Інші факти як людська поведінка. Зміст соціальних норм
Принцип приписування наслідку поєднує, у своєму початковому значенні, два акти людської поведінки — поведінку однієї особи з поведінкою іншої особи, як маємо, наприклад, у моральному законі поєднання винагороди із заслугою чи в правовому положенні — покарання зі злочином.
Поєднуватися може поведінка особи з іншою поведінкою цієї ж особи — наприклад, у релігійно-моральному законі спокута поєднується з гріхом. У кожному з цих випадків людська поведінка, що приписується нормою, обумовлюється іншою людською поведінкою. Обумовлення, як наслідок, є актом людської поведінки. Проте норми суспільного порядку повинні співвідноситися не лише з людською поведінкою, а й з іншими фактами буття. Одна норма — як уже зауважено раніше — може забороняти певну людську поведінку, яка має цілком визначений наслідок (наприклад, може забороняти вбивство). Інша норма може вимагати певної людської поведінки, обумовленої не лише поведінкою іншої людини, а й також іншими фактами, що функціонують як людська поведінка. Такою є, наприклад, моральна норма любові до ближнього: якщо хтось страждає, слід спробувати звільнити його від цих страждань. Або ж правова норма, яка передбачає, що коли людина психічно хво- pa й становить небезпеку для суспільства, таку людину слід інтернувати. Приписування наслідку на основі принципу відплати, що виявляється у моральній та правовій відповідальності, є окремим, хоча й найвизначнішим випадком приписування наслідку в широкому розумінні слова. Це поєднання людської поведінки з умовою, за якою ця поведінка вимагається в нормі. Кожна відплата є приписуванням наслідку. Надалі ми звернемо увагу на те, що норми можуть стосуватися осіб, безвідносно до їхньої поведінки. Це, наприклад, випадок, коли арештовується одна особа через протиправну поведінку іншої особи й, зокрема, випадок колективного арешту*.Якщо в судженні, яке передбачає, що за певних умов має реалізуватися певна людська поведінка, умова не представляє людської поведінки або представляє не виключно її, а також коли в цьому судженні зв’язок між обумовлюючими фактами та обумовленою людською поведінкою визначається як приписування наслідку, то це судження вживається в значенні ширшому, ніж те значення, яке судження мало спочатку. Річ у тім, що наслідок приписується не лише людській поведінці — чи, як кажуть, коли послуговуються звичайною термінологією, наслідок приписується не лише якійсь особі, але й фактам та зовнішнім обставинам. Проте в будь-якому разі те, що приписується, завжди є наслідком лише людської поведінки.
26.
Еще по теме Інші факти як людська поведінка. Зміст соціальних норм:
- 4.2. Соціально-психологічні причини злочинної поведінки неповнолітніх
- 8.1. Вікові часи у контексті соціальних норм
- § 1. Соціальна структура суспільства. Соціально-економічна стратифікація
- Юридичні факти •• і • • та їх класифікація
- Y. Факти єдинобожжя слов'ян
- Розділ 18.ПОВЕДІНКА ОСОБИ У ПРАВОВІЙ СФЕРІ
- 3. СВОБОДА В БУДЕННОМУ ТА ГРАНИЧНОМУ ВИМІРАХ ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ
- Інші джерела права в сучасному світі
- 1. СВОБОДА ЯК УМОВА ЛЮДСЬКОГО САМОСТВЕРДЖЕННЯ У СВІТІ
- Розділ 18. ПОВЕДІНКА ОСОБИ У ПРАВОВІЙ СФЕРІ
- ПРОБЛЕМА СВОБОДИ У КОНТЕКСТІ РАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ
- Стаття 43. Інші гарантії
- Мораль як регулювання внутрішньої поведінки
- Юридично значуща поведінка (правомірна і протиправна): поняття, ознаки, види
- Теорія поведінки споживача
- Глава VIII Соціальні та інші гарантії публічним службовцям
- Правовий порядок а) Право: упорядкування людської поведінки
- Соціальна відповідальність та її вцди
- РОЗДІЛ 3 ТОРГОВЦІ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ ТА ІНШІ УЧАСНИКИ ФОНДОВОГО РИНКУ
- Фактично ж правильність людської поведінки, себто закони суспільного життя