<<
>>

1.14 Комерційна таємниця

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», інформація ‑ документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Основними принципами інформаційних відносин є:

1) гарантованість права на інформацію;

2) відкритість, доступність інформації та свобода її обміну;

3) об’єктивність, вірогідність інформації;

4) повнота і точність інформації;

5) законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

Рис. 1.9. Режими доступу інформації

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про інформацію», режим доступу до інформації ‑ це передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації (рис. 1.9).

За режимом доступу інформація поділяється на:

1) відкриту інформацію;

2) інформацію з обмеженим доступом.

Інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом поділяється на:

1) конфіденційну;

2) таємну.

Конфіденційна інформація ‑ це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Таємна інформація ‑ інформація, що містить відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі. Віднесення інформації до категорії таємних відомостей, які становлять державну таємницю, і доступ до неї громадян здійснюється відповідно до закону про цю інформацію. Порядок обігу таємної інформації та її захисту визначається відповідними державними органами за умови додержання вимог, встановлених Законом України «Про інформацію». Порядок і терміни обнародування таємної інформації визначаються відповідним законом.

Громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту.

Виняток становить інформація комерційного та банківського характеру, а також інформація, правовий режим якої встановлено Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України (з питань статистики, екології, банківських операцій, податків тощо), та інформація, приховування якої являє загрозу життю і здоров’ю людей.

Інформація з обмеженим доступом може бути поширена без згоди її власника, якщо ця інформація є суспільно значимою, тобто якщо вона є предметом громадського інтересу і якщо право громадськості знати цю інформацію переважає право її власника на її захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківська таємниця ‑ інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту.

До банківської таємниці, зокрема, належить:

1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;

2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

3) фінансово-економічний стан клієнтів;

4) системи охорони банку та клієнтів;

5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи ‑ клієнта, її керівників, напрями діяльності;

6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;

7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

8) коди, що використовуються банками для захисту інформації.

Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», інсайдерська інформація ‑ будь-яка неоприлюднена інформація про емітента, його цінні папери або правочини щодо них, оприлюднення якої може значно вплинути на вартість цінних паперів.

Інформація щодо оцінки вартості цінних паперів та/або фінансово-господарського стану емітента, якщо вона отримана виключно на основі оприлюдненої інформації або інформації з інших публічних джерел, не заборонених законодавством, не є інсайдерською інформацією.

Інсайдери ‑ особи, які володіють інсайдерською інформацією у зв’язку з тим, що вони є:

1) власниками голосуючих акцій емітента або часток (паїв) у статутному капіталі емітента;

2) посадовими особами емітента;

3) особами, які мають доступ до інсайдерської інформації у зв’язку з виконанням трудових (службових) обов’язків або договірних зобов’язань незалежно від відносин з емітентом, зокрема:

· юридичними особами, які перебувають з емітентом у договірних відносинах або прямо чи опосередковано у відносинах контролю;

· фізичними особами, які перебувають з емітентом або юридичними чи фізичними особами, пов’язаними з емітентом договірними відносинами або відносинами контролю, у трудових чи договірних відносинах або прямо чи опосередковано у відносинах контролю;

· державними службовцями.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Господарського кодексу України, суб’єкт господарювання, що є володільцем технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами, за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв’язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а володілець інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності.

Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» від 09.08.1993 № 611, комерційну таємницю не становлять:

1) установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами;

2) інформація за всіма встановленими формами державної звітності;

3) дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов’язкових платежів;

4) відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;

5) документи про сплату податків і обов'язкових платежів;

6) інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров’ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;

7) документи про платоспроможність;

8) відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об’єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;

9) відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.

Українським законодавством передбачені достатньо серйозні санкції проти тих, хто порушує вимоги що стосуються режиму функціонування комерційної таємниці. Згідно зі ст. 163-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, незаконне використання інсайдерської інформації особою, яка нею володіє, ‑ тягне за собою накладення штрафу від 500 (п’ятисот) до 750 (семисот п’ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 232 Кримінального кодексу України, умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності, ‑ карається штрафом від 200 (двохсот) до 500 (п’ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 (трьох) років, або виправними роботами на строк до 2 (двох) років, або позбавленням волі на той самий строк.

Згідно із ч. 1 ст. 232-1 ККУ, незаконне використання інсайдерської інформації особою, яка нею володіє, якщо це завдало істотної шкоди, ‑ карається штрафом від 750 (семисот п’ятдесяти) до 2 000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до 3 (трьох) років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 (трьох) років або без такого.

Те саме діяння, вчинене повторно, або якщо воно спричинило тяжкі наслідки, ‑ карається штрафом від 2 000 (двох) до 3 000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від 2 (двох) до 5 (п’яти) років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 (трьох) років або без такого.

Істотною шкодою у цій статті, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в 500 (п’ятсот) і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Тяжкими наслідками у цій статті, якщо вони полягають у заподіянні матеріальних збитків, вважаються такі, які у 1 000 (тисячу) і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

<< | >>
Источник: В. П. ЛІСОВИЙ, К. Г. ОТЧЕНАШ, В. В. ТОКАР. ТОРГІВЛЯ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ. 2010

Еще по теме 1.14 Комерційна таємниця:

  1. ТЕМА 8 КОМЕРЦІЙНЕ ПОСЕРЕДНИЦТВО У СФЕРІ ПІДПРИЄМНИЦТВА
  2. Про обов'язки акціонерів
  3. Стаття 29. Обов’язки акціонерів
  4. МОДУЛЬ 2. Практичні аспекти законодавчого регулювання торговельної та підприємницької діяльності
  5. 6. Грошово-кредитна політика
  6. Стаття 62. Вимоги до посадових осіб органів акціонерного товариства
  7. Правочин, форми та види правочинів
  8. § 5. Обов’язки учасників господарського товариства
  9. Право одержувати інформацію про діяльність товариства
  10. 5. Сучасна кредитно-банківська система. Створення грошей банківською системою