§ 6. Визнання установчих документів господарських товариств недійсними

Установчі документи господарського товариства можуть бути визнані недійсними (повністю або частково) у порядку, визначеному законом.

Позовну заяву про визнання недійсними установчих документів господарського товариства можуть подати учасник господарського товариства, орган, що здійснює державну реєстрацію, а також органи Державної податкової служби України та інші суб’єкти владних повноважень, що здійснюють контроль за діяльністю товариства.

До того ж необхідно звернути увагу на те, що не всі спори, пов’язані з вимогою про визнання недійними установчих документів господарського товариства, є корпоративними спорами, та відповідно до цього вирішувати питання про підвідомчість (підсудність) спору господарським судам.

Спори про визнання недійними установчих документів господарського товариства, позивачем в яких є суб’єкт владних повноважень, слід розглядати як публічно-правові на підставі п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС, їхній розгляд віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Такий висновок, наприклад, зроблено колегією суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в ухвалі від 14 березня 2007 р. у справі за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва до Я., Ц., ТОВ «Укртехінтелпроект», третя особа — Свя- тошинська районна в м. Києві державна адміністрація — про визнання установчих документів господарського товариства недійсними.

Також Господарський суд м. Києва ухвалою від 26 квітня 2007 р. обґрунтовано відмовив у прийнятті позовної заяви у справі за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до В., ТОВ «Технологія К» про визнання недійсними установчих документів.

Господарський суд вказав, що інспекція не є учасником корпоративних правовідносин стосовно відповідачів. Зважаючи на те, що позивачем у справі є суб’єкт владних повноважень, а також з огляду на підстави і предмет позову, спір не підлягає вирішенню в господарському суді. Висновок місцевого суду був підтриманий Київським апеляційним господарським судом у постанові від 18 липня 2007 р.

Якщо позивачем є учасник господарського товариства — такий спір є корпоративним і має розглядатися господарським судом.

Суд може визнати недійсними установчі документи за наявності одночасно таких умов:

— на момент розгляду справи вони не відповідають вимогам законодавства;

— допущені при їх прийнятті та затвердженні порушення не можуть бути усунуті;

— відповідні положення установчих документів порушують права та законні інтереси позивачів.

Під час вирішення спору про визнання установчих документів господарського товариства недійсними господарським судам необхідно розмежовувати правову природу статуту та засновницького (установчого) договору товариства.

Так, статут господарського товариства за своєю правовою природою є актом, який визначає правовий статус господарського товариства, оскільки він містить норми, обов’ язкові для учасників товариства, посадових осіб товариства та інших працівників, враховуючи порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Підставами для визнання актів, зокрема статуту, недійсними є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт.

Деякі суди помилково визначають правову природу статуту як правочину і відповідно застосовують щодо статуту норми, які регламентують підстави недійсності правочинів.

Так, у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 14 травня 2007 р. у справі за позовом Н. до ТОВ «Компанія «Терланд-Агро», С. про визнання частково недійсним статут ТОВ та зобов’язання внести зміни до статуту суд зробив висновок про те, що статут є правочином, оскільки являє собою дію учасників товариства, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, пов’язаних з участю в товаристві.

Господарський суд Дніпропетровської обл. у рішенні від 28.12.05 у справі за позовом ТОВ «Депозитарно-фондова компанія «Славутич-Капітал» до ВАТ «Дніпроводбуд» помилково визначив природу статуту як одностороннього правочину та застосував щодо статуту норму про правочин, що порушує публічний порядок (ст. 228 ЦК). Це рішення скасував Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від 20.03.06.

У ході визначення правової природи статуту слід враховувати, що статут не є одностороннім правочином, оскільки відповідно до ст. 36, 41, 59 Закону про господарські товариства статут затверджується (змінюється) загальними зборами учасників (засновників, акціонерів) господарського товариства. А загальні збори не є ні суб’єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства, оскільки відповідно до ст. 48, 62 зазначеного Закону виконавчий орган здійснює дії від імені товариства.

Не є статут і договором, оскільки відповідно до ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. А статут затверджується (змінюється) не за домовленістю всіх учасників (засновників, акціонерів) товариства, а більшістю у 3/4 чи простою більшістю голосів акціонерів (учасників) товариства (статті 42, 59 Закону про господарські товариства).

Під час вирішення господарськими судами спору про визнання недійсним статуту варто звернути увагу на те, що підставами для цього можуть бути лише випадки, прямо передбачені законом.

Так, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.05.06 у справі за позовом ТОВ «Сіверщина-Інвест» до ВАТ «Чернігівський річковий порт» про визнання недійсною нової редакції статуту встановлено, що оскільки чинним законодавством не передбачено, що порушення строку, встановленого для повідомлення органу державної реєстрації про зміни в установчих документах, має наслідком визнання змін до установчих документів недійсними, позов є безпідставним, необгрунтованим, а тому задоволенню не підлягає. Рішення залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.10.06, а Верховний Суд України ухвалою від 07.12.06 відмовив у порушенні провадження з перегляду постанови у касаційному порядку зазначеної постанови Вищого господарського суду України.

У зв’язку з різною правовою природою статуту та установчого договору господарського товариства у справах про визнання недійсним статуту відповідачем є товариство, до того ж немає необхідності залучати до участі у справі всіх учасників (акціонерів) товариства, а в справах щодо визнання недійсним установчого (засновницького) договору мають залучатися всі учасники (акціонери) товариства як сторони договору.