ІІІ. ПОЛІТИКА У СФЕРІ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ

Розробка міжнародних узгоджених правил корпоративного управління є питанням, яке стає дедалі більш актуальним на рівні ЄС, та відбувається поряд з гармонізацією законодавства. Ще до створення ЄС спроби узгодження законодавства європейських держав у сфері права компанії проводилися шляхом використання уніфікованих інструментів приватного міжнародного права, тобто стандартних критеріїв, які використовуються при застосуванні норм приватного міжнародного права у різних правових системах.

законодавства здійснювалася також шляхом приєднання до Конвенцій, підписання Договорів та набуття членства у міжнародних організаціях, використання модельних законів. Однією з таких організацій стала Організація Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР), створена у 1960 році.

В 1998 році ОЕСР розробила стандарти та норми корпоративного управління (принципи корпоративного управління ОЕСР), які є результатом багаторазових обговорень між представниками усіх країн-учасниць з метою надання допомоги урядам усіх зацікавлених країн щодо удосконалення корпоративного управління на національному рівні. Рішення про розробку вказаних принципів було ухвалене на засіданні Ради ОЕСР на рівні міністрів країн- учасників Організації 27 - 28 квітня 1998 року. Ще однією такою організацією стала Міжнародна мережа з корпоративного управління (ММКУ), створена у 1995 році, уповноважена представляти інтереси інституціональних інвесторів та інших осіб, які беруть участь у розвитку світової практики з корпоративного управління.

Корпоративне управління розуміється як система, відповідно до якої товариства управляються та контролюються.^[87] За визначенням Принципів ОЕСР 1999 року “корпоративне управління включає систему відносин між керівництвом товариства, виконавчим органом, акціонерами та іншими зацікавленими особами. Корпоративне управління також забезпечує інфраструктуру, через яку встановлюються цілі товариства, засоби досягнення цих цілей та визначається моніторинг їх виконання. Корпоративне управління переважно зосереджує свою увагу на проблемах, що з’являються з розмежування власності та контролю, та визначає, зокрема, відносини “замовника-виконавця” між акціонерами та директорами.”^[88]

Системи корпоративного управління в Європі значно різняться та дотепер єдиного підходу, який би прийняв вигляд єдиного кодифікованого документу, не було знайдено. Інститути корпоративного управління у різних країнах ЄС подекуди мають різний зміст, і виконують відмінні завдання. Таке трапляється внаслідок істотних розбіжностей у системах, які є результатом специфічних характеристик ринків, історичного розвитку економіки та інших структурних відмінностей. Усього за останні десять років з метою кращого захисту інтересів акціонерів та зацікавлених осіб на національному та міжнародному рівнях в рамках Європейського Союзу було ухвалено більш, ніж 40 кодексів корпоративного управління.^[89] Більшість норм вказаних кодексів спрямовані на захист акціонерів, а отже, на регулювання діяльності акціонерних товариств, які за своєю суспільною значущістю становлять найважливішій елемент для функціонування єдиного ринку.

У цьому контексті підкреслюється, що Європейська Комісія не вбачає необхідності розробки єдиного кодексу корпоративного управління ЄС.^[91] Комісія зазначає, що по-перше, головні відмінності між державами-членами проявляються у різних підходах до регулювання права компаній та цінних паперів, що протиставляється кодексам корпоративного управління, які згідно з дослідженням 2002 року,^[92] демонструють значний рівень зближення. По-друге, існування багатьох кодексів в ЄС загалом не сприймається як ускладнення для діяльності емітентів цінних паперів.

Втім, Європейська Комісія визнає необхідність координації та узгодження дій з формування єдиних підходів до корпоративного управління в державах- членах. Зокрема, реформа та план дій, запропонований для підвищення рівня корпоративного управління в межах ЄС, буде включати:

• визначення трьох стадій для дій у вказаній сфері;

• консультації з експертами у сфері права компаній та корпоративного

управління;

• відкриті публічні дебати щодо обговорення плану дій;

• відкриття Європейського форуму корпоративного управління.^{[93] [94] [95]}

Єдине, що Європейська Комісія планує наразі, це ухвалення єдиних правил з найбільш важливих питань та відповідне узгодження національних кодексів

107

корпоративного управління.

Що стосується необхідності координації роботи з імплементації міжнародних принципів корпоративного управління в Україні, варто звернути увагу на Висновок Економічного та Соціального Комітету 2003 року, що

оголосив про початок розробки програми, спрямованої на забезпечення стабільності та передбачуваності ринків країн, із якими країни ЄС пов’язані спільним бізнесом та інвестиціями. Комітет підкреслив, що його ціллю є підвищити обізнаність інвесторів із структурами ринків, та посилити такі ринки шляхом законодавчих, економічних та інституційних реформ, разом із створенням нових фінансових інфраструктур.

Такі кроки будуть включати початок певних реформ, зокрема, ухвалення кодексів для забезпечення прозорості у макроекономічній політиці, принципів та керівних засад для захисту кредиторів, міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та аудиту, банківського контролю тощо. Це ті норми, які треті країни, та зокрема, Україна, мають виконати, у тісній співпраці із відповідними міжнародними фінансовими інститутами, зокрема, у першу чергу, із Міжнародним Валютним Фондом (IMF) та Світовим Банком. Ці дві установи планують проведення спільної наглядової та моніторингової роботи відповідно до нової програми Оцінки Фінансових Секторів. Невиконання даних умов та незабезпечення прозорості та захисту кредиторів та третіх осіб може призвести до припинення інвестиційної діяльності, кредитування, згортання програм

фінансування та повної ізоляції ринків.^[96]

У даній главі увагу зосереджено на принципах, що застосовуються до управління акціонерними товариствами в ЄС. Складність у гармонізації законодавства, що регулює управління акціонерним товариством та правовий статус вищих посадових осіб, на рівні ЄС полягає в тому, що сфера управління акціонерним товариством була і залишається сферою регулювання, щодо якої держави-члени не дійшли згоди. В цій сфері не було ухвалено жодного загальнообов’язкового документу, спрямованого на гармонізацію законодавств держав-членів, за винятком Регламенту про статут європейського товариства^[97] та проекту П’ятої Директиви права компаній, метою якої було гармонізоване регулювання структури управління акціонерним товариством, який проте, навіть не був узгоджений на рівні офіційного документу Єврокомісії. Тому базові вимоги права ЄС в даному випадку представлені переважно у вигляді принципів, що закріплені в кодексах корпоративного управління держав-членів Спільноти, а також в міжнародних документах рекомендаційного характеру, що були імплементовані до законодавств держав-членів ЄС. Детально питання корпоративної відповідальності та управління врегульовані на рівні держав-членів та з врахуванням особливостей правових систем країн. Такі питання, як структура органів управління, правовий статус вищих посадових осіб товариства, визначення санкцій, що вживатимуться за порушення директорами їхніх обов’язків, віднесено до прерогативи національного законодавства. В цій главі ми спробуємо зробити порівняльний огляд цих принципів, особливо зупиняючись на тих, що є предметом обговорення стосовно їх закріплення у європейському законодавстві.

1.