§2. Принципи та підстави взяття об’єктів на криміналістичний облік

Одним із важливих факторів, що зумовлює успіх і ефективність криміналістичної діяльності, являється рівень її інформаційного забезпечення, тобто дій щодо виявлення і представлення криміналістично важливої інформації її безпосередньому користувачу.

В залежності від конкретного виду криміналістичної діяльності цими користувачами можуть бути особи (установи), які здійснюють оперативно-розшукову, слідчо-дізнавальну, обліково-реєстраційну, судово-експертну, судову, наглядово-прокурорську та інші види діяльності, пов’язані з розкриттям, розслідуванням і попередженням злочинів. Конкретний вид криміналістичної діяльності здебільшого визначає і характер її інформаційного забезпечення. Це знаходить своє відображення у принципах побудови і використання інформаційних систем та інформаційних центрів, покликаних реалізувати функцію інформаційного забезпечення криміналістичної діяльності.

Разом з тим, незалежно від конкретного виду інформаційної системи, в основі її функціонування лежать такі принципи інформації:

♦ самостійність інформації по відношенню до свого носія;

♦ можливість багаторазового використання однієї і тієї ж інформації;

♦ її незникаємість при використанні конкретним користувачем;

♦ збереження інформації, що передається, у суб’єкта, що її передає;

♦ властивість інформації до зберігання в часі, інтегрування, накопичення;

♦ інформація повинна грунтуватись на фактах, установлених з допомогою засобів і методів, допустимих чинним законодавством;

♦ інформаційне забезпечення повинно бути своєчасним і системним;

♦ у своїй сукупності об’єктивно і в повному обсязі відображати особливості об’єкта пізнання і створювати передумови для вирішення відповідних завдань у сфері криміналістичної діяльності.

Правовими основами взяття об’єктів на криміналістичний облік є:

♦ протокол затримання підозрюваного;

♦ постанова судді, слідчого про обрання заходу процесуального примусу - тримання під вартою;

♦ постанова про притягнення особи як обвинуваченого;

♦ вирок або ухвала суду.

Протокол затримання підозрюваного складається співробітником органу дізнання у відповідності з вимогами ст. 106 КПК України із зазначенням підстав та мотивів затримання.

Постанова судді чи слідчого про обрання заходу процесуального примусу у вигляді тримання під вартою складається на підставі вимог ст.ст. 148 та 149 КПК України при наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, переховуватиметься від слідства і суду або перешкоджатиме встановленню істини в кримінальній справі, або займатиметься злочинною діяльністю.

Постанова про притягнення особи як обвинуваченого виноситься слідчим відповідно до вимог ст. 131 КПК України тоді, коли в справі зібрано достатньо доказів, які свідчать, що подія злочину, з приводу якого порушену дану справу, дійсно мала місце, що діяння вчинене саме особою, якій пред’являється обвинувачення, що в дії або бездіяльності цієї особи є всі передбачені законом ознаки складу розслідуваного злочину.

Вирок або ухвала суду про притягнення особи до кримінальної відповідальності (ст. 323 КПК) грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, а також на вимогах закону та правосвідомості. Обгрунтованість вироку передбачає, що зроблені в ньому висновки випливають із зібраних і правильно оцінених доказів, які є в справі.

Отже перераховані процесуальні документи являються правовою основою взяття об’єктів на криміналістичний облік.