Однакове ставлення до всіх акціонерів, що належать до одного класу.

2.

3. При цьому слід враховувати:

- різницю прав акціонерів-власників простих і привілейованих акцій. В рамках одного класу всі акціонери повинні мати однакові права голосу. Тобто, неприпустимо, щоб одні з акціонерів-власників привілейованих акцій не мали права голосу, а інші — мали;

- диспозитивність регулювання прав акціонерів-власників привілейованих акцій.

- обізнаність осіб про права, що їм надаватимуться акціями. Всі потенційні акціонери, тобто особи, які намагаються придбати акції, повинні мати інформацію про права голосу, що надаються тим класом акцій, які вони одержуть. Надання такої інформації має передувати придбанню ними акцій. Зміни прав голосу повинні затверджуватися зборами акціонерів. Тобто, це вплине на незмінність тих прав акціонерів, яких вони хотіли набути з придбанням акцій. Слід враховувати, що дієвість розглядуваного принципу втілюється в механізм, згідно з яким пропозиції по змінах прав голосу акцій різних класів, як правило, надаються на затвердження ЗЗ акціонерів більшістю голосуючих акцій тих категорій, до яких пропонується внести зміни, що передбачається статутом АТ;

- правило «одна акція — один голос». Це концептуальне положення закріплено в законодавстві не тільки України, а й багатьох держав і підтримано інституціональними інвесторами та різного роду самоврядними організаціями на фондовому ринку.

Можливість реалізації прав акціонерів на участь у діяльності ЗЗ базується на принципі рівності, відповідно до якого за рівних умов акціонери повинні знаходитися в однаковому становищі, в тому числі мається на увазі і право голосу. У законодавстві різних країн ця норма може бути або диспозитивною, або імперативною. Так, за законами Франції, Великої Британії, Бельгії, Швеції, Росії кожен акціонер має право як мінімум на один голос, чим повністю забезпечено його право на участь. У США та Німеччині, навпаки, допускається наявність акцій, які не надають право голосу, — так званих «безголосих» акцій. Це можливо, якщо статутом АТ встановлюється мінімальна кількість акцій, що надає право голосу, в зв’язку з чим акціонери, які володіють меншою кількістю акцій, мають право на участь в управлінні справами товариства з усіченими правомочностями. Вони не мають права голосу з жодного з питань, розглядуваних ЗЗ акціонерів. Разом з тим вони обов’язково повинні бути повідомлені про майбутні збори. Відсутність права голосу в акціонера, який володіє кількістю акцій менше мінімальної, не позбавляє його права на участь у зборах, а також права об’єднатися з іншими акціонерами для одержання голосу.

Така диспозитивна норма тривалий час містилася і в ст. 44 Закону «Про господарські товариства», однак згодом була скасована. Тією ж статтею в попередній редакції цього Закону була передбачена також можливість обмеження статутом АТ кількості голосів, які надаються одному акціонерові, що зараз також скасовано. Подібне положення було спрямовано на встановлення механізму стримування процесів зосередження великої кількості акцій в одних (або декількох) руках з метою впливу на формування волі АТ.

Незважаючи на дію загального принципу «одна акція — один голос», подібні винятки для країн із перехідною економікою, до яких належить Україна, були б корисними. Скоріше, вони діяли б для осіб, які придбали акції на вторинному ринку, в тому числі з метою скористатися голосами, які надаються такими акціями.

Деякі дослідники наголошують на можливості обмеження права голосу акціонера в окремих випадках, якщо існують до цього такі підстави:

- акціонер не повинен мати право голосу при ухвалені ЗЗ акціонерів рішення про придбання в нього АТ будь-якого майна або при зайнятті ним посади члена правління;

- акціонер, який уклав договір застави своїх акцій, також повинен бути позбавлений права голосу з метою запобігання порушенню прав інших акціонерів^[762].

При цьому зазначається, що в таких випадках право голосу акціонера не припиняється, а лише тимчасово зупиняється користування цим правом. Перелічені випадки не впливають на існування самого права на голос у будь-якого акціонера.

Від голосування акціонера, який володіє тим чи іншим пакетом акцій, може залежати дуже багато, а може не залежати зрештою і нічого. Для запобігання укоріненню правила все, що менше 51% — дорівнює нулю^[763], в законодавстві України необхідно передбачити права дрібних акціонерів та їх захист. Зосередження акцій у контрольному пакеті забезпечує їх власникові право здійснювати контроль за діяльністю АТ^[764]. Дослідники називають декілька різновидів таких контрольних пакетів акцій^[765];

4. Забезпеченість інтересів і прав акціонерів при переданні ними акцій в управління іншим особам. При цьому:

- відносини між особою, якій акції передані в управління, і акціонером регулюються договором між ними і законодавством. Договором встановлюються повноваження управителя, в тому числі стосовно реалізації ним права голосу акціонера. Разом із тим умови договору повинні відповідати загальним вимогам законодавства, якими забезпечувалися б права акціонерів і усувалися б зловживання правами управителями. Такі вимоги повинні міститися як в корпоративному, так і в цивільному законодавстві;

- принципово важливою вважається загальна вимога про обов’язок здійснення голосування особами — управителями акцій (або особами за довіреністю) за узгодженням з акціонером, яким акції передані в управління і чиї інтереси управителі повинні представляти. Важливість такої вимоги пов’язана з тим, що особи, яким акції передані в управління, часто нехтують інтересами акціонерів. Набувши можливість голосувати акціями, такі особи не враховують, що їх дії повинні бути виключно в інтересах тих, хто їм довірив здійснення своїх прав — акціонерів. Враховуючи до того ж пасивність акціонерів, у фінансових інститутів і окремих осіб, які управляють акціями від імені акціонерів, фактично майже зосереджені всі права акціонерів, які вони здійснюють часто на свій розсуд, якщо не одержали від акціонера вказівки стосовно голосування певним чином з тих чи інших питань.

Дослідники відзначають, що в країнах-членах ОЕСР поширюється тенденція до спростування положень законодавства щодо автоматичного дозволу управителям акціями голосувати замість акціонерів. Відтепер особи, яким акції передані в управління, зобов’язані надавати акціонерам інформацію стосовно різних варіантів здійснення їх прав голосу. Зі свого боку, акціонери не позбавлені права передати всі свої права голосу таким управителям, але їх обізнаність з вибору того чи іншого варіанту голосування покликана продемонструвати дійсний стан справ в АТ, внаслідок чого акціонер, який виявив інтерес до вирішення того чи іншого питання, може визнати за краще одержати більш повну інформацію і вирішити голосувати на свій розсуд, або все ж таки делегувати права голосу управителю. Такі правила становлять перешкоду для використання управителем права голосу акціонера без урахування його побажань і одночасно не ускладнюють діяльність управителя, який не обмежується в своїх діях необхідністю кожний раз одержувати згоду акціонера та його вказівки перед голосуванням. Отже, акціонерам доводиться загальне правило, згідно з яким у разі відсутності вказівок від них щодо голосування з певних питань певним чином управитель голосуватиме так, як він вважає за необхідне в інтересах акціонера.

Проте зазначене положення не поширюється на здійснення права голосу довірителями або іншими особами, які діють за спеціальними вимогами відповідно до свого правового становища, наприклад, арбітражний управляючий, державні виконавці.

5.