<<
>>

§2. Ідентифікаційні ознаки письма та їх класифікація

Для ідентифікації людини за її почерком користуються ідентифікаційними ознаками (Схема 13).

Ідентифікаційна ознака письма - це особливість письмово- рухових навиків, що відображнені в рукопису. Ідентифікаційні ознаки поділяють на ознаки письмової мови та ознаки почерку.

Для ідентифікації людини необхідно спочатку визначити ознаки письмової мови і почерку, а потім сформувати їх комплекс, який оцінити як неповторний. Лише це дає підстави зробити висновок стосовно тотожності виконавця тексту.

Ідентифікаційні ознаки за ступенем відображення рухових навиків поділяють на загальні та окремі. Загальні характеризують об’єкт, що досліджується, в цілому, наприклад, письмову мову або почерк. Вони дозволяють поділити об’єкти за класами, видами, групами, тобто визначити групову належність. Окремі ознаки - це індивідуальні особливості, властивості окремого об’єкта. Окремі ознаки у сукупності із загальними утворюють ідентифікаційне поле, характерне для конкретного об’єкта.

Ознаки писемної мови - це письмово-мовні навики, які поділяються на граматичні, лексичні та стилістичні.

Граматичні ознаки - це ступінь володіння правилами нормованого ладу мови. Вони виявляються в порушенні правил орфографії, пунктуації, синтаксису, граматичного ладу мови.

Лексичні ознаки - це ступінь володіння сукупністю мовних засобів для вираження думок на папері. До цих засобів відносять фразеологію, тобто стійке поєднання слів, зворотів, виражальних засобів - метафор, гіпербол, алегорій. Виражальні засоби посилюють дію мови, створюють образ людини, події, що запям’ятовуються. Вони дозволяють робити висновок щодо загального розвитку та ступеня грамотності людини, про її навики володіння мовними засобами під час письма, і за цими ознаками робити висновок про належність автора до будь-якої професії.

Схема 13. Ідентифікаційні ознаки почерку

Розділ II. Криміналістична техніка

Стилістичні ознаки характеризують манеру викладання автором своїх думок, побудови речень у тексті в цілому, використання різних мовних стилів - наукового, публіцистичного, офіційно-документального, канцелярського, виробничо-технічного, художнього, епістолярного, побутового.

Граматичні, лексичні та стилістичні ознаки письмової мови складають загальні ознаки письма. Окремими ознаками можуть бути стійки граматичні, стилістичні особливості письмової мови, які постійно повторюються у великому обсязі матеріалу і слугують основою для встановлення автора.

До топографічних ознак письма відносяться форма і розмір полів, відступів, розташування рядків, наявність нових, переноси слів, розташування вставок у пропущених словах, нумерація сторінок тощо.

Топографічні ознаки відносяться до загальних ознак письма. Вони відображені в рукописних і друкарських текстах. Цим вони відрізняються від ознак усної та письмової мови, які можуть і не мати графічної форми.

Ознаки почерку поділяють на загальні й окремі. Загальні ознаки характеризують у цілому. До них відносять:

♦ виробленість почерку - здатність до швидкого, біглого письма. За цією ознакою почерк поділяється на високий, середній та низький;

♦ загальний тип почерку характеризується його побудовою - учнівський, вигадливий, ускладнений, стилізований;

♦ загальний напрям рухів. Більшість українських почерків мають лівоокружний рух (за годинниковою стрілкою), правоокружні рухи зустрічаються рідко, головним чином у підрядкових петлях;

♦ розмір - висота рядкових елементів літер. Крупний почерк - висота літер складає 5 мм і більше, середній - від 2 до 5 мм, дрібний - менше 2 мм;

♦ нахил почерку - буває прямий, правий, лівий;

♦ розгін - відношення двоштрихової букви до її ширини. За розгоном почерк поділяють на розмашистий, середній, стислий;

♦ ступінь зв’язності - це кількість букв, що виконуються без відриву знаряддя письма від паперу. За зв’язністю почерк поділяють на високий - зв’язність більше 5 букв, середній - до 5 букв, низький (відривний) - 2 букви.

До окремих ознак почерку відносять індивідуальні особливості виконання окремих письмових знаків з точки зору відхилення їх від типових прописів та загальних характеристик почерку:

♦ спрямування руху в ході виконання літер;

♦ зв’язність знаків, штрихів;

♦ співвідношення елементів у письмових знаках за висотою і розташуванням;

♦ розташування точок початку та закінчення штрихів у письмових знаках і літерах;

♦ форма траєкторії рухів під час виконання письмових знаків (дуго-, круго-, петлеподібна);

♦ протяжність рухів;

♦ спосіб початку та закінчення руху;

♦ кількість рухів;

♦ послідовність рухів;

♦ складність рухів.

Окремі ознаки почерку мають важливе ідентифікаційне значення, оскільки відрізняються своєрідністю та стійкістю.

<< | >>
Источник: Шеремет А.П.. Криміналістика. 2009

Еще по теме §2. Ідентифікаційні ознаки письма та їх класифікація:

  1. § 2. Ідентифікаційні ознаки письма
  2. §2. Зовнішні ознаки людини та їх класифікація
  3. § 2. Класифікація ознак зовнішності людини (словесний портрет)
  4. Гарантії державного ладу: поняття, ознаки, функції та класифікація
  5. § 4. Класифікація тактичних прийомів
  6. § 1. Поняття ідентифікації людини за ознаками зовнішності
  7. §1. Поняття ідентифікації людини за ознаками зовнішності
  8. ^ш § 2. Класифікація методів криміналістики та їх види
  9. Поняття юридичної відповідальності та її ознаки
  10. 2.1.1. Деловое письмо