§3. Наступний етап розслідування

Внаслідок проведених слідчих дій на початковому етапі встановлені основні обставини, що відносяться до події злочину: коли, де і в якій обстановці було скоєно згвалтування; в чому проявлялося фізичне чи психічне насильство; чим погрожував гвалтівник потерпілій і чи застосовував з цією метою будь-які знаряддя; які спричинені потерпілій ушкодження і чим; чи проявляла потерпіла опір і в чому він виражався; чи є сліди її опору на одязі і тілі гвалтівника; чи був злочин закінчений, якщо ні, то чому; які сліди насильства залишились на тілі та одязі потерпілої; чи не перебувала потерпіла в момент насильства у хворобливому чи безпорадному стані; чи жила вона раніше статтевим життям; хто міг бачити її і насильника на місці події до і після неї; чи знайома вона з гвалтівником та їх взаємовідносини; чи не просив він відмовитися від заяви про згвалтування, що за це обіцяв тощо.

Крім того, слідчий уже володіє відомостями: що собою представляють потерпіла і підозрюваний, є покази їх і свідків, одержані під час допиту; складений розгорнутий план розслідування. Особливості наступного етапу розслідування в основному залежать від того, наскільки повно досліджені на початковому етапі версії про обставини згвалтування, відношення і поведінка потерпілої і підозрюваного, позиція, яку він зайняв після пред’явлення постанови про притягнення в якості обвинуваченого і під час допиту.

В ході наступного етапу розслідування в залежності від поведінки обвинуваченого виникають такі типові ситуації:

1) обвинувачений визнає зустріч з потерпілою і факт статте- вих зносин з нею, але відкидає їх насильницький характер;

2) визанє знайомство з потерпілою, посилається на наявність між ними інтимних відносин і заявляє, що статевий акт з нею був добровільний;

3) відкидає зустріч з потерпілою, посилається на алібі.

Під час першої ситуації завдання слідчого зводиться до того, щоб на підставі зібраних на початковому етапі розслідування фактичних даних побудувати версії, перевірка яких дозволить достовірно встановити: з якою метою і за чиєю ініціативою зустрілися потерпіла і обвинувачений на місці події, чи приховували вони цю зустріч від оточуючих; чи мало місце насильство з боку обвинуваченого та опір потерпілої; чи могло їх знайомство стати умовою або приводом до статевого акту. Для перевірки версій, спрямованих на вияснення першого питання, необхідно детально проаналізувати обставини зустрічі і взаємовідносини потерпілої та обвинуваченого. З цією метою слідчий повинен шляхом допиту обвинуваченого, потерпілої і свідків, на яких вони посилаються, установити: як давно вони знайомі і при яких обставинах відбулось їх знайомство; чи проявлялась під час попередніх зустрічей у кого-небудь із них схильність до зближення; як вела себе потерпіла в колі знайомих з обвинуваченим та іншими чоловіками; чи була вона раніше або в даний час знайома з ким-небудь із них тощо. Важливо вияснити також, з якою метою і за чиєю ініціативою відбулась зустріч на місці події, хто знав про цю зустріч і бачив їх перед нею.

Перевірка версій і пояснень потерпілої та обвинуваченого по другому питанню вимагає детального аналізу слідів насильства на одязі і тілі як потерпілої, так і підозрюваного, перевірки їх показань про походження цих слідів, відповідності їх висновкам судово-медичної і криміналістичної експертиз.

Перевірка версій і показань потерпілої та обвинуваченого за третім питанням, крім детального вивчення характеру їх попередніх відносин, повинна бути спрямована на всебічне вивчення обстановки події, що розслідується.

Під час другої ситуації, коли обвинувачений вказує на знайомство з потерпілою, посилається на наявність інтимних відносин між ними і добровільні статеві зносини, за кожним із фрагментів його пояснень необхідно висунути обгрунтовані версії і критично їх перевірити: виїмкою та оглядом переписки з потерпілою, виявленням і вивченням інших доказів, на які він посилається (щоденники, фотознімки, подарунки тощо), а також допитом осіб, які добре знають обох і взаємовідносини між ними на протязі всього періоду знайомства. Встановлення інтимного зв’язку з обвинуваченим, який раніше приховувала потерпіла, може бути важливим підтвердженням правдивості його показань про добровільний характер статевого акту і підставою для побудови версій про можливий наклеп потерпілої.

Під час третьої ситуації, коли обвинувачений відкидає факт зустрічі з потерпілою, посилаючись на алібі, необхідно ретельно перевірити посилання на алібі, встановити чи спростувати версію звинувачення про його перебування на місці події і факту статевого акту з потерпілою з застосуванням насильства. Перевірка посилань на алібі у цих випадках нічим не відрізняється від перевірки його за справами про вбивства. Аналогічно, шляхом співставлення показань обвинуваченого і потерпілої з результатами огляду місця події та інших слідчих дій, повинна бути перевірена версія щодо перебування його на місці події. У даному випадку важливе значення може мати провадження очної ставки між ним і потерпілою, а також одночасна чи почергова перевірка їх показань на місці події.

Важливим завданням наступного етапу розслідування справ про згвалтування є виявлення обставин, що впливають на ступінь і характер відповідальності винного, а також причин й умов, що сприяли скоєнню даного злочину. Тому під час уточнення плану розслідування з урахуванням ситуації, що склалася, та версій, що підлягають перевірці, необхідно включати в нього питання, що відносяться до виявлення не лише виправдувальних чи звинувачуючих обставин, але й пом’ягшуючих чи обтяжуючих його відповідальність, а також про причини й умови, що сприяли скоєнню даного злочину.