<<
>>

§ 2. Специфіка корпоративного управління в холдингах

У холдингах, як правило, використовують організаційно-посадову інтеграцію, яка ще називається «перехресний директорат». Цей спосіб управління ґрунтується на участі членів контрольного (наглядової ради) і виконавчого (правління, директора або одноособових — директора) органів управління основної (або материнської) компанії в органах управління залежних (дочірніх), і навпаки, — участі керівників залежних (дочірніх) товариств в органах управління основного (материнського) товариства.

Існують дві форми організаційно-посадової інтеграції: перша — «система мультидиректорату» з включенням членів виконавчого органу основної (материнської) компанії в наглядові ради залежних (дочірніх) товариств; друга — «система мультипозицій» (вертикальна інтеграція) зі включенням керівників залежних (дочірніх) товариств до складу колегіального виконавчого органу основної (материнської) компанії. Така структура покликана забезпечити як інтереси всіх учасників холдингу, так і контроль за діяльністю залежних товариств з боку основних. Це ще раз підкреслює утрированість прямолінійного погляду на відносини між основними і залежними товариствами як виключно залежних, заснованих на владі та підпорядкуванні. Насправді зв’язки між ними з відповідними відносинами корпоративного управління є складнішими.

Підсилює таке становище й створення додаткових управлінських структур у розгалужених холдингових зв’язках, тобто при існуванні чисельних залежних товариств. Це ради або колегії як постійно діючі дорадчі утворення, до складу яких входять члени всіх залежних та основного товариств.

Така структура управління в холдингах свідчить не про пригнічення залежних товариств, а про доступність здійснення прямих організаційно- управлінських дій щодо оперативного впливу на підприємство та вироб- ництво[579]. Для дієвості здійснення цих функцій пропонуються такі варіанти оформлення управління:

а) керівники основного (материнського) товариства, не будучи членами органів управління залежних (дочірніх) товариств, діють від їх імені за довіреністю, тобто мають право дозвільного підпису;

б) перебувають у штаті залежних (дочірніх) товариств за сумісництвом і мають право узгоджувального підпису або

в) здійснюють свої функції в залежному (дочірньому) товаристві на підставі договору надання персоналу[580].

Конкретні засади діяльності таких осіб мають визначатися у внутрішніх документах холдингу та його учасників.

<< | >>
Источник: І. Спасибо-Фатєєва, О. Кібенко, В. Борисова.. Корпоративне управління: Монографія. 2007

Еще по теме § 2. Специфіка корпоративного управління в холдингах:

  1. § 1. Специфіка корпоративного управління в акціонерних товариствах, акції яких належать державі
  2. § 5. Специфіка управління командитним товариством
  3. РОЗДІЛ ІІІ СУБ’ЄКТИ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ Глава 1. Види суб’єктів корпоративного управління та їх інтереси
  4. ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНУ УПРАВЛІННЯ ВІДПОВІДНО ДО МІЖНАРОДНИХ ПРИНЦИПІВ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ
  5. РОЗДІЛ V ПРИНЦИПИ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ Глава 1. Відповідність законодавства України принципам корпоративного управління
  6. Проблематика становлення українського корпоративного законодавства та його зіставлення з Принципами корпоративного управління.
  7. Глава 6. Охорона та захист прав учасників корпоративних правовідносин як показник рівня корпоративного управління
  8. § 5. Корпоративне управління
  9. І. Спасибо-Фатєєва, О. Кібенко, В. Борисова.. Корпоративне управління: Монографія .2007, 2007
  10. 4. Мета прийняття Принципів корпоративного управління
  11. НКЦПФР. Принципи корпоративного управління. 2014, 2014