (мал. 9).

У пробоїні розрізняють вхідний і вихідний отвори. Вхідний кульовий отвір в еластичних перепонах має дещо менший діаметр, ніж діаметр кулі; у сухому дереві, листовому металі отвір близький до калібру кулі; у ламких твердих перепонах (скло, цеглина) отвір може бути навіть дещо більшим, ніж діаметр кулі; на тілі людини діаметр вхідного отвору, як правило, менший за діаметр кулі.

Мал. 8. Сліди на гільзах.

Мал. 9. Вхідні та вихідні отвори

а - у металі; б - у дереві.

Ознаки вхідного отвору:

1) дефект тканини - відсутність частин тканини;

2) наявність навколо рани (на тілі людини) пояска осаднення у вигляді кайми завширшки 1-3 мм червоно-бурого кольору;

3) наявність пояска обтирання;

4) наявність ознак пострілу з близької відстані або в упор (при пострілі в упор відбивається дуловий зріз зброї - штанцмарка).

Вихідний кульовий отвір має різні розміри й форму. Найчастіше краї вихідного отвору нерівні, вивернуті назовні. Вихідний отвір, як правило, більший, ніж вхідний.

При пострілі можуть утворюватись сліди рикошету, які виникають при ударі кулі об перепону при малому куті зіткнення. При цьому куля змінює свій напрямок.

Поясок обтирання - одна з важливих ознак кульового ушкодження; має вигляд темної смуги, розташованої по краю вхідного отвору. Поясок обтирання утворюється частинами речовин, які винесені кулею з каналу ствола (металевий пил, порохова кіптява).

Огляд зброї, боєприпасів і слідів пострілу здійснюється відповідно до вимог норм КПК (ст. 237). У разі потреби слідчий запрошує для участі в огляді спеціаліста з судової балістики.

Завданням огляду є виявлення, фіксація, вилучення зброї, боєприпасів, слідів пострілу і дослідження їх на місці події для визначення виду, системи, калібру зброї, кількості пострілів, дистанції, напрямку і місця, з якого було зроблено постріл.

Виявлену зброю фіксують за допомогою фотозйомки та описують у протоколі огляду. При огляді зброї необхідно дотримуватися певних правил. Так, при огляді бойової зброї необхідно:

1) взяти зброю за частини, за які зазвичай зброя не береться; оглянути зброю на наявність на її поверхні слідів папілярних візерунків долоней рук людини;

2) встановити, чи знаходиться курок (ударник) на бойовому або захисному взводі та чи є патрон у патроннику;

3) розрядити зброю, витягти магазин, оглянути його поверхню;

4) вжити заходів щодо відшукання слідів;

5) оглянути внутрішню поверхню каналу ствола для виявлення слідів пострілу у вигляді нагару, незгорілих порошинок;

6) встановити, чи немає яких-небудь ушкоджень на зброї або чи не відсутні які-небудь частини;

7) визначити наявність або відсутність запаху пороху в каналі ствола. У протоколі огляду про зброю слід вказати: місце виявлення,

відстань від двох нерухомих об’єктів, положення ствола зброї, вид, систему, наявність і зміст маркувальних позначок, номер зброї або її частин, загальний стан зброї, положення курка, запобіжника, кожуха затвора, наявність патрона (гільзи) у патроннику, магазині (барабані), слідів пальців на зброї, кіптяви і нагару, сторонніх часток у стволі та слідів запаху порохових газів.

Дослідження вогнепальної зброї, боєприпасів та слідів пострілу здійснюється за допомогою судово-балістичної експертизи, яка є різновидом криміналістичної експертизи. До основних завдань експертизи належать встановлення виду, зразка (моделі) вогнепальної зброї за стріляними кулями, гільзами, слідами пострілу, а також конкретного екземпляра зброї за стріляними кулями та гільзами, визначення можливості застосування для стрільби зброї та боєприпасів, встановлення однорідності патронів, куль, гільз, дробу, картечі, встановлення деяких обставин, пов’язаних із застосуванням вогнепальної зброї.

Судово-балістична експертиза вирішує класифікаційні, діагностичні та ідентифікаційні завдання, які можна класифікувати як такі типові питання:

1) при дослідженні зброї: чи є дана зброя вогнепальною, а при позитивній відповіді - до якого виду, системи та моделі вона належить; чи справна зброя та чи придатна вона для стрільби; який калібр даної вогнепальної зброї; чи є представлена на дослідження деталь частиною даного екземпляра зброї; чи міг відбутися постріл з даного екземпляра зброї без натискання на спусковий гачок за певних обставин; чи можливий постріл з даної зброї патронами певного калібру; чи здійснювалася стрільба з даної зброї після останньої чистки;

2) при дослідженні боєприпасів: чи справні дані патрони, чи придатні вони для стрільби; до якого виду й зразка належить наданий для дослідження патрон; чи належать представлені патрони до однієї партії випуску;

3) при дослідженні стріляних куль, дробу, картечі, пижів: зі зброї якого виду, системи, зразка вистрілена куля, що виявлена на місці події; чи не вистрілена куля з представленої зброї; чи не вистрілена куля з одного екземпляра зброї; до якого виду та зразка належить патрон, частиною якого є куля, виявлена на місці події; чи не вистрілена куля зі зброї невідповідного калібру; чи є представлені для дослідження куля і гільза частинами одного патрона; чи складали раніше представлені снаряди (дріб, картеч, кулі) єдину масу і чи не виготовлені вони в одних і тих самих виробничих умовах; чи не слугував предмет, що підлягає дослідженню, саморобним пижем; з якого матеріалу виготовлений пиж; чи однорідні пижі, представлені на дослідження;

4) при дослідженні гільз: зі зброї якого виду, зразка стріляна дана гільза; чи є гільза частиною патрона, що використовувався під час стрільби з даної зброї; чи не стріляні представлені гільзи з одного екземпляра зброї; чи не є представлені куля та гільза частинами одного патрона; які причини виникнення пошкоджень, що є на гільзі, кулі;

5) при дослідженні слідів пострілу: чи є дане пошкодження вогнепальним; чим саме утворене дане пошкодження (кулею, дробом, картеччю, скалками гранати); чи є сліди пострілу з близької відстані на одязі потерпілого; у якому напрямку був здійснений постріл; яким є дане ушкодження - вхідним чи вихідним отвором.

Холодна зброя - це устрій, конструктивно призначений для враження живої цілі або заподіяння серйозних тілесних ушкоджень іншій людині або тварині за допомоги мускульної сили людини.

Типи холодної зброї:

• колюча холодна зброя (шпаги, стилети, голчасті багнети тощо);

• колючо-ріжуча зброя (однолезові - ножі; дволезові - кинджали, кортики);

• холодна зброя, яка є рублячо-ріжучою (шаблі, бойові сокири, алебарди, бердиші);

• колючо-рубляча зброя (шашки, тесаки, багнети-тесаки, великі кинджали);

• зброя ударно-роздроблюючої дії (кийки, кастети, битки, кісте- ні, нунчаки надолонник, дубини тощо).

Холодна зброя може бути комбінованою (кастето-ніж), за способом виготовлення - заводською, кустарною, саморобною.

При криміналістичному дослідженні холодної зброї слід вивчити питання про поняття і систему класифікацій холодної зброї, предмет і суб’єкт криміналістичної експертизи холодної зброї, методику криміналістичного дослідження холодної зброї.

Вибухом називають процес швидкого звільнення великої кількості енергії в обмеженому обсязі або дуже швидкий прояв механічної роботи, викликаний раптовим розширенням сильно стиснених газів або парів.

Розрізняють фізичні, хімічні, ядерні, електромагнітні й деякі інші види вибухів.

Вибухові речовини поділяють на чотири групи:

• ініціюючі (первинні) вибухові речовини;

• бризантні (дробящі або вторинні) вибухові речовини;

• метальні вибухові речовини (на пороховій основі) і ракетні палива;

• піротехнічні склади.

Уражаюча дія і слідоутворення відбуваються внаслідок механічної, фізичної та хімічної взаємодії вибухової хвилі, відламків, що розлітаються, теплоти, що виділяється, і хімічних з’єднань при згоранні вибухової речовини. Тому слідами вибуху є:

• частини зруйнованого вибухом цілого (відламки), частини вибухового пристрою, снаряда, пакувального матеріалу, шматки паперу, тканини і т. ін.);

• частки непрореагованої вибухової речовини (порошинки, запалювальні суміші, бертолетова сіль, селітра, гексоген тощо);

• сліди кіптяви і згорання вибухових речовин на пошкоджених об’єктах та сліди пожежі;

• сліди запаху вибухової речовини;

• сліди механічних, фізичних і хімічних змін пошкоджених предметів (розриви, злами, кручення, зрушення, оксидація, поява нової речовини тощо).

Вибухові пристрої складаються із заряда вибухової речовини, приводного (реагуючого) пристрою, вибухівника і корпуса (металічного, дерев’яного, пластмасового).

Деякі види саморобного вибухового пристрою можуть бути без- корпусними, їх часто маскують під портфелі, посилки, ручні ліхтарики, термоси тощо.

За конструкцією привідного пристрою і вибухівника саморобні вибухові пристрої можуть бути контактними та безконтактними.

Вибухівники можуть бути: ударні (що спрацьовують від удару, натискання), дистанційні (механічні або електричного впливу), неконтактні (вібраційні, акустичні, радіолокаційні тощо), запрограмо- вапо-виконуючі (що спрацьовують за закодованим сигналом).

Під предметом вибуховотехнічної експертизи розуміється комплекс досліджень, що допомагає визначити технічну причину походження вибуху, умови, що сприяли його виникненню, та інші обставини, пов’язані з підготовкою й здійсненням вибуху. До об’єктів вибуховотехнічної експертизи відносяться різні речовинні докази, обставини, що визначають стан об’єкта на момент вибуху й після нього, а також умови, що сприяють виникненню вибуху.

Завданнями судової вибуховотехнічної експертизи є встановлення таких обставин:

• приналежності досліджуваного об’єкта до підривного пристрою (боєприпасам) і визначення його класифікаційної категорії;

• придатності його до використання по призначенню (підриву);

• природи вибуху й технічної причини його виникнення;

• наявності залишків вибухової речовини й підривного пристрою;

• способу підриву вибухового пристрою й послідовності його здійснення;

• сили вибуху по масі висадженої вибухової речовини (у тротиловому еквіваленті);

• конструкції й способу виготовлення підривного пристрою і його основних елементів;

• видової приналежності й марки вибухової речовини;

• безпеки вибуху заряду вибухової речовини або вибухового пристрою.

1. Основними питаннями, які вирішуються вибуховотехнічною експертизою, є такі:

2. Чи є об’єкт, представлений на експертизу, підривним пристроєм і, якщо так, то яка його конструкція й спосіб його виготовлення (саморобний, промисловий)?

3. Чи придатний даний підривний пристрій для здійснення вибуху, якщо ні, то з яких причин і чи є на його деталях і частинах сліди, що вказують на відновлення втрачених властивостей?

4. Промислового чи саморобного виготовлення даний засіб висадження, й якщо промислового, то вітчизняного чи іноземного виробництва?

5. Що собою представляють об’єкти, представлені на експертизу, чи можуть вони бути використані як компоненти підривного пристрою, і який спосіб їхнього виготовлення (саморобний, промисловий)?

6. Чи є речовина, представлена на експертизу, вибуховою речовиною, й якщо так, то якою саме, які її властивості, галузь застосування й спосіб виготовлення (саморобний, промисловий)?

7. Чи не становили раніше (до знешкодження) представлені матеріали, речовини й деформовані деталі єдине ціле, а саме підривний пристрій?

8. Яка природа вибуху й технічна причина його виникнення (чи було на місці події застосовано підривний пристрій або ж відбувся об’ємний вибух газо-повітряної або краплинно-повітряної або за- пал-повітряної суміші)?

9. Де перебував і як був розташований підривний пристрій у момент вибуху?

10. Чи був підривний пристрій підготовлений до вибуху або ж відбулося спрацьовування цього пристрою від необережного обігу з ним?

11. Чи є на представлених для дослідження об’єктах залишки вибухової речовини? Якщо так, то якої саме, які її властивості й галузь застосування?

12. Який спосіб висадження був застосований: вогневий, механічний, електричний?

13. Яка сила вибуху в еквіваленті по масі висадженого тротилу і які вражаючі властивості вибухового пристрою?

14. Якщо вибуховий пристрій промислового виготовлення, то яка його видова приналежність і марка (граната, інженерна міна, артилерійський снаряд, засоби детонування тощо)?

15. Якщо вибуховий пристрій саморобного виготовлення, то які професійні навички в підривній справі особи, що його зробила?

16. Чи можна з використанням представлених виробів, матеріалів, інструментів, устаткування й пристосувань виготовити підривний пристрій (або його окремі деталі й вузли), аналогічні виявленому або використаному на місці події?